Справа № 308/14666/25
15 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,
секретаря судового засідання Фетько І.І.,
представника заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису, -
ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою в порядку окремого провадження про видачу обмежувального припису.
Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що він з дружиною та пасинком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкають за однією за адресою: АДРЕСА_1 .
Зауважує, що в будь-який час доби пасинок може заявитись до його помешкання, висловлюватися нецензурною лайкою, останній руйнує речі домашнього вжитку, вимагає гроші на наркотичні засоби та алкоголь, завдає йому тілесних ушкоджень, внаслідок чого він неодноразово викликав поліцію. Зловживання алкоголем та наркотичними речовинами, аморальна поведінка ОСОБА_3 та постійні погрози з його боку стали підставою для застосування та вручення термінових заборонних приписів.
Зазначає, що на його заяви до поліції відносно кривдника ОСОБА_3 було складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, та видавались термінові заборонні приписи.
У зв'язку з наведеним, просить суд видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши наступні тимчасові заходи обмеження прав для кривдника та покладення на нього обов'язку заборони перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявник не скористався правом на участь у судовому засіданні та його представник ОСОБА_1 вимоги заяви підтримала та просили задоволити таку.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, додаткових заяв чи клопотань не подавав, заперечень на заяву про видачу обмежувального припису не подавав.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема: особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти.
Положеннями ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Судом встановлено, що постраждалий ОСОБА_2 та кривдник ОСОБА_3 є батьком та пасинком, проживають за однією адресою.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 систематично ображає та принижує ОСОБА_2 , вчиняє психологічний тиск та інші подібні протиправні дії, наносить тілесні ушкодження.
Заявницею долучено до заяви про видачу обмежувального припису копію термінового заборонного припису кривдника серії АА №633162, а також копії постанов Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.
Однак, незважаючи на це, ОСОБА_3 своєї поведінки не змінює, продовжує вчиняти психологічний та фізичний тиск на постраждалого.
За приписами статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Україна має зобов'язання захистити громадян від нелюдського і принизливого поводження і ставлення шляхом вжиття заходів для забезпечення того, щоб особи не піддавалися такому поводженню, включаючи нелюдське і принизливе поводження зі сторони інших осіб (не представників держави). Такі заходи повинні передбачати ефективний захист і включати кроки по попередження нелюдського та принизливого ставлення про яке влада знала чи повинна була знати.
Звертаючись в суд із заявою про встановлення обмежувального припису, заявник навів ряд ризиків вчинення домашнього насильства.
Суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_3 вчиняє домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , існує загроза продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними, дійсними та підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає, що для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис.
Таким чином, заява підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 76-81, 258, 263-265, 273, 293, 350-1-350-8, 354 ЦПК України, суд,-
Заяву - задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 6 (шість) місяців, яким тимчасово обмежити його права та покласти на нього обов'язокзаборони перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити рішення до негайного виконання.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважений підрозділ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Т.Р. Деметрадзе