Справа № 177/2340/25
Провадження № 2/177/1453/25
(заочне)
Іменем України
21 жовтня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Березюк М. В.
за участі: секретаря Дятел К. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал"), через систему «Електронний суд», звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 28649,99 грн, а також в порядку ч.10, 11 ст. 265 ЦПК України просив зобов'язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних на суму боргу, до моменту виконання рішення суду. Позивач просив розподілити судові витрати, стягнувши з відповідача на користь позивача 2422,40 грн в рахунок відшкодування судового збору та 10000 грн у рахунок відшкодування витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позову представник позивача послався на те, що 27.02.2024 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та відповідачем ОСОБА_1 , укладено електронний договір № 1466144 про надання споживчого кредиту на суму 3000 грн, на умовах повернення, сплати процентів за користування кредитом, строком на 360 днів, тобто з 27.02.2024 по 21.02.2025. Перерахування коштів позичальнику здійснено в безготівковій формі, на платіжну картку НОМЕР_1 , яку відповідач вказала особисто під час укладення кредитного договору. Сторони погодили проценти на користування кредитом - 2,5 % в день у межах строку кредиту (п. 1.5.1 договору), вказаного в п. 1.4 договору.
ТОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання за договором виконало, перерахувало через систему Pay Tech суму кредиту 3000 грн на картку вказану відповідачем, а остання порушила умови договору, суму кредиту та проценти не сплатила.
Відповідач неналежно виконувала умови договору, за період з 27.02.2024 по 24.12.2024 сплатила лише 5,71 грн, що спрямовані на оплату тіла кредиту 0,01 грн та оплату процентів 5,7 грн. Своїми діями по внесенню даного платежу, відповідач підтвердила визнання умов договору та наявного боргу. Станом на 24.12.2024 відповідач мав борг за тілом кредиту 2999,99 грн та заборгованість за процентами 21225 грн.
24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 24122024, згідно якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги, в тому числі і за кредитним договором відповідача. Про відступлення права вимоги повідомлено боржників, у тому числі ОСОБА_1 .
Реалізуючи права нового кредитора ТОВ «Фінтраст Україна» нарахувало відповідачу проценти за користування кредитом у сумі 4425 грн, за період з 25.12.2024 по 21.02.2025 (59 днів), тобто в межах строку кредитування, з розрахунку 2,5 % на день.
Оскільки відповідач не виконала свої зобов'язання за договором, у неї сформувалася заборгованість у загальному розмірі 35427,40 грн: 2999,99 грн - тіло кредиту, 21225 грн + 4425 грн = 28649,99 грн заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача та на яку вважав на необхідне нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати виконавцем даного рішення.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, про що вказав у першій заяві по суті справи (а.с. 13).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або розгляду справи без її участі на адресу суду не надходило. Відзиву надано не було.
Суд, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 27.02.2024 року між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 (нині Літвак, згідно інформації з місця проживання) (а.с. 100), з використанням електронного підпису, укладено договір про надання споживчого кредиту № 1466144, згідно відомостей якого укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.
На умовах, установлених Договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (пункт 1.2 договору про надання споживчого кредиту) (а.с. 107).
Сума кредиту (загальний розмір) за договором становить 3000 гривень. Строк кредиту 360 днів. Тип процентної ставки фіксована, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів (пункт 1.3, 1.4, 1.5) (а.с. 107).
Згідно п. 1.5.1 договору про надання споживчого кредиту, стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується: в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки.
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору) (а.с.107 зворот).
Факт перерахування коштів споживачу, на виконання умов вищевказаного договору, підтверджено довідкою ТОВ «Пейтек», з яким ТОВ «Слон Кредит» уклало договір про організацію переказу грошових коштів. З довідки слідує, що 27.02.2024 о 16:02:15 здійснено перерахування коштів у сумі 3000 грн на картку з маскою НОМЕР_1 , банк-еквайзер АТ «Пумб» (а.с. 112).
Відповідач умови договору не заперечила, факт належності їй кредитної картки, отримання суми кредиту не заперечила.
Позивачем подано клопотання про витребування банківської інформації щодо належності ОСОБА_1 банківської картки на яку зараховано кошти, але враховуючи відсутність заперечень відповідача з приводу вказаного факту, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки факт отримання коштів відповідач не заперечив, як і належність їй вищевказаної картки, а надмірне втручання в інформацію що містить банківську таємницю є неприпустимим у демократичному суспільстві.
Умовами договору, серед іншого передбачено обов'язок споживача у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені, інші платежі за договором (п. 4.4. договору).
З розрахунку заборгованості, наданого суду ТОВ «Слон Кредит», на погашення кредиту за вищевказаним договором, відповідачем внесено суму 5,7 грн 16.03.2024, з яких 0,01 грн віднесено кредитором на погашення тіла кредиту, а 5,7 грн на погашення процентів, внаслідок чого станом на 1703.2024 розмір тіла кредиту склав 2999,99 грн (а.с. 114).
Саме на вказану суму тіла кредиту здійснювалося в подальшому нарахування відсотків за користування кредитом, заборгованість за якими за період з 27.02.2024 по 24.12.2024 (дата відступлення права вимоги) склала 21225 грн (а.с. 114).
24.12.2024 року між ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" та ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" укладено договір факторингу № 24122024, згідно якого до фактора перейшло право вимоги за вищевказаним кредитним договором на загальну суму 25724,99 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 2999,99 грн та за процентами станом на дату відступлення права вимоги 21225 грн, решта неустойка (а.с. 117).
Після вказаної дати, новий кредитом продовжив нараховувати проценти за користування кредитом, в межах строку кредитування, з 25.12.2024 по 21.02.2025, що склали 4425грн (а.с. 113).
Відповідно, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем склала 28649,99 грн (2999,99 грн тіло кредиту + 21225 грн відсотки нараховані первісним кредитом + 4425 грн відсотки нараховані позивачем) (а.с. 114). Вказаний розрахунок відповідач не заперечила, контррозрахунку не надано, доказів внесення коштів на погашення кредиту у більшому розмірі, ніж вказано позивачем, не надав.
Положеннями частини 1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підставі ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Оскільки сукупність вищевказаних доказів підтверджує факт укладення договору кредиту між первісним кредитором та відповідачем, умови договору відповідач не заперечила, погодилася на них, в змагальному процесі позовні вимоги не заперечила, при цьому перед судом доведено факт наявності заборгованості, факт переходу права вимоги до позивача, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання органу примусового виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми, в порядку ст. 625 ЦК України, то вказані вимоги не підлягають до задоволення, оскільки в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану, що введений 24.02.2022 року та триває до цього часу, та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
В силу п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 15).
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн.
Судом встановлено, що 10.12.2024 між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. укладено договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024. Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт, адвокатом Столітнім М.М. для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, надано послуги, вартість яких складає 10000,00 грн (а.с. 118-119).
Однак вказаний розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та недоведеним перед судом. Суд вважає належно підтвердженими, обґрунтованими, реальними та необхідними витрати на правничу допомогу, що вказані в п. 2 (опрацювання документів та аналіз фактичних обставин справи - 840 грн), п. 3 (аналіз законодавства та судової практики 440 грн), п. 7 ( складення позовної заяви - 1640 грн) акту приймання-передачі виконаних робіт.
Щодо інших витрат на правничу допомогу, що вказані в акті виконаних робіт (а.с. 121), то перед судом не доведено їх необхідності, реальності. Суду не надано доказів здійснення таких витрат як первинне консультування позивача - юридичної особи з правових питань, не надано доказів підготовки декількох позицій ефективного захисту прав клієнта, складення письмової юридичної консультації. Всі документи, що є додатками до позову, за виключенням тих, що стосуються витрат на правничу допомогу, складені первісним кредитором, або самим позивачем (розрахунки, виписки, договори та реєстри прав вимоги), при цьому у витрати на правничу допомогу окремо включено складення та виготовлення адвокатом інших документів - додатків до позовної заяви, що є безпідставним. Більш того, оформлення додатків до позову, є складовою процесу підготовки позовної заяви до суду та охоплюється витратами визначеними в п. 7 акта № 10091, адже в силу норм ЦПК України позов має відповідати певним вимогам, в тому числі містити додатки, на які містить посилання позов. Дана справа розглянута за відсутності сторін, відповідач позов не заперечила, а тому такі витрати як представництво в судових засіданням та складення відповіді на відзив, тощо (п. 9-10 акта № 10091) є безпідставними та недоведеними перед судом. Така витрата як складення адвокатського запиту, вартістю 840 грн, не була необхідною, що було очевидним для представника, адже інформація про надання якої він просив банк, становить банківську таємницю, а тому вона могла бути надана лише за згоди клієнта, або на підставі судового рішення. Відповідно, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача вартості тих витрат, які не були реальними та необхідними для належного захисту прав позивача.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 137, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2920 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, що були необхідними, реальними та належним чином обґрунтовані перед судом.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітала» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (ЄДРПОУ 44559822) суму заборгованості за договором кредиту № 1466144 від 27.02.2024 у розмірі 28649 (двадцять вісім тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень 99 копійок, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору та 2920 (дві тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги щодо вказівки органу примусового виконання рішення суду, здійснювати нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, після набрання рішенням суду законної сили та до моменту виконання рішення - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.В. Березюк