Справа № 750/11248/25
Провадження № 1-кп/750/803/25
22 жовтня 2025 року Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025270000000147 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого за ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент рф володимир путін та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів зс рф на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаних наказів, військовослужбовці зс рф, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі м. Херсон.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
Тимчасово окупованою територією, відповідно до п.7 ч.1 ст.1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зміни до якого було внесено 28.02.2025 оновленим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 376, Херсонська міська територіальна громада Херсонської області внесена до вказаного переліку територіальних громад, що були тимчасово окуповані російською федерацією у період з 01.03.2022 по 11.11.2022.
Після остаточної військової окупації м. Херсон Херсонської області, представниками збройних формувань російської федерації фактично узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.
Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військовим шляхом територіях Херсонської області, представники збройних формувань рф, діючи за підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення із числа діючих та колишніх державних службовців, створили на тимчасово окупованій території Херсонської області систему незаконних органів державної влади, в тому числі правоохоронних.
Зокрема, у тимчасово окупованому м. Херсон окупаційною адміністрацією на базі державної установи «Північна виправна колонія (№90)» (код ЄДРПОУ 08564699, м. Херсон, вул. Некрасова, 234) створено незаконний орган з питань виконання покарань - «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» (далі - «УСИН по Херсонской области») (мовою оригіналу), який розпочав функціонування з 07.05.2022 та об'єднав у собі всі установи виконання покарань, які знаходились на тимчасово окупованій території (наказ воєнного коменданта Херсонської області від 07.05.2022 №18).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів, серед інших, належать органи і установи виконання покарань, а також інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. З урахуванням наведеної норми закону можна зробити висновок про те, що незаконно створене «УСИН по Херсонской области» є незаконним правоохоронним органом, створеним на тимчасово окупованій території.
У невстановлений час, але не пізніше 02 червня 2022 року громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсон, сповідуючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, прийняв пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням представників збройних формувань та окупаційної влади російської федерації добровільно зайняти у незаконно створеному на тимчасово окупованій території м. Херсон правоохоронному органі посаду «младшего инспектора отдела безопасности учреждения ИК «Северная исполнительная колония (№90)» УСИН по Херсонской области» (мовою оригіналу).
У подальшому, ОСОБА_5 діючи умисно, із власних корисливих та ідеологічних мотивів, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями російської федерації, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, всупереч вимог діючого законодавства України, добровільно зайняв у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Херсон, який має назву «УСИН по Херсонской области», посаду «младшего инспектора отдела безопасности учреждения ИК «Северная исполнительная колония (№ 90)» УСИН по Херсонской области» (мовою оригіналу), розташованому за адресою: м. Херсон, вул. Некрасова, 234, отримав спеціальне звання - «рядового внутренней службы» та приступив до виконання своїх службових обов'язків по здійсненню контролю за дотриманням режиму утримування ув'язнених на території установи.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
15 жовтня 2025 року між прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 7 ст. 111-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин та покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_5 за ч. 7 ст. 111-1 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах та державних органах влади строком 12 років, без конфіскації майна.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ч. 2 ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання.
Обвинувачений ознайомлений зі своїми правами та наслідками укладання, затвердження та невиконання даної угоди, відповідно до вимог ст.ст. 473, 476 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив достовірність викладених в угоді обставин вчинення кримінального правопорушення та добровільність укладання угоди з прокурором про визнання винуватості та просить її затвердити.
Прокурор та захисник обвинуваченого також просили затвердити угоду про визнання винуватості.
Крім того, суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє положення, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України.
Також, судом встановлено, що обвинувачений розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Перевіривши угоду про визнання винуватості, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд приходить до висновку про наявність та достатність підстав для її затвердження.
Добровільність угоди перевірена судом і не викликає сумніву. Зміст укладеної сторонами угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України, підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України відсутні.
Ухвалюючи цей вирок, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19, згідно з якою, зокрема, право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності.
Процесуальні витрати на залучення експерта під час здійснення досудового розслідування в розмірі 11 588 грн 20 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 475 КПК України суд, -
Затвердити угоду від 15 жовтня 2025 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22025270000000147 від 06.08.2025, щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч. 7 ст. 111-1 КК України.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні та призначити йому узгоджену сторонами міру покарання за ч. 7 ст. 111-1 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах та державних органах влади строком 12 років, без конфіскації майна.
Зарахувати у строк відбування покарання час тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та рахувати початок строку відбування ним покарання з 21.05.2025.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади в правоохоронних органах та державних органах влади обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 11 588 грн 20 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.
Скасувати арешт накладений згідно ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.07.2025.
Речові докази після набрання вироком законної сили:
- мобільний телефон «Redmi А3», ІМЕІ: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою НОМЕР_3 та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 - повернути законному власнику ОСОБА_5 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ст. 473 КПК України. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1