Справа №766/7748/25
н/п 1-кп/766/3779/25
21.10.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4
захисника обвинуваченого(на відеоконференції) ОСОБА_5
розглянувши під час відкритого судового засідання в режимі відеоконференції на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 08.11.2024 року за № 42024232270000052, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , війсьвослужбовця військової служби за мобілізацією, стрільця-зенітника 1 зенітно ракетного відділення зенітно ракетного взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «матрос», раніше не судимого,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 114-2, ч.5 ст. 407КК України,-
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 114-2, ч.5 ст. 407КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися, а також тяжкістю злочинів, які інкримінується даній особі.
Захисник обвинуваченого заперечувала щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просила відмовити, зазначила, що ризики заявлені ним недоведені, необгрунтовані та не підтвердженні документально. Просила застосувати до ОСОБА_4 цілодобовий домашній арешт, або застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовжити тримання обвинуваченого під вартою виходячи з такого.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується, у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення; переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також, при вирішенні питання, суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; дані про особу, який раніше не судимий; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його стан здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, місце проживання яких йому достовірно відоме, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, під час надання оцінки наявності ризиків переховуватись від органу досудового розслідування та вчинити нове кримінальне правопорушення, судом також враховується, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" із урахуванням продовження строку дії на теперішній час.
Враховуючи те, що судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які на даний час відомі суду, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність. При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування заявлених прокурором ризиків, які на даний час продовжують існувати, у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, ніж раніше обраний, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого ОСОБА_4 не можуть їм запобігти.
В рамках кримінального провадження не завершено судовий розгляд, запобігти наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, на думку суду неможливо, а тому клопотання прокурора необхідно задовольнити та продовжити запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів без можливості внесення застави відповідно до імперативних вимог положень ч.6 ст. 176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 ст.176 КПК України - тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193-194, 196,199 КПК України суд,-
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 діб, до 19 грудня 2025 року включно.
Розмір застави не визначати.
В задоволені клопотання захисника, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, або заставу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу протягом 5(п'яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
СуддяОСОБА_1