Справа №766/15962/25
н/п 1-кс/766/7693/25
23.10.2025 року Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Білозерського відділу Олешківської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025232080000201 від 21.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна,
встановив:
21.10.2025 року прокурор через систему «Електронний суд» звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучене під час проведення огляду місця події 20.10.2025 період часу з 23.22 год. до 23.45 год., а саме: посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 , яке було упаковано до сейф-пакету НПУ ВУМ 1002523.
Обґрунтування клопотання:
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.10.2025 року під час несення служби на автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», 178км.+800м., при перевірці документів водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 , яке можливо містить ознаки підроблення та викликає сумніви щодо його легітимності.
Так, 20.10.2025 в період часу з 23 год. 22 хв. до 23 год. 45 хв. проведено огляд місця події, під час якого у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вилучено посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 , яке упаковано до сейф-пакету НПУ ВУМ 1002523.
Постановою дізнавача від 21.10.2025 вилучене у ході огляду місця події посвідчення водія визнане речовим доказом по кримінальному провадженню.
Вказаний факт 21.10.2025, відповідно до положень ст. 214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025232080000201 із зазначенням попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В даному випадку, перераховане вище вилучене майно, слід вважати речовим доказом по кримінальному провадженню та в подальшому вони можуть бути використаний як доказ, а також транспортний засіб і свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу будуть направлені на експертне дослідження.
В разі не забезпечення збереження вилученого в ході огляду майна, воно може бути знищеним, зміненим, втраченим, перетвореним, відчуженим тощо, слід вирішити питання про накладення на них арешту до встановлення істини у кримінальному провадженні.
Думка учасників процесу.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, клопотання підтримав.
Власник майна в судове засідання не з'явився.
Неявка учасників процесу не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно положень ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування розгляду за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Мотивація суду:
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СД ВП №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12025232080000201 від 21.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.10.2025 року під час несення служби на автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», 178км.+800м., при перевірці документів водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 , яке можливо містить ознаки підроблення та викликає сумніви щодо його легітимності.
20.10.2025 в період часу з 23 год. 22 хв. до 23 год. 45 хв. проведено огляд місця події, під час якого у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вилучено посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 , яке упаковано до сейф-пакету НПУ ВУМ 1002523.
Постановою дізнавача від 21.10.2025 вилучене у ході огляду місця події посвідчення водія визнане речовим доказом по кримінальному провадженню.
Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасовому вилученню підлягає майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Згідно положень ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті ( ч. 2 ст. 98 КПК України).
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого/прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини другої статті 131 КПК України).
Відповідно до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно із частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Саме про таке застосування норм права зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2021 року №11 410сап20.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом1частини другої статті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність(якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170цього Кодексу); 3 1)можливість спеціальної конфіскації майна(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом4частини другої статті 170цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За змістом ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Арешт майна є дієвим заходом забезпечення кримінального провадження. Для цього КПК України визначено багато чинників і критеріїв, за наявності яких може бути накладено арешт на майно. А тому арешт майна не може зводитись до формального звернення прокурора або слідчого до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, а відповідно постановленням слідчим суддею процесуального документа Ухвали Іменем України про накладення арешту на майно, яке не є таким.
З огляду на викладене, у зв'язку з доведеністю існування сукупності підстав та розумних підозр вважати, що зазначене в клопотанні посвідчення водія, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також у зв'язку із доведеністю прокурором наявності ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 , п.1 ч.2 статті 170 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Слідчий суддя роз'яснює, що після того, як буде забезпечена мета, для забезпечення якої накладається арешт, сторони мають право у порядку, визначеному ст.174 КПК України, звернутися із клопотанням про скасування арешту майна.
Згідно ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході огляду місця події 20.10.2025 період часу з 23.22 год. до 23.45 год. на автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», 178км.+800м, а саме: посвідчення водія серії та номер НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке упаковано до сейф-пакету НПУ ВУМ 1002523.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подання протягом п'яти днів апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Апеляційне оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1