справа № 619/3747/25
провадження № 2/619/1676/25
Рішення
іменем України
22 жовтня 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/3747/25,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідачка: ОСОБА_1 ,
вимоги позивача: про стягнення заборгованості,
представник позивача: Грибанов Д.В.
представниця відповідачки: Шаповалова С.Г.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» 02.07.2025 звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 7038631 у розмірі 30300,00 грн. У обґрунтування позову зазначено, що 04.03.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІФОЮ» був укладений договір позики №7038631 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідачки, вчиненим одноразовим ідентифікатором. 11.01.2024 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №11-01/2024, відповідно до умов якого право грошової вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» та відповідно до реєстру боржників від 18.09.2024 до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 30300,00 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 10000,00 грн; заборгованість за процентами за користування позикою - 15300,00 грн; заборгованість за процентами на прострочену позику - 5000,00 грн.
Представницею відповідачки до суду подано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано належні та достовірні письмові докази на підтвердження факту видачі кредитних коштів у спосіб їх перерахування на користь вказаних у кредитному договорі юридичних осіб та факту підтвердження отримання позичальником кредиту згідно з вказаним у позовній заяві кредитним договором. Крім того, докази повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги до позовної заяви не долучені. З наданих копій договорів як відступлення права вимоги, так і факторингу, неможливо встановити всі суттєві умови договору, враховуючи фрагментарність наданих копій правочинів. Отже, стороною позивача не підтверджено виконання зобов'язань первісним кредитором на користь відповідачки, крім того, неможливо встановити наявності підстав для стягнення заборгованості з відповідачки саме на користь нового кредитора, відповідно, можливо дійти висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом 02.07.2025 було направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки та 14.07.2025 отримано відповідь.
Ухвалою суду від 16.07.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.08.2025, яке було відкладено на 22.10.2025 за клопотанням представниці відповідачки.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіславши суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представниця відповідачки просить розгляд справи проводити без її участі та участі відповідачки.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
04.03.2024 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №7038631, який укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідачкою одноразовим ідентифікатором (а.с. 6-11). Крім того, відповідачка підписала розрахунок за договором позики №7038631 від 04.03.2024 та графік обов'язкових платежів за договором позики (а.с. 12-13).
За умовами цього договору: п. 2.1. - за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору; п. 2.3.3 - сума позики: 10000,00 грн; п. 2.3.4. - строк позики до 11.05.2024 (68 днів); п. 2.4.2. базова процентна ставка, фіксована: 2,50000% на день; п 2.4.3. основна процентна ставка, фіксована: 2,50000% на день; п. 2.4.4. денна процентна ставка за цим договором становить 0,61397%;
Правилами, розміщеними на сайті товариства (https://money4you.ua/pro- naz/normatyvna-dokumentatsiya/), зокрема п. 9.1. передбачено, що договір позики з фізичною особою укладається в інформаційно-телекомунікаційні системі товариства дистанційно, в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».
В установленому законом порядку вказаний договір недійсним не визнавався і є чинним.
04.03.2024 ОСОБА_1 підписала паспорт позики, шляхом підписання електронним підписом відповідачки одноразовим ідентифікатором z46695 (а.с. 14-16).
Крім того, 21.03.2024 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору позики №7038631 від 04.03.2025, шляхом підписання електронним підписом відповідачки одноразовим ідентифікатором b21712, відповідно до умов якої, сума позики - 10000,00 грн, строк користування позикою - до 09.06.2024 (80 днів), загальні витрати за позикою - 8750,00 грн, базова процентна ставка, фіксована: 2,50000% на день, основна процентна ставка, фіксована: 2,50000% на день, денна процентна ставка 1,09375% (а.с. 17). Крім того, відповідачка підписала розрахунок за додатковою угодою №1 від 21.03.2024 та графік обов'язкових платежів за цією додатковою угодою (а.с. 18-20).
Позикодавець виконав свої зобов'язання, а саме передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (а.с. 21).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
11 січня 2024 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 11-01/2024, на підставі якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за договором, відступаються (передаються) у розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього договору та надсилається клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною цього договору (а.с. 22-25).
У подальшому між ТОВ «МАНІФОЮ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду № 8 від 18.09.2024 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 (а.с. 26).
На підставі акту прийому-передачі реєстру боржників №7 за договором факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 27).
З відомостей Реєстру боржників № 7 встановлено, що до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за договором позики № 7038631 загальна сума заборгованості якого становить 30300,00 грн, боржником є ОСОБА_1 (а.с 29).
Згідно зі ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
З розрахунку заборгованості станом на 18.09.2024 за договором позики № 7038631 від 04.03.2024 встановлено, що сума заборгованості ОСОБА_1 становить 30300,00 грн, яка складається з: заборгованість за основним боргом - 10000,00 грн; заборгованість за процентами за користування позикою - 15300,00 грн; заборгованість за процентами на прострочену позику - 5000,00 грн (а.с. 30).
Доводи представниці відповідачки про ненадання доказів видачі кредитних коштів спростовуються листом ТОВ «ФК Контрактовий дім», з якого вбачається, що 04.03.2024 о 10:50 на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 були перераховані кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн (а.с. 21).
Щодо заперечень представниці відповідачки про недоведення переходу права вимоги за договором факторингу, суд зазначає таке.
Посилання представниці відповідачки на фрагментарність копій договорів відступлення права вимоги є необґрунтованими, оскільки Верховний Суд у постанові від 23.02.2022 по справі №753/11615/19 зазначив, що надання належним чином засвідчених копій договорів відступлення права вимоги, які містять істотні умови правочину - сторони, предмет і обсяг вимоги, є достатнім для встановлення правонаступництва у справі.
Більше того, відповідно до статей 76-78, 80, 95 ЦПК України, належними та допустимими є будь-які докази, що підтверджують обставини, на які посилається сторона.
Копії письмових доказів, засвідчені належним чином, мають таку ж доказову силу, як і оригінали (ч. 5 ст. 95 ЦПК України), якщо інша сторона не доведе їх недостовірності або фальсифікації.
Також згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Позивач свої обов'язки виконав, надавши письмові докази, тоді як відповідач не надав жодного контрдоказу чи заперечення, яке б свідчило про недійсність або підробку договору відступлення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 7038631 від 04.03.2024 у сумі 30300,00 грн (тридцять тисяч триста гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Надіслати представникам копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачці надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30,
відповідачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя І. М. Нечипоренко