Справа № 749/1155/25
Номер провадження 2/749/420/25
21 жовтня 2025 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Чигвінцева М.С.
з участю секретаря Михалевич М.В.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сновськ у порядку загального позовного провадження цивільну справу №749/1155/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
Позивач звернулася до судуз позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнати за нею частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 липня 1984 року сторони уклали шлюб, який зареєстрований Великощимельською сільською радою Щорського району Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , актовий запис №6. Спільне життя з відповідачем не склалося і 21 березня 2024 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 . З час перебування у шлюбі з відповідачем за спільні кошти ними було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок зареєстровано відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.03.2008 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18225367 від 25.03.2008 року. Отже сторони мають право кожен на рівні частки вищевказаного спірного подружнього майна.
Зазначила, що стосунки з відповідачем погіршилися, відповідач постійно влаштовує сварки, не пускає до будинку та перешкоджає ним користуватися і у ньому проживати.
Оскільки відповідач не бажає поділити вказане майно добровільно, то позивач змушена звернутися до суду з позовом про поділ спільного сумісного подружнього майна та для визначення її частки в спірному майні.
Ухвалою суду від 06.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.09.2025 закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 21.10.2025.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, надали заяву, в якій просять справу розглянути без їх участі, за наявними матеріалами, позов підтримали.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність та визнав позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України передбачено, що відповідач взнати позов може на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Як вбачається з позицій Верховного Суду, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження обставин справи.
При обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб тому є всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в наслідок чого визнання відповідачем позову слід прийняти і задовольнити позов.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Суд, враховуючи вищенаведене, вважає за можливе обмежитися у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження обставин справи.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві сумісної власності і у разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом, що також узгоджується з позицією Верховного Суду України (постанова Пленуму від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»). До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Беручи до уваги, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , був придбаний відповідачем саме у період шлюбу, що вбачається із матеріалів справи, суд вважає, що дане майно є спільною сумісною власністю сторін у справі, частки у котрій є рівними, оскільки іншого не встановлено.
У відповідності достатті 63 Сімейного кодексу України(далі -СК України), дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Зазначені вимоги Сімейного кодексу України кореспондуються з нормою ч. 3 ст. 368ЦК України згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. В ч.2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь- яких осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Беручи до уваги вищенаведене, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження на підставі поданих письмових доказів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору за подання позову.
Частиною першою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов у повному обсязі, 50% судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81,83,141,142, 200, 206, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), право власності начастку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), право власності начастку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету України 50% сплаченого при подачі позовної заяви судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.
Суддя М.С. Чигвінцев