Справа № 587/3667/25
20 жовтня 2025 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Представник позивача звернувся до суду з позовом, свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу по об'єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить відповідачу на праві власності. Відповідач приєднався до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (ТОВ «ГК «Нафтогаз України») шляхом акцептування договору з позивачем через факт споживання газу. Позивач постачав природний газ, а відповідач отримував його та використовував для власних потреб. У період з лютого 2022 року по травень 2025 року (включно) відповідачем було спожито природний газ на загальну суму 54 541, 19 гривень, вартість якого залишилась не оплаченою споживачем.
Представник позивача в письмовій заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд слухати справу у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час розгляду справи в суді.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-22).
Позивач, як суб'єкт ринку газу, з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його (природний газ) для власних потреб на території України на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ТОВ «АГРОСИНТЕЗ ТРЕЙДІНГ», ТОВ «МАРЕАЗ», ТОВ «АЕРО ВАЗ», ТОВ «ІНТРО ЕАЗ», ТОВ «ПОДІЛЛЯЕАЗПОСТАЧ», СП ПГНК, ТОВ «ВІЄНА КОНСАЛТ», ТОВ «НАФТОЕАЗНАДРА», ТОВ «ЕАЗ ТА НАФТОПРОДУКТИ», ТОВ «СТАТУС- ТРЕЙД», ТОВ «ЕК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», ТОВ «АЛЬТАІР-ІНВЕСТ» та ТОВ «ТК ІНДУСТРІЯ».
Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), та ст.ст. 6, 7, 9 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" Позивач зобов'язаний постачати природний газ Споживачам які використовують його (природний газ) для власних потреб, а Споживачі зобов'язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.
Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою ним особою.
Постачальнику була надана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам попереднім власником вказаного об'єкту газифікації 12.01.2021.
Разом з тим, відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 №917 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії».
Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (абзац 14 пункту 5 розділу І Правил).
Постачальник останньої надії зобов'язаний протягом 60 днів постачати газ споживачу, якщо він залишиться без постачальника.
Відповідно до положень пункту 1 розділу VI Правил постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 № 2501 (далі- Типовий договір №2), який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Пунктом 2 постанови НКРЕКП від 09.12.2021 № 2471 «Про здійснення постачання природного газу побутовим споживачам на умовах базової річної пропозиції» відповідно до пункту 72 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» зобов'язано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам, які після набрання чинності цією постановою будуть включені до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, на умовах Типового договору, та базової річної пропозиції з дня початку постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Таким чином, відповідач приєднався до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (ТОВ «ГК «Нафтогаз України») шляхом акцептування договору із Позивачем через факт споживання газу.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такого ж висновку дійшов ВСУ, розглядаючи справу № 6-2951 цс 15 (постанова від 20 квітня 2016р.), а саме: «...споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово- комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Позивач постачав природний газ, а відповідач отримував його та використовував для власних потреб. Вартість використаного природного газу відповідач зобов'язаний сплачувати щомісячно, відповідно до діючих тарифів.
Пунктом 15 розділу III Правил визначено, що «15. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за вільними цінами, крім ціни постачальника із спеціальними обов'язками, яка встановлюється відповідно до законодавства.»
Ціни на газ встановлюються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019р. № 293, та зазначені у витягу з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» відповідача.
Крім того, накази про встановлення роздрібної ціни на газ для побутових споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» опубліковані на офіційному сайті Постачальника.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», що є оператором газорозподільної мережі за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ (Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України») згідно Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2494.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015р. (далі - Кодекс ГТС) «2. У точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).»
Крім того, відповідно пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ «1. Визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.»
Відповідно до п. 5 Розділу 1 Правил постачання природного газу, «об'єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування.»
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Відповідачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора газотранспортної системи (ТОВ “Оператор ГТС України'') - Iplatforma, та в подальшому імпортується Постачальником у білінгову систему «Газоліна» та використовується останнім для розрахунку вартості спожитого природного газу. Витяг з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку Відповідача додається до позовної заяви.
Отже, Постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу.
Відповідно п. 4.3. Договору «Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.»
Пункт 4.5. Договору визначає, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються за рахунками та/або квитанціями абонентської книжки Постачальника.
Дату виникнення зобов'язання Відповідача по оплаті за спожитий природний газ визначає п. 4.6. Типового договору «При розрахунку за квитанціями абонентської книжки Постачальника Споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його Постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Оплата рахунка Постачальника про сплату послуг за цим Типовим договором має бути здійснена Споживачем в термін, визначений в рахунку, який не може бути меншим п'яти робочих днів з моменту отримання Споживачем цього рахунка.»
Відповідно п. 4.10. Договору «У разі виникнення у Споживача заборгованості за послуги з газопостачання за цим Договором Споживач може звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність Споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.
Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 4 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Згідно п. 32 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», Регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому, в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу (п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу»).
За змістом статей 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» побутовим споживачам є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Відповідач приєднався до договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (ТОВ «ГК «Нафтогаз України») шляхом акцептування договору з позивачем через факт споживання газу.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Оскільки відповідач не в повному обсязі сплачував нараховані суми за спожитий природний газ, що свідчить про неналежне виконання ним своїх зобов'язань, а тому порушує право ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений договором строк.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що заявлена вимога про стягнення заборгованості в сумі 54 541, 19 гривень підлягає задоволенню.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 141, 142, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) заборгованість за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 54 541, 19 гривня та 3 028 гривень сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А.Степаненко