Справа № 588/1992/24
Провадження № 2/588/108/25
23 жовтня 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради, про позбавлення батьківських прав,
Представник позивача ОСОБА_2 у жовтні 2024 року звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14.11.2015 позивач та відповідачка зареєстрували шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5 .
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 30.07.2019 шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано.
Позивач проживає разом із сином у АДРЕСА_1 .
Відповідачка жодної участі у вихованні дитини не приймає, сином не цікавиться. Усі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки відповідачки. Син знаходиться на повному утриманні позивача. Відповідачка сплачує аліменти, але невчасно.
За глибоким переконанням позивача у відповідачки відсутнє почуття батьківського обов'язку відносно сина, оскільки об'єктивних перешкод у хоча б спілкуванні з дитиною немає.
У 2022 році відповідачка притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просить суд позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 05.11.2024 дана цивільна справа була прийнята до провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 07.01.2025 закрито підготовче провадження у вказаній справі, призначено до судового розгляду та зобов'язано Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради надати висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав відповідачку.
25.03.2025 представник відповідачки ОСОБА_3 подав відзив на позов, у якому вказав, що 10.03.2025 стороною відповідача було отримано примірник позовної заяви, тому строк для подання відзиву на позов не пропущений. Заявлені позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки після розлучення негативне ставлення позивача до відповідачки не змінилося. Відповідачка постійно телефонує позивачу з приводу спілкування із сином, але останній місяць позивач свідомо налаштовує сина проти матері. До цього відповідачка бачилася із сином кожні вихідні. Вона бере участь у матеріальному забезпеченні свого сина, сплачує аліменти. На даний час вона справно сплачує аліменти. Незважаючи на вказані обставини відповідачці не дають можливості спілкуватися із сином, вона спілкується із ним по телефону. Позовна заява не містить доказів, що свідчать про ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків. Відповідачка не втратила інтересу до виховання дитини. У позові відсутнє обґрунтування фактичних та правових підстав порушення прав дитини, які підлягають захисту у спосіб обраний позивачем. Стороною позивача не доведено негативного впливу матері на фізичний та духовний розвиток дитини, здобуття нею освіти, тощо. Позбавлення відповідачки батьківських прав суперечить якнайкращим інтересам малолітнього сина щодо збереження правового зв'язку із матір'ю, спосіб життя та поведінка якої не наносить шкоди дитині. За наявною інформацією позивач притягувався до кримінальної відповідальності. Тому представник відповідачки просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача понесені відповідачкою судові витрати.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали пославшись на обставини викладені у позовній заяві, просили задовольнити вимоги. Також позивач пояснив, що він возить дитину до школи, в лікарню, будь-які питання, що виникають з приводу дитини він вирішує сам. З 2022 по 2025 рік відповідачка телефонувала дитині близько п'яти разів. У 2025 році відповідачка забирала сина до себе на два дні та ходила до школи. Це було після того як розпочався розгляд справи. Вважає, що відповідачка веде аморальний спосіб життя, тому краще буде позбавити її батьківських прав. Він проживає зі своїми батьками та для дитини створює всі умови для комфортного проживання. Коли вони проживали з відповідачкою, то остання не приділяла уваги дитині. Син любить відповідачку, як матір, але проживати з нею не хоче. Рішення про позбавлення батьківських прав йому не потрібно для ухилення від мобілізації, так як у нього є батьки похилого віку та він може оформити на них опікунство.
Крім того, представник позивача у судовому засіданні вказав, що позивач самостійно виховує дитину, оскільки у відповідачки проблеми з вихованням її старших дітей. Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав є необ'єктивним, так як у ньому вказано, що дитина проживає із матір'ю. У матері відсутнє почуття батьківського обов'язку. Відповідачка не спілкується з дитиною, не спілкується з класним керівником, не зверталась до органів опіки та піклування щодо встановлення днів спілкування. Стороною відповідача не подано доказів щодо створення перешкод у спілкуванні з дитиною. Дитина проживає у здоровій атмосфері. Не можна матір змушувати виховувати дитину, якщо вона не хоче цього. Судові витрати заявлені стороною відповідача вважає неспівмірні з обсягом виконаних представником відповідачки робіт.
Відповідачка та її представник у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позов. Зокрема відповідачка в судовому засіданні, яке відбувалося за її участі 30.07.2025 вказала, що до окупації дитина Тімур жив разом із нею по АДРЕСА_2 . За домовленістю з позивачем вона не подавала на аліменти, так як останній допомагав їй. На момент повномасштабного вторгнення ОСОБА_6 був у позивача. Вона також пішла жити до позивача, але вже через тиждень повернулась додому через сварку. Дитина залишилась з батьком. Він не дозволяв забрати дитину, мотивуючи тим, що він не хоче йти воювати. У вихідні дні вона інколи забирала дитину до себе. Пізніше позивач повідомив, що подав на аліменти. Після ініціювання питання про позбавлення батьківських прав позивач перестав давати їй дитину. Син говорив їй, що не хоче, щоб батько йшов воювати, а для цього потрібно, щоб її позбавили батьківських прав. Вона може забрати дитину до себе. Також вона зверталась до служби у справах дітей та було вирішено віддати дитину їй. Вона проживає з іншим чоловіком, старші діти живуть окремо. Її співмешканець знайомий з ОСОБА_6 , разом вони грались, вчили уроки. Коли вона буде на роботі з дитиною може бути її мати. Із вчителями вона підтримувала зв'язок. Останній раз забирала дитину до себе в лютому 2025 року, після цього позивач не дає їй дитину. Щоб забрати дитину, то їй необхідно домовитися з позивачем. За останні два місяці вона 5-6 разів приходила до ОСОБА_7 , але ніхто двері не відкривав. На батьківські збори до школи вона не ходила.
Крім того, представник відповідачки звернув увагу на те, що при допиті дитина відповіла, що хоче, щоб в нього була мати, тому не можна позбавляти дитину спілкування з матір'ю. Позивач проживає з матір'ю, яка є бабусею дитини та не може замінити матір. В силу віку ОСОБА_6 не розуміє втрату правового зв'язку з матір'ю. Позбавлення батьківських прав матері негативно вплине на дитину, її психічний розвиток. Відповідачка не втратила інтерес до дитини, що підтверджує висновок органу опіки та піклування. Після вирішення даного спору відповідачка має намір звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з нею. Свідки висвітлили з кращого боку ту сторону, яку вони знають. Вважає, що позов подано з метою ухилення позивача від мобілізації. Відповідачка домовлялась з позивачем, щоб дитина проживала з ним, але вона проти позбавлення її батьківських прав, так як вона має бажання спілкуватися з дитиною.
Також представник відповідачки щодо судових витрат зазначив, що в даній справі було близько десяти судових засідань та ним подано відзив. Договором встановлено загальний розмір судових витрат.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачки та її представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце сімейні правовідносини, позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню, виходячи із такого.
Судом установлено, що позивач та відповідачка у період з 14.11.2015 по 30.08.2019 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 30.07.2019 у справі № 588/233/19 був розірваний (а.с. 4, 6).
За час цього шлюбу у позивача та відповідачки народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
З довідки виданої адміністратором відділу «ЦНАП» апарату Тростянецької міської ради від 17.10.2024 за № 1462 вбачається, що ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_5 значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Згідно характеристики, складеної класним керівником та директоркою ліцею № 3 Тростянецької міської ради, ОСОБА_5 навчається у ліцеї з 1 класу, проживає у неповній сім'ї, батьки розлучені. Хлопчика виховує тато й бабуся. Батько приділяє належну увагу вихованню сина. Тімур приходить до школи акуратний, має всі шкільні речі, виконує домашні завдання. Батько завжди цікавиться успішністю дитини, поведінкою в школі з однолітками, проводить виховні бесіди із сином, відвідує батьківські збори. Вдома хлопчик забезпечений усім необхідним приладдям для школи. Мати хлопчика приходила до школи декілька разів у 1 класі, із учителем не спілкувалася, не цікавилася успіхам дитини в школі, дитині не телефонувала, на батьківські збори не з'являлася (а.с. 9).
Як вбачається з акта обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_5 від 26.09.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , комісією було встановлено, що дитина проживає у будинку з газовим опаленням, який має чотири житлових кімнати, разом із батьком ОСОБА_1 , бабусею ОСОБА_8 та дідусем ОСОБА_9 . Батьки розлучені. Мати ОСОБА_4 живе окремо й не займається вихованням сина. Санітарний стан житла задовільний. У дитини є власна кімната, куточок для навчання, ліжко, шафа для речей, стіл для виконання домашніх завдань, телефон. Дитина забезпечена всі необхідним для навчання та проживання: одягом, взуттям, речами для навчання, харчуванням. Стосунки між сином й батьком позитивні, будуються на любові, взаєморозумінні, повазі, довіри, толерантності. Батько виконує обов'язки щодо виховання й матеріального утримання ОСОБА_6 , піклується про здоров'я дитини. Батько цікавиться навчанням та поведінкою сина, відвідує батьківські збори (а.с. 12).
Судовим наказом Тростянецького районного суду Сумської області від 29.01.2024 у справі № 588/99/24 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 34).
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, а також довідки по отримання аліментів, складених державним виконавцем Тростянецького відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Конєвим О.М. від 23.01.2025 ОСОБА_4 на виконання судового наказу по справі № 588/99/24 щомісячно сплачувала аліменти в період з березня 2024 року по грудень 2024 року в розмірі по 1600 грн. Заборгованість зі сплати аліментів відсутня (а.с. 32, 33).
Отже, судом установлено, що відповідачка виконує рішення суду та щомісячно сплачує кошти на утримання малолітнього сина на користь позивача.
Таким чином, установлені судом обставини спростовують твердження позивача про те, що дитина перебуває на його повному утриманні.
Згідно висновку складеного відділом «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради від 01.04.2025 ОСОБА_4 недоцільно позбавляти батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , оскільки мати малолітньої дитини має бажання та можливість її виховувати. Зокрема спеціалісти відділу «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради проаналізували спілкування з матір'ю дитини, її сусідами, врахували характеристику з місця роботи відповідачки, довідку про її доходи та матеріально-побутові умови її проживання, однак не виявили вагомих підстав для позбавлення батьківських прав (а.с. 47).
Рішенням виконавчого комітету Тростянецькоїміської ради від 14.04.2025 за № 263 було затверджено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_4 (а.с. 65-66).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є матір'ю позивача. Коли її син жив разом із відповідачкою, то між ними часто виникали сварки. Вона бачила недоглянуту дитину, коли приходила до них. Позивач доглядав за дитиною ОСОБА_6 сам, ходив до лікарів. Відповідачка ніколи не водила дитину в дитячий садочок, а також не ходила до дитини у школу. Коли була окупація м. Тростянець, то ОСОБА_10 забрав відповідачку, але остання побула два дні та після цього не з'являлася. Нещодавно стала відповідачка частіше приходити до дитини. Відповідачка веде аморальний спосіб життя, часто змінює співмешканців. Під час дзвінків відповідачка говорить дитині що забере її. Востаннє відповідачка забирала до себе дитину півроку тому. Відповідачка приходила на день народження до дитини, але ОСОБА_6 сказав, що не бажає виходити до неї. Коли ОСОБА_10 немає вдома, то вона займається вихованням дитини, вчить уроки. Всім забезпечує дитину батько.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він був проти шлюбу ОСОБА_12 з ОСОБА_13 , так як добре знав останню. Він неодноразово бачив ОСОБА_14 з іншими чоловіками, коли вона була у шлюбі з ОСОБА_10 . У його присутності ОСОБА_14 просила у ОСОБА_10 50000 грн за відмову від дитини так як їй потрібні кошти на адвоката. При ньому дитина телефонувала матері, але остання відмовлялася від спілкування. З моменту розлучення ОСОБА_14 залишила дитину на ОСОБА_10 . Він часто спілкується з ОСОБА_10 та добре знає його родину. Йому відомо, що мати не приймає участі у житті дитини. ОСОБА_10 не створює перешкод для спілкування дитини з матір'ю. Жодного разу він не бачив, щоб відповідачка приходила до дитини.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що їй відомо, що відповідачка з 2022 року просила позивача забрати дитину до себе, оскільки відповідачка вийшла на роботу та їй було важко. До 2022 року відповідачка відводила дитину у дитсадок сама. Нещодавно вона бачила як ОСОБА_14 ходила та купувала дитині подарунки. У 2024 році, на початку літа, вона разом із відповідачкою ходила вибирати одяг дитині. ОСОБА_14 купила дитині спортивний костюм сірого кольору. Також у серпні-вересні 2024 року вона бачила як ОСОБА_14 брала дитину до себе на вихідні. Вона вважає, що відповідачка непогана мати. Про позивача вона також нічого поганого сказати не може, але були випадки, коли ОСОБА_14 підходила до дитини, то ОСОБА_10 говорив погані слова на адресу ОСОБА_14 . Також ОСОБА_10 говорив ОСОБА_14 , щоб остання підписала контракт і дитина отримає 15 млн. Крім того, неодноразово ОСОБА_10 телефонував ОСОБА_14 та ображав її. Вона це чула, бо ОСОБА_14 вмикала телефон на гучно. ОСОБА_10 забезпечує дитину харчуванням, лікуванням, але одягом не дуже забезпечує, бо дитина ходить у старому одязі. ОСОБА_7 не говорив, що йому забороняють спілкуватися з матір'ю, але по поведінці видно, що дитині забороняють спілкуватися. При батькові дитина веде себе не так, як з матір'ю, коли батька немає поряд. У серпні 2025 року вона бачила ОСОБА_14 разом із ОСОБА_7 , коли йшла по вулиці.
Опитаний у судовому засіданні за участю психолога ОСОБА_16 , малолітній ОСОБА_5 пояснив, що він живе з батьком, навчається у м. Тростянець. Також з ним живе бабуся та дідусь. Одягом його забезпечує батько, а їжу готує бабуся. З батьком він проживає близько 4 років. Мати раніше спілкувалася з ним, але зараз, близько 3-х місяців, не спілкується. Речі мати йому не купує, давала недоношені речі. Мати купувала йому лего майнкрафт 5 разів. Рік тому він попросив у матері купити бургер, але остання йому відповіла, що хай батько купує. Він відчуває, що батько та бабуся його люблять. Від матері він не відчуває любові. Він хотів би змінити те, щоб мати його не кинула, як була окупація. Коли мати його бачить, то питає як справи. Батько говорив, що мати хоче його продати батькові та він думає, що це правда. Він хотів би частіше бачитися з матір'ю та щоб вона дарувала йому подарунки. Останній раз він бачив матір у кафе «Білий парус» де він замовив бургер. Це було коли йому виповнилося 7 чи 8 років. Він хотів би щоб у нього була родина - мати та батько. До окупації мати приїжджала до нього. Про матір бабуся погано розповідає.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписану Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікованою постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).
Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Аналогічна за змістом норма міститься в ст.27 Конвенції про права дитини.
Згідно ст. 51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та праці.
У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, лікування дитини, не спілкуються з дитиною, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України. Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі сукупності досліджених доказів, суд вважає недоведеними обставини про доцільність та необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , оскільки остання бере участь в утриманні дитини та підтримує спілкування з дитиною.
Позивач не довів необхідності захисту інтересів дитини шляхом застосування такого крайнього заходу як позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав.
Більш того, опитаний у судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 висловив бажання спілкуватися з матір'ю.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про позбавлення відповідачки батьківських прав.
Відтак, позов не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позову, тому понесені ним судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідачки понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, суд враховує таке.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідачки в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав: ордер на надання правової допомоги адвокатом Борикою О.О. від 10.03.2025; договір №1284732 про надання правничої допомоги від 10.03.2025; акт наданих послуг від 16.10.2025, загальна вартість яких склала 10 000 грн; розрахункову квитанцію серії АААБ № 32 від 16.10.2025 про сплату Черкашиною О.В. коштів у розмірі 10 000 грн за надану правничу допомогу (а.с. 103-107).
Указані докази підтверджують факт понесення ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір у сумі 10 000 грн.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Дослідивши надані представником відповідачки докази понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.
Згідно акту наданих послуг від 16.10.2025 адвокатом Борикою О.О. на виконання умов договору про надання правничої допомоги №1284732 від 10.03.2025 було надано послуги з представництва інтересів у суді першої інстанції та вартість таких послуг склала 10 000 грн, однак не зазначено складових вартості послуг та часу витраченого адвокатом на виконання робіт.
В даній справі представник відповідачки розпочав приймати участь з 10.03.2025, а саме з моменту подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи. 25.03.2025 представник відповідачки подав відзив на позов та 05.06.2025 подав клопотання про долучення доказів. Також представник відповідачки приймав участь у п'яти судових засіданнях.
Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_4 до суми 8 000 грн.
Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідачка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
третя особа - Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради, адреса місцезнаходження: вул. Благовіщенська, буд. 3, м. Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600, код ЄДРПОУ 44133812.
Суддя О. О. Огієнко