Справа № 131/899/25
Провадження № 22-ц/801/2004/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шелюховський М. В.
Доповідач:Матківська М. В.
22 жовтня 2025 рокуСправа № 131/899/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Голоти Л. О., Сопруна В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішення ухвалив суддя Шелюховський М. В.
Рішення ухвалено за відсутності (без виклику) сторін в м. Іллінці
Повний текст рішення складено 10 липня 2025 року,
Встановив:
У червні 2025 року ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 грудня 2013 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0802/82/0087789.
Відповідно до базових умов кредитування підпунктів статті 1. договору: розмір поточного ліміту кредиту на дату укладення договору складає: 5400,00 грн., в подальшому встановлюється та визначається відповідно до статті 1 договору; строк протягом якого клієнт користується та здійснює погашення кредиту - 48 місяців, що починається з 19 грудня 2013 року та закінчується 19 грудня 2017 року.
Відповідно до підпунктів 1.3.-1.4. договору, процентна ставка за користування кредитом - фіксована 36,0% річних; процентна ставка за користування недозволеним овердрафтом - 36,0% річних.
Строк користування кредитним лімітом відповідно до п. 1. договору закінчився 19 грудня 2017 року.
Після закінчення строку користування кредитом, клієнт повинен звернутися до банку з листом про відмову від подовження строку користування кредитом. Клієнт з листом до банку не звертався, продовжував користуватися кредитом. Банк розглянув це як згоду клієнта про подовження строку користування кредитом та збільшення розміру доступного ліміту кредитування. Термін дії кредитного ліміту був пролонгований до 19 грудня 2025 року.
09 квітня 2020 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір № 114/2-31-F про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за договором № 010/0802/82/0087789 від 19 грудня 2013 року, укладеним між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП».
Відповідно до п. 2.4. договору № 114.2-31-F від 09 квітня 2020 року, внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі(ах) боржників, та набуває права грошової вимоги первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній.
Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного викупу.
22 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено договір відступлення прав вимоги № 22/02/22-LN, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 010/0802/82/0087789 від 19 грудня 2013 року, укладеним між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ».
Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного викупу. Відповідне повідомлення було направлено до ОСОБА_1 про те, що 17 жовтня 2022 року відбулось відступлення прав вимоги за договором № 22/02/22-LN від 22 лютого 2022 року до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», яке в свою чергу стало новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору № 010/0802/82/0087789.
08 квітня 2025 року ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» направило ОСОБА_1 вимога про необхідність дострокового повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати направлення вимоги. У разі не виконання цієї вимоги, ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» вправі звернутись до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
При цьому сума боргу буде збільшена, а саме, до загальної суми заборгованості 45 709,42 грн. можуть будуть додані судові витрати, витрати по виконавчому провадженню, а також сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми боргу. У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору щодо повернення кредиту ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, та умов кредитного договору, ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» використало право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, пред'явивши позовну заяву до суду.
У зв'язку невиконанням взятих на себе зобов'язань станом на 09 травня 2025 року у позичальника утворилась загальна сума заборгованості за договором № 010/0802/82/0087789 від 19 грудня 2013 року у розмірі 45 709, 42 грн., яка складається із: основної заборгованості станом на 29 травня 2023 року в сумі 21 249,88 грн. та заборгованості по відсоткам станом на 29 травня 2023 року в сумі 24 459,54 грн.
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року позов ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 45 709,42 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» судові витрати, які поніс позивач у зв'язку з розглядом судової справи в розмірі 2422,40 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивач не довів ні факту отримання ОСОБА_1 грошових коштів на основі договору, ні розміру та обґрунтованості стягуваних сум основної заборгованості та відсотків, а тим більше, набуття ТОВ «СЛОБАЛ СПЛІТ» права вимоги до ОСОБА_1 .
В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок позичальника у розмірі зазначеному в договорі. Зокрема, ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» не надано суду копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку тощо.
Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 24 459,54 грн. відсотків станом на 29 травня 2023 року. Позивач зазначав, що строк користування кредитним лімітом закінчився 19 грудня 2017 року, а термін дії кредитного ліміту був пролонгований до 19 грудня 2025 року. При тому, у позовній заяві позивач зазначає про можливу пролонгацію на 48 місяців. Відповідно, якщо така пролонгація і відбулася, то до 19 грудня 2021 року, а не до 19 грудня 2025 року. Таким чином, стягнення відсотків у сумі 24 459,54 грн., нарахованих після 19 грудня 2021 року, є незаконним, оскільки: строк користування кредитом сплив, доказів належної пролонгації договору до 19 грудня 2025 року позивач не надав, дії відповідача, які б свідчили про прийняття ним нових умов або продовження строку кредитування, відсутні. Правові висновки Верховного Суду виключають можливість стягнення договірних відсотків після завершення строку кредиту.
Твердження позивача про набуття права грошової вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 за договором № 010/0802/82/0087789 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» у зв'язку з укладенням договору відступлення права вимоги № 114/2-37-F від 09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН. ГРУП», а також у подальшому договору відступлення права вимоги № № 22/02/22-LN від 22 лютого 2022 року між позивачем та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому позов не підлягає задоволенню.
Позивач ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» надав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну - скаргу без задоволення.
Також, позивач ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» 22 вересня 2025 року подав клопотання у якому просив розгляд справи провести в межах загального позовного провадження, у зв'язку з тим що справа містить значний обсяг матеріалів та представник позивача хоче надати додаткові пояснення у справі для забезпечення повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Разом з тим, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2025 року підготовчі дії закінчено. Призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; справи, що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У даному випадку відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі ціна позову у якій не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому ця справа не відноситься до тих, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, перелік яких визначено ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що клопотання відповідача про розгляд справи у загальному провадженні до задоволення не підлягає, оскільки таке клопотання не містить деталізованих обґрунтувань щодо необхідності проведення судового засідання за участю учасників справи, а у відзиві на апеляційну скаргу звернуто увагу на конкретні обставини, які на думку позивача слід дослідити апеляційному суду, що буде враховано судом під час апеляційного розгляду справи.
Отже, відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає за таких підстав.
Судом встановлено, що 19 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_1 на підставі заяви про отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» (а. с. 37) уклав кредитний договір про надання банківських послуг №010/0802/82/0087789 з АТ «Райффайзен Банк Аваль» (а. с. 39-42), за умовами якого розмір поточного ліміту становить 5400,00 грн. Строк кредиту - 48 місяців, починається з 19 грудня 2013 року та закінчується 19 грудня 2017 року. Процентна ставка за користування кредитом - 36 %; процентна ставка за користування недозволеним овердрафтом - 36 % річних, процентна ставка за користування сумою кредиту - 0,0001% річних.
09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» укладено договір № 114/2-31-F про відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги за кредитним договором №010/0802/82/0087789 від 19 грудня 2013 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» (а. с. 9-12)
22 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено договір відступлення прав вимоги № 22-02/22-LN, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 010/0802/82/0087789 від 19 грудня 2013 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (а. с. 16-20).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/0802/82/0087789 від 19 грудня 2013 року, станом на 31 березня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 45 709,42 грн. (а. с. 29-38).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт невиконання відповідачем узятих зобов'язань за кредитним договором є встановленим, що у свою чергу, порушує право позивача на виконання умов договору, повернення суми кредиту та сплати відсотків, а тому порушене право підлягає судовому захисту. Також суд врахував, що відбулась заміна кредитора, до позивача перейшли права АТ «Райффайзен Банк Аваль» і він має право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи між первісним кредитором АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 19 грудня 2013 року було підписано договір № 010/0802/82/0087789, тарифи продукту «Кредитна картка - Прозора», правила ведення поточних рахунків фізичних осіб операції за якими можуть здійснюватись з використанням спеціальних платіжних засобів та до яких встановлено ліміт кредитування, та користування платіжними картками АТ «Райффайзен Банк Аваль», заявку на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка». Зазначені документи власноручно підписані ОСОБА_1 .
Кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Відповідачем обставини підписання кредитного договору не заперечуються. Фактична незгода з будь-якими умовами договору на момент розгляду справи у суді не змінює факту погодження їх умов під час укладення.
З обґрунтування апеляційної скарги вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не заперечує факту укладення договору, проте на переконання скаржника, позивач не довів ні факту отримання ним грошових коштів на основі договору, ні розміру та обґрунтованості стягуваних сум основної заборгованості та відсотків. Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок позичальника у розмірі зазначеному в договорі.
Проте, такі доводи апеляційним судом відхиляються у зв'язку з наступним.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц).
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Разом з тим, відповідно до ст. 2 договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0802/82/0087789 від 19 грудня 2013 року, банк на підставі заяви клієнта, яка є невід'ємною частиною договору, відкриває на ім'я клієнта поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів та випускає клієнту платіжні картки, тип яких визначається заявою.
Тобто, в даному випадку має місце встановлення кредитного ліміту. При відкритті кредитної лінії через картковий рахунок гроші не видаються готівкою безпосередньо (через заяву на видачу готівки чи меморіальний ордер). Банк відкриває картковий рахунок і встановлює кредитний ліміт. Фактичне «надання кредиту» відбувається в момент, коли клієнт розраховується карткою або знімає готівку в банкоматі/касовому відділенні.
Отже, позивач ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» з урахуванням відкриття рахунку та встановлення кредитної лінії в АТ «Райффайзен Банк Аваль», не володіє та не може володіти первинними бухгалтерськими документами, оскільки позивач не є банком, та може володіти інформацією, яка становить банківську таємницю.
При цьому, відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов'язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.
Разом з тим, заперечуючи факт отримання грошових коштів за кредитним договором № 010/0802/82/0087789 від 19 грудня 2013 року, відповідач ОСОБА_2 не надав виписки по його особовому рахунку, доступ до якої він має, як клієнт АТ «Райффайзен Банк Аваль», чи довідки про відсутність у нього відкритих рахунків із кредитним лімітом у період з 29 грудня 2013 року по 23 липня 2022 року(згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора).
Колегія суддів вважає, що така поведінка відповідача не відповідає ознакам чесності, відкритості й поваги до інших учасників судового процесу та суду, вона не направлена на сприяння суду в своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, справедливому вирішенні спору, а має на меті уникнення виконання зобов'язання перед позивачем.
При цьому розрахунок заборгованості (а. с. 24-31) здійснений АТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Положенню про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, тому є наявним доказом про розмір заборгованості відповідача на момент відступлення права вимоги.
Доводи апеляційної скарги про неправомірність стягнення відсотків у сумі 24 459,54 грн., нарахованих після 19 грудня 2021 року, з підстав спливу строку користування кредитом та відсутності доказів належної пролонгації договору до 19 грудня 2025 року, апеляційний суд відхиляє як безпідставні.
Відповідно до пункту 9.3 договору, банк має право без укладення додаткових угод продовжити строк користування кредитом на такий самий період, якщо на останній робочий день дії строку користування кредитом не отримав від клієнта письмового повідомлення про відмову від його продовження.
Згідно з пунктом 1.2 договору, первісний строк користування кредитом становив 48 місяців. Отже, банк був уповноважений продовжувати дію кредитного ліміту на відповідний період, що реалізовувалося ним у порядку, визначеному договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № 010/0802/82/0087789 від 19 грудня 2013 року.
Як убачається з матеріалів справи, строк дії кредитного ліміту був продовжений спочатку до 19 грудня 2021 року, а згодом - до 19 грудня 2025 року в порядку, передбаченому умовами договору. При цьому клієнт ( ОСОБА_1 ) не подавав банку письмової заяви про відмову від продовження строку користування кредитом, що свідчить про його згоду з пролонгацією.
Відповідно до пункту 15.4 договору, підписуючи його, клієнт підтвердив, що ознайомлений з умовами договору та погоджується з ними, у тому числі з наслідками неподання заяви про відмову від продовження строку кредитування.
Тому, договір було автоматично пролонговано згідно погоджених та власноруч підписаних відповідачем умов, а проценти правомірно нараховувались на використану та не повернуту суму кредитних коштів, оскільки строк кредитування не сплинув.
За таких умов, пролонгація кредитного ліміту відбулася у встановленому договором порядку та є правомірною, а тому нарахування відсотків за договором № 010/0802/82/0087789 від 19 грудня 2013 року після 19 грудня 2021 року є законним та обґрунтованим.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність позивачем переходу до нього права вимоги за кредитним договором, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).
Як установлено судом, позивачем надані належні та допустимі докази відступлення йому права вимоги за кредитним договором №010/0802/82/0087789 від 19 грудня 2013 року, зокрема, договір про відступлення права вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (договір № 114/2-31-F від 09 квітня 2020 року), а потім від ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ТОВ «Глобал Спліт» (договір № 22-04/21-F від 22 квітня 2021 року), копії додатків до цих договорів (реєстрів боржників) та копії платіжних документів про сплату новим кредитором первісному вартості обумовленої ціни продажу.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідачем не надано доказів оспорювання вказаних договорів про відступлення права вимоги, визнання їх недійсними повністю або частково, тощо; клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на їх правильність і, відповідно, не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до ухвалення неправильного рішення. Фактично вони зводяться лише до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та спроби їх переоцінки.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим не підлягає до скасування чи зміни, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЛ. О. Голота
В. В. Сопрун