Справа № 638/18779/18
Провадження № 2/638/299/25
15 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова
у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,
за участю секретаря: Веремчук Д.А.,
з участю представників відповідачів: Гусара О.П., Ляхова А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічними позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики грошових коштів від 02 березня 2016 року та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошових коштів,-
19.12.2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь позивача грошову суму в розмірі 3 357 800 доларів США, які дорівнюють еквіваленту 93 514 730,00 грн., з якої: заборгованість за договором - 3 260 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 90 791 000,00 грн., 3% річних - 97 800 доларів США, що дорівнює еквіваленту 2 723 730,00 грн.; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 9 162,40 грн., з яких: 8 810,00 грн. - судовий збір за подання позову майнового характеру, 352,40 грн. - судовий збір за забезпечення позову, як зі сторони винної у виникненні спору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2016 року між ОСОБА_4 «Позикодавцем» і ОСОБА_2 «Позичальником» за участю і за згодою дружини позичальника ОСОБА_3 було укладено в простій письмовій формі договір позики грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняв грошові кошти в сумі 3 260 000 доларів США строком до 01.01.2018 року включно. Сума позики підлягала поверненню готівкою в доларах США або в національній валюті по комерційному курсу покупки готівкових доларів США на день повернення. Про повернення позики «Позикодавець» видає «Позичальнику» відповідну розписку. Відповідно до умов п.п. 5 Договору, член родини позичальника ОСОБА_3 з умовами Договору ознайомлена, згодна і несе солідарну відповідальність. Ще під час підписання Договору позики грошових коштів від 02.03.2025 року ОСОБА_4 важко хворів. Знаючи про свою хворобу і можливу загрозу смерті до моменту настання строку виконання договору, ОСОБА_4 призначив позивача - ОСОБА_1 своїм правоспадкоємцем за договором позики і відповідно до умов п.п.9 Договору, сторони відразу визначили, що правоспадкоємцем позикодавця ОСОБА_4 за договором являється його донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер. Знаючи про те, що позивач є правоспадкоємцем позикодавця за Договором, відповідачі на момент 02.01.2018 року, коли позичальник повинен був повернути позичені грошові кошти, цього не зробили та на дату подання позову, сума позики повернута не була. Позивач прийняла спадщину після смерті батька через органи нотаріата. Позивач являється єдиною спадкоємицею за законом після смерті батька, оскільки мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, оскільки позивач є визначеним сторонами правоспадкоємцем позикодавця за умовами Договору позики, звертається до суду із вказаним позовом після спливу строку виконання договору. Також позивач зазначає, що грошові кошти батькові позивача за договором позики від 02.03.2016 року не повертались, останній розписку про отримання повернення боргу не видавав і гроші не повернуті на теперішній час. Також у зв'язку із простроченням зобов'язання, позивач просить стягнути 3% річних від простроченої суми, що становить 97 800 доларів США, що еквівалентно 2 646 321,30 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.01.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (головуючий суддя Грищенко І.О.).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.02.2019 року, накладено заборону будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо рухомого і нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
05.04.2019 року від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позов, в якому остання просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником ОСОБА_2 від позикодавця ОСОБА_4 , договір був безгрошовим та укладеним під впливом тяжкої обставини в родині. ОСОБА_4 був впливовою людиною та допомагав чоловіку відповідача - ОСОБА_2 у веденні підприємницької діяльності. Також відповідач зазначає, що ОСОБА_2 повинен був надати «послугу», умовою якої необхідно було укласти договір позики грошових коштів між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , за участю членів сімей з солідарною відповідальністю: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . ОСОБА_4 запевнив відповідача, що після надання «послуги», укладений безгрошовий договір останній знищить публічно. Відповідач зазначає, що грошові кошти насправді не були одержані, а договір позики був безгрошовим, що підтверджує сама позивач. В позовній заяві позивач зазначає, що вже прийняла спадщину після смерті батька. Ця обставина підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №51939648 від 16.05.2018 року. З декларації позивача за 2018 рік, яка опублікована 09.03.2019 року вбачається, що позивач успадкувала після смерті батька 3 775 000,00 грн., але в розділі 12 декларації «Грошові активи», позивач не вказала 3 357 800 доларів США, як позичені суб'єктом декларування або членами його сім'ї третім особам, право на які вона успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_4 . Таким чином, не вказавши в щорічній декларації грошові активи по договору позики, позивач підтвердила, що такі активи не існують, тобто грошові кошти за договором позики насправді не були одержані, а сам договір є безгрошовим.
08.05.2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики грошових коштів, згідно прохальної частини якої просить суд: визнати недійсним договір позики грошових коштів від 02.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , за участю членів сімей з солідарною відповідальністю ОСОБА_3 та дружини позикодавця - ОСОБА_5 про прийняття грошових коштів в сумі 3 260 000,00 доларів США. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір позики підлягає скасуванню на тій підставі, що грошові кошти вказані в договорі насправді не були одержані ОСОБА_2 від позикодавця, тобто договір був безгрошовим. Крім цього, безгрошовий договір був укладений ОСОБА_2 під впливом тяжкої обставини, яку штучно створив ОСОБА_4 .
13.05.2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошових коштів, згідно прохальної частини якої просить суд: визнати недійсним договір позики грошових коштів від 02.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , за участю членів сімей з солідарною відповідальністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про прийняття грошових коштів в сумі 3 260 000,00 доларів США. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір позики підлягає скасуванню на тій підставі, що грошові кошти вказані в договорі насправді не були одержані від позикодавця, тобто договір був безгрошовим. Крім того, безгрошовий договір був підписаний проти внутрішньої волі позивача та під впливом психічного насильства з боку ОСОБА_4
01.07.2019 року від позивача за первісним позовом ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що договір позики від 02.03.2016 року відповідає вимогам, які встановлені для чинності правочину.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкіна В.М. від 13.11.2019 року, у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про відвід головуючому судді Грищенко І.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовлено та цивільну справу передано тому ж складу суду.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.01.2020 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнати недійсним договір позики грошових коштів від 02 березня 2016 року та вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнати недійсним договір позики грошових коштів від 02 березня 2016 року, об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Також вказаною ухвалою закрито підготовче провадження та цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.01.2020 року клопотання про витребування доказів задоволено частково, витребувано у приватного нотаріуса ХМНО Гаврилової Світлани Анатоліївни інформацію: чи зареєстрована в спадковому реєстрі спадкова справа відносно спадкодавця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Харкові; дані про коло осіб, які прийняли спадщину та коло осіб, які відмовились від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дані про спадкове майно, на яке отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за законом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті свого батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (спадкова справа №20/2018).
На підставі розпорядження №02-06/710 від 27.07.2020 року проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено нового головуючого суддю для розгляду вказаної справи - Хайкіна В.М., що підтверджує протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.09.2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, та за зустрічними позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики грошових коштів від 02 березня 2016 року та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнати недійсним договору позики грошових коштів прийнято до провадження судді Хайкіна В.М. та призначено судове засідання.
10.03.2021 року до суду від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гаврилової Світлани Анатоліївни надійшла затребувана інформація.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.06.2021 року клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Ляхова Анатолія Анатолійовича про витребування доказів задоволено та витребувано з Департаменту реєстрації виконавчого комітету Харківської міської ради відомості про місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та відомості про місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , станом на 23.01.2017 року, тобто на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Одночасно вказаною ухвалою витребувано з Головного управління Державної податкової служби у Харківській області інформацію: чи дійсно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , працював в органах податкової інспекції Харківської області та яку посаду обіймав; який період часу праці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в органах податкової інспекції Харківської області, який розмір його посадового окладу, а також яку загальну суму коштів було виплачено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за час його роботи в податкових органах, а також назву пенсійного фонду, в якому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , нараховувалась пенсія.
26.07.2021 року від Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради до суду надійшла затребувана інформація.
30.11.2023 року від Головного управління ДПС у Харківській області на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.06.2021 року, до суду надійшов лист-повідомлення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.04.2024 року визнано явку позивача за первісним позовом ОСОБА_1 в судове засідання обов'язковою.
Під час розгляду справи позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 були надані пояснення, в яких остання підтримала вимоги позовної заяви, зазначила, що між її батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 та ОСОБА_5 02.03.2016 року був укладений в письмовій формі договір позики грошових коштів, зі строком повернення до 01.01.2018 року. Також зазначила, що в договорі позики грошових коштів, сторонами було визначено правонаступника позикодавця саме позивача - ОСОБА_1 , оскільки її батько на момент укладання Договору важко хворів. В 2017 році померла мати позивача - ОСОБА_5 , а згодом батько позивача - ОСОБА_4 . Позивач є єдиною спадкоємицею після смерті батьків, а також враховуючи той факт, що у Договорі визначено позивача як правонаступника після смерті батька - ОСОБА_4 , а також те, що грошові кошти не були повернуті відповідачами, звернулась до суду із вказаним позовом, який просить задовольнити. Також зазначила, договір позики відповідає вимогам, які встановлені для чинності правочину, а тому в задоволенні зустрічних позовів необхідно відмовити.
В судове засідання, призначене на 15 жовтня 2025 року, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мирось С.В. не з'явились, до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, просять розгляд справи провести за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Ляхов А.А. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та просив задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики грошових коштів від 02.03.2016 року. Надав пояснення, які викладені у відзиві та зустрічному позові. Зазначив, що ОСОБА_1 не є стороною договору позики; позивач за первісним позовом є одночасно солідарним боржником у зазначених правовідносинах. Також зазначає, що договір є фіктивним та підписаний під тиском позикодавця ОСОБА_4 . У своїй декларації не зазначено, що ОСОБА_1 успадкувала 3 260 000,00 доларів США.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гусар О.П. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та просив задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання недійним договору позики грошових коштів від 02.03.2016 року. Також зазначив, що всі укладені договори позики мали фіктивний характер та були підписані під примусом позикодавця ОСОБА_4 .
Суд, заслухавши учасників справи, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.03.2016 в письмові формі укладено договір позики грошових коштів.
Пунктом 1 Договору визначено, що позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв грошові кошти у сумі 3 260 000 доларів США, строком до 01 січня 2018 року включно.
Пунктом 2 Договору встановлено, що сума позики підлягає поверненню готівкою, в доларах США або в національній валюті по комерційному курсу купівлі готівкових доларів США на день повернення. Про повернення коштів позикодавець видає позичальнику відповідну розписку.
Пунктом 4 Договору зазначено, що грошова сума коштів, яка зазначена в п. 1 Договору, передана позичальнику до підписання даного Договору.
В пункті 5 Договору зазначено, що сторони свідчать, що даний Договір не укладено під дією обману, насилля або під дією тяжких обставин. Сторони свідчать, що з умовами Договору ознайомлені, згодні та несуть солідарну відповідальність члени родини: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Пунктом 9 Договору зазначено, що правонаступником позикодавця по дійсному Договору є його дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Даний договір підписано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 .
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.01.2021 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою Світланою Анатоліївною надано інформацію, а саме, що спадкова справа №21/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована в спадковому реєстрі 14.07.20147 року за номером 60935981. Заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , подала дочка спадкодавця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Чоловік спадкодавця, ОСОБА_4 , подав заяву, в якій він відмовився від спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь дочки спадкодавця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . По спадковій справі №20/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , відкритої 16.05.2018 року, спадкоємцю ОСОБА_1 , приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на автомобіль марки Mercedes-Benz, моделі GL 350, рік випуску 2013, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , тип ТЗ легковий Універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_5 .
Також судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею Нововодолазького районного суду Харківської області.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. 06.11.2018 року та зареєстровано в реєстрі за №1697, ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_4 , успадкувала автомобіль марки Mercedes-Benz, моделі GL 350, рік випуску 2013, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , тип ТЗ легковий Універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_5 .
Зазначене також відображено у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, поданої ОСОБА_1 .
Окрім цього, із вказаної декларації також вбачається, що ОСОБА_1 успадкувала 3 775 000 грн. після смерті ОСОБА_4 .
Грошові кошти на суму 3 260 000, 00 доларів США ОСОБА_1 не зазначено в будь-якому іншому розділі декларації.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно норм частини 1, 2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права і інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається
у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,
а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від встановлених результатів робити відповідні правові висновки.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина другої статті 640 ЦК України).
Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошей або речей не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.
У разі встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду
від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19), від 26 червня 2024 року у справі № 758/5328/22 (провадження № 61-3560св24).
Під час судового розгляду встановлено, що між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також за участю членів сімей з солідарною відповідальністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , 02.03.2016 року було укладено договір позики грошових коштів.
Позивач за первісним позовом на підтвердження права вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було надано копію розписки від 02.03.2016 року; копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі; копію свідоцтва про право на спадщину.
Отже, як зазначалось вище, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Згідно зі статтею 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно зі статтею 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Як було зазначено вище, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Судом встановлено, що спір між сторонами за первісним позовом виник внаслідок невиконання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 свого зобов'язання за договором позики, у зв'язку із чим ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за договором позики, три проценти річних за час прострочення виконання зобов'язання за договором позики.
Зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обгрунтовані низкою підстав, що передували написанню договору позики грошових коштів, у зв'язку із чим останні просили визнати договір позики недійсним з посиланням на те, що він укладений під впливом тяжкої обставини, яку штучно створив позикодавець ОСОБА_4 , договір позики був підписаний проти внутрішньої волі сторін договору та під впливом психологічного насильства з боку ОСОБА_4 , який змушував підписати договір позики грошових коштів. Також у зустрічних позовах вказано, що насправді грошові кошти не передавались та відповідно договір позики останні вважають неукладеним. Одночасно позивачі за зустрічними позовами вказують на те, що позивач ОСОБА_1 права на отримання 3 260 000,00 доларів США не успадкувала і не внесла цю суму в щорічну декларацію за 2018 рік в розділ «Активи», оскільки зобов'язана була задекларувати зазначені грошові кошти будучи суддею, а тому таким чином позивач підтвердила, що таких активів не існує, тобто грошові кошти за договором позики насправді не були одержані, а сам договір є безгрошовим.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Правила, встановлені цими нормами, застосовуються в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним ( частина першастатті 231 ЦК України).
Статтею 1051 ЦК України встановлено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 зазначає, що відповідачами грошові кошти повернуті не були.
Пунктом 1 Договору визначено, що позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв грошові кошти у сумі 3 260 000 доларів США, строком до 01 січня 2018 року включно.
Пунктом 2 Договору встановлено, що сума позики підлягає поверненню готівкою, в доларах США або в національній валюті по комерційному курсу купівлі готівкових доларів США на день повернення. Про повернення коштів позикодавець видає позичальнику відповідну розписку.
Пунктом 4 Договору зазначено, що грошова сума коштів, яка зазначена в п. 1 Договору, передана позичальнику до підписання даного Договору.
При цьому, зміст спірного договору не містить відомостей про передачу грошових коштів до укладення спірного договору позики та отримання відповідачем цих грошових коштів, як зазначено в пункці 4 цього договору. Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі коштів відповідачу.
Наявність у наданій позивачем розписці зобов'язань повернути борг у грошовій сумі, не може свідчити про те, що між сторонами було укладено договір позики та те, що позивачем було передано відповідачу грошові кошти, оскільки даний борг міг виникнути на підставі інших правовідносин.
Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі № 537/1118/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
При цьому, рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.
Всупереч зазначеному, позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту передачі відповідачу грошових коштів, які він вимагає повернути.
Крім того, судом враховано обставини відсутності доказів декларування позикодавцем ОСОБА_4 , як державним службовцем, у 2016 році надання у борг коштів у розмірі 3260000 доларів США; відсутності доказів походження та наявності у позикодавця ОСОБА_4 , який обіймав посаду державного службовця (що не заперечувалося сторонами), з відповідними обмеженнями на зайняття інших видів діяльності відповідно до Закону України «Про державну службу», грошової суми більше ніж три мільйона доларів США.
Надані стороною позивача докази, а саме копії договорів позики від 12.02.2013 року, 06.12.2013 року, 06.12.2013 року, 18.11.2015 року на різні суми, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , суд не бере до уваги, оскільки дані договори позики не підтверджують факту ухилення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від своїх зобов'язань, а навпаки підтверджують факт укладення договорів за ознаками їх безгрошовості, оскільки як зазначає позивачка, оригінали цих договорів знаходяться у неї, проте вимог про повернення грошових коштів за цими договорами до відповідачів не пред'являлися, як позикодавцем, так і позивачкою за первісним позовом, а позов подано лише щодо договору від 02.03.2016 року.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зазначені вище перелічені обставини дають підстави вважати, що договір позики грошових коштів від 02.03.2016 року є безгрошовим.
З урахуванням вказаного вище, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 скористався своїм правом оспорити договір позики, на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця ОСОБА_4 , а також вказана розписка мала іншу правову природу, правочин не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені договором позики, адже ОСОБА_1 не доведено факту передачі грошових коштів ОСОБА_2 із солідарним зобов'язанням ОСОБА_3 , оскільки договір позики грошових коштів від 02.03.2016 року є безгрошовим.
Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість стягнення боргу за договором позики лише з підстав, що вона відповідає вимогам статті 1046 ЦК України, та взявши до уваги підстави зустрічного позову щодо фактичного неотримання відповідачем від позикодавця грошових коштів, дійшов висновку про безгрошовість укладеного між сторонами правочину.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, та про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики грошових коштів від 02.03.2016 року.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики грошових коштів від 02 березня 2016 року - задовольнити.
Визнати недійсним договір позики грошових коштів від 02.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , за участю членів сімей з солідарною відповідальністю дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та дружини позикодавця - ОСОБА_5 про прийняття грошових коштів у сумі 3 260 000,00 (три мільйона двісті шістдесят тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір у розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики грошових коштів - задовольнити.
Визнати недійсним договір позики грошових коштів від 02.03.2016 року, укладеного між позикодавцем - ОСОБА_4 , за участю членів сімей з солідарною відповідальністю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про прийняття грошових коштів у сумі 3 260 000,00 (три мільйона двісті шістдесят тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , сплачений судовий збір у розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.10.2025 року.
Головуючий суддя: