Справа № 750/5751/25
Провадження № 2/750/1834/25
23 жовтня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Левченка К.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 22316 грн. та судових витрат.
Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_2 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді ОСОБА_2 від 11 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.08.2025 № 6 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2025 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкуловій І.П.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач відзив на позов не подав.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, при цьому просила розглядати справу за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи по суті сповіщався завчасно та належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
09 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 555144575808 (а.с. 09-11).
На підставі заявки на позику від 09.04.2021, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти у розмірі 2000 грн., які, у випадку проведення прлогації/реструктуризації заборгованості направляються на погашення заборгованості за договором позики № 555144575808 від 09.04.2021, на строк 3 календарних днів, під проценти, вказані в п. 1.1.1, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти.
У підпункті 1.1.1 пункту 1 Договору сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка, фіксована 730.00% річних від суми позики у межаї строку надання позики, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (п/п 1.1.1.1). Стандартна процентна ставка, фіксована 950.00% від суми позики застосовується у межах строку надання позики, якщо позичальник не виконав умови, зазначенні в п/п 1.1.1.1 договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах періоду прострочення, але не більше 30 каледарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення (п/п 1.1.1.2).
Зі змісту підпункту 3.1 пункту 3 Договору вбачається, що позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів.
Нарахування процентів за договором здійснюється за процентною ставкою відповідно до п. 1.1.1 на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування озикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (п. 3.2).
Договір разом із паспортом позики, графіком платежів та загальними умовами надання грошових коштів у позику підписано відповідачем електронним підписом одноразовими ідентифікатороми: 4530 та 7655, 09.04.2021 року.
Відповідач умови договору не виконав, в установлений строк грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим за договором виникла заборгованість в сумі 5123 грн., з яких: 2000 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 3123 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 2- на звороті - 30).
18 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 18/12-2023, за яким фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'зань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. До фактора переходять права клієнта як первісного кредитора за кредитними договорами (договорами про надання споживчого кредиту) в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. (а.с. 35-37).
З Реєстру боржників до договору факторингу № 18/12-2023 від 18 грудня 2023 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги, в тому числі до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 555144575808 від 09 квітня 2021 року в сумі 5123 грн., до якої входить: 2000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3123 грн. - сума заборгованості за відсотками, (а.с. 38 на звороті - 40).
Також, 21 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1941360 на суму 12000 грн., строк позики: до 20 квітня 2021 року (30 днів).
Відповідно до пунктів 2.4.1 - 2.4.3 договору передбачено, що акційна процента ставка, фіксована: 1,9900% на день; базова процента ставка, фіксована: 1,9900% на день; базова процента ставка, фіксована: 1,9900% на день.
Відповідно до п.п. 2.5. договору, позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті.
Розділом 3 договору встановлені умови нарахування процентів за договором та сплата заборгованості позичальником.
Відповідно до п. 8.1 договору встановлено, що усі електронні документи, підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором, мають таку ж юридичну силу, як і власноруч підписані документи в паперовій формі та породжують права і обов'язки для сторін.
Відповідач умови договору не виконав, в установлений строк грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим за договором виникла заборгованість в сумі 17193 грн., з яких: 12000 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 5193 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 35 на звороті).
11 серпня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» укладено договір факторингу № 11-08/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 41-42).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 11-08/2021 від 11.08.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги і до ОСОБА_1 в сумі 17193 грн., з яких: 12000 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 5193 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 44-45).
23 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24, за яким фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'зань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. До фактора переходять права клієнта як первісного кредитора за кредитними договорами (договорами про надання споживчого кредиту) в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. (а.с. 46-48).
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 23 травня 2024 року до договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року, підписаного сторонами, вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги по боржниках (а.с. 49).
З Реєстру боржників до договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги, в тому числі до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 1941360 від 21 березня 2021 року в сумі 17193 грн., з яких: 12000 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 5193 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 50 на звороті - 52).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Таким чином, з урахуванням доказів, наданих суду, суд вважає встановленим, що 09 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та відповідачем, а також 21 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та відповідачем були укладені договори про надання позики № 555144575808 та № 1941360 відповідно, які підписані з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» ці договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі, у зв'язку з чим між сторонами виникли договірні зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивачем зазначено, що ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Проте, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим за кредитним договором № 555144575808 від 09.04.2021 утворилась заборгованість в сумі 5123 грн., до якої входить: 2000 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту та 3123 грн. - сума заборгованості по процентам.
Відповідачем вказаного розрахунку не спростовано.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до правового висновку, який міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору кредитної лінії № 555144575808 від 09.04.2021 відповідачу було надано позику строком на 30.
З договору позики вбачається, що датою видачі кредиту є 09.04.2021, строк кредитування 30 днів, сума кредиту - 2000 грн. (а.с. 9-11).
Суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду і до правовідносин, що склались по договору кредитної лінії № 555144575808 та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки в розмірі 800 грн. 50 коп., а тому з відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 555144575808 від 09.04.2021 в розмірі 2800 грн. 50 коп., з яких: 2000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 800 грн. 50 коп. - заборгованість за відсотками.
Також, позивач зазначає, що ТОВ «Маніфою» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Проте, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим за кредитним договором № 1941360 від 21.03.2021 утворилась заборгованість в сумі 17193 грн., до якої входить: 12000 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту та 5193 грн. - сума заборгованості по процентам.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.
Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» на підставі договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року (а.с. 57-59).
Згідно заявки на надання юридичої допомоги № 302 від 01 березня 2025 року вартість послуг Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_3 становить 13000 грн. (а.с. 60).
Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, часткове задоволення позову, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 3000 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 42640371) заборгованість за договором у сумі 19993 грн. 50 коп. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто три грн. 50 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2170 грн. 23 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 23.10.2025.
Суддя І.П. Рахманкулова