Справа № 202/8219/25
Провадження № 2/202/4605/2025
Іменем України
23 жовтня 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Мачуського О.М.
за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
25 серпня 2025 року представник АТ «Таскомбанк» - Попов Є.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №002/24287926-CK_SB від 16.01.2024 року в загальному розмірі 66653,89 грн.
Позовні вимоги, обґрунтовано тим, що 16 січня 2024 року Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування, що є кредитним договором №002/24287926-CK_SB від 16.01.2024 року, за умовами якого ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 , на який встановлено кредитний ліміт з процентною ставкою 59 % та стором кредитування - 12 місяців з автоматичною авто пролонгацією.
Разом із тим умови вищезазначеного Кредитного договору№002/24287926-CK_SB від 16.01.2024 року, відповідачем не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на 20.05.2025 року залишається непогашенною й складає 66653,89 грн. ,в т.ч.: 39996,43гривень - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 26657,46 гривень - заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена). Наявність очевидних ознак неспроможності відповідача належним чином обслуговувати кредитне зобов'язання має наслідком виникнення у Банку права вимагати повернення суми Кредиту.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.
Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, натомість в прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився про розгляд справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надав, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши подані стороною документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступник підстав.
Судом встановлено, що 16 січня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_2 було підписано Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування межах проекту «izibank», яка разом з Публічною пропозицією АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проекту «izibank» та Тарифами банку, що розміщені на сайті АТ «Таскомбанк», складають Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в Мобільному застосунку izibank.
Згідно з п. 1 Заяви-договору, ознайомившись з Публічною пропозицією АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, тарифами АТ «Таскомбанк», ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, на своє ім'я та виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку Master Card World та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку; надати йому кредит на споживчі цілі у вигляді встановлення на поточному рахунку кредитного ліміту в загальному розмірі 0 гривень.
Відповідач погодився на такі умови: кредитний ліміт встановлено на максимально доступну суму (з урахуванням індивідуальних даних клієнта), або вказану в Мобільному застосунку в подальшому, в період дії поточного рахунку, в межах максимальної суми ліміту кредитування рахунку, що складає 200000 гривень; строк користування кредитним лімітом становить 12 місяців (365 днів) з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 59% річних, починаючи з дня виходу із пільгового періоду.
Заяву-договір відповідач підписав за допомогою цифрового власноручного підпису на екрані власного смартфону у Мобільному додатку izibank та підтвердила генерацію ключової пари Удосконаленого Електронного Підпису (УЕП) з особистим ключем та відповідним відкритим ключем, що буде використовуватися ним в Мобільному застосунку izibank для вчинення правочинів (у вигляді електронного документу), розрахунково-касовому обслуговуванні та/або при отриманні банківських, платіжних та інших фінансових послуг. Визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису, його накладення має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Визнаю, що ризики збитків, що можуть бути заподіяні підписувачам і третім особам у разі використання УЕП, покладаються на Клієнта.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Підписуючи Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування межах проекту «izibank», ОСОБА_1 , відповідно до статей 3, 627 ЦК України, добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Після підписання кредитного договору, у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виник обов'язок надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача, у разі використання наданих коштів, виникло зобов'язання повернути кредитні кошти й сплатити інші погоджені сторонами платежі, що виникають в результаті укладеного між сторонами договору.
Відповідно до Довідки № 21178/47.7 від 29.05.2025 року ОСОБА_1 з 16.01.2024 є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-Анкети на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору №002/24287926-CK_SB від 16.01.2024,? №?картки НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК».
Відповідачу було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку, видано кредитні кошти у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується випискою по особовим рахункам кредитного договору №002/24315878-CK_SB.
Отже, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі й надав позивачу кредитні кошти на умовах, визначених договором.
Водночас, надані банком розрахунок заборгованості по кредитному договору №002/24287926-CK_SB від 16.01.2024 року та виписка по особовому рахунку за період з 16.01.2024 по 20.05.2025 рр., свідчить, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 20.05.2025 року за нею утворилась заборгованість в загальному розмірі 66653,89 грн., з яких: 39996,43 гривень - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 26657,46 гривень - заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена).
З виписки по рахунку встановлено, що відповідач використав кошти Банку, що свідчить при визнання ОСОБА_1 правовідносин між нею та Банком.
Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як встановлено судом, відповідач отримав та використав кредитні кошти, однак, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував належним чином, у зв'язку з чим допустив виникнення заборгованості по кредиту.
Будь-яких доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором, суду не надано.
Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №002/24287926-CK_SB від 16.01.2024 року, станом на 20.05.2025 року в розмірі 66653,89 гривень, з яких: 39996,43 гривень - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 26657,46 гривень - заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 2162663595 від 12.08.2025 року.
Доказів щодо понесення інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, сторонами не надано.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 16, 526, 610, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк код ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, заборгованість за кредитним договором №002/24287926-CK_SB від 16.01.2024 року, станом на 20.05.2025 року в розмірі 66653,89 гривень, з яких: 39996,43 гривень - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 26657,46 гривень - заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк код ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі, якщо повне рішення не було вручено позивачу у день його проголошення або складення, останній право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Мачуський