Справа № 585/3623/25
Номер провадження 2/585/1462/25
21 жовтня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючої судді - Машини І.М.,
з участю секретаря судового засідання - Савойської Л.М.,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором
До Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшов позов ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 13.12.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 3700374. Згідно п. 1.1. Договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3750.0 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок. Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Укладаючи Договір позичальник підтвердив, що вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення Заяви, є повною, актуальною та достовірною. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України. 26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3700374. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3700374. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3700374 від 13.12.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 18813.75 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 4850.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13013.75 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 950.00 грн.; інфляційні збитки - 0.00 грн.; нараховані 3% річних -0.00 грн. Добровільно відповідач борг не сплачує, тому позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість за указаним Договором у розмірі 18813,75 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422.40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000.00 грн.
24.09.2025 судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.65).
Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету 25.09.2025 (а.с.67).
Відповідач отримав ухвалу від 24.09.2025 по місцю реєстрації 16.10.2025 (а.с.74).
У відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Клопотання будь-якої зі сторін про інший порядок розгляду справи суду не надходило.
Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 13.12.2021 ОСОБА_1 подано Анкету - заяву на кредит №3700374, в якій визначено: сума кредиту - 5000 грн., строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту 12.01.2022, сума до повернення - 9700грн., з якої проценти за користування кредитом - 3750 грн., 950 грн. комісія (а.с.45).
13.12.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та відповідачем укладено Договір про споживчий кредит № 3700374 (а.с.26-30).
Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн.
Відповідно до п.1.3 кредит надається строком на 30 днів з 13.12.2021 (строк кредитування).
Згідно з п.1.4 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 12.01.2022.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3750 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.
Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів (а.с.26-30).
Договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Сторона позичальника ідентифікована, одноразовий ідентифікатор, який був направлений йому на номер мобільного телефону - НОМЕР_1 (а.с. 51).
Факт видачі відповідачу кредиту підтверджується довідкою про проведення платежу (а.с.52).
Додаток 1 до договору про споживчий кредит №3700374 від 13.12.2021 - Графік платежів (а.с.43) та Додаток 2 Паспорт споживчого кредиту, містить основні умови кредитування з урахуванням побажань позивача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки (а.с.44).
До позову долучені Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТВ «Мілоан» в редакції від 13.07.2021 (а.с.46-50).
Стороною позивача долучено розрахунок заборгованості за указаним Договором, сформований за період 26.07.2024 - 03.09.2025, згідно якого станом на 03.09.2025 заборгованість становить 18813,75 грн., з якої 4850 грн. тіло кредиту, 13013,75 грн. відсотки, 950 грн. комісія (а.с.7).
З відомості про щоденні нарахування та погашення за Договором №3700374 вбачається, що нарахування відсотків за указаним договором відбувалось до 24.02.2022 (53).
26.07.2024 укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3700374 (а.с. 8-13, 18, 21-23, 24).
До позову долучені правовстановлюючі документи позивача (а.с.25, 31-32, 33).
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.
Судом встановлено, що 13.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3700374, який відповідачем, як позичальником підписаний шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Первісний кредитор виконав умови укладеного договору на надав відповідачу кредит у розмірі 5000 грн. (а.с.52).
Згідно умов указаного Договору та заповненої відповідачем Анкети - заяви на видачу кредиту кредит надається строком на 30 днів, тобто до 12.01.2022.
З Додатку № 1 до Договору про споживчий кредит №3700374 від 13.12.2021 також вбачається, що сторони погодили строк, на який надано кредит - 30 днів, суму кредиту - 5000 грн., реальну річну процентну ставку 317,286%, чисту суму кредиту 9700 грн., з якої 5000 тіло кредиту, 3750 грн. відсотки, 950 грн. комісія (а.с.43).
Сторона позивача заявляє про стягнення заборгованості у розмірі 18813,75 грн., з якої 4850 грн. тіло кредиту, 13013,75 грн. відсотки, частина з яких була нарахована після закінчення строку дії договору та 950 грн. комісії, з чим суд не погоджується.
Так, як указано вище, договір, укладений між первісним кредитором та відповідачем строковий , а саме, кредит надавався відповідачу на строк 30 днів, тобто до 12.01.2022.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Проте, з долученої виписки по рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що кредитор нараховував відповідачу відсотки після закінчення строку дії договору, що суперечить вимогам законодавства та укладеного між сторонами договору, оскільки доказів пролонгації договору стороною позивача не додано.
Самі по собі умови договору про те, що припинення або розірвання Договору не звільняє Клієнта від обов'язку повернути Товариству наданий Кредит і сплатити нараховані проценти за користування Кредитом за фактичний термін користування Кредитом в день припинення або розірвання Договору, не заслуговують на увагу, оскільки в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду відступила (шляхом конкретизації) від її висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20), вказавши, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Посилання у кредитному договорі на те, що припинення або розірвання Договору не звільняє Клієнта від обов'язку повернути Товариству наданий Кредит і сплатити нараховані проценти за користування Кредитом за фактичний термін користування Кредитом в день припинення або розірвання Договору, у силу принципу contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) повинні тлумачиться проти того, хто їх написав (у даному випадку проти кредитора), у зв'язку з чим не змінюють правової природи цих процентів, що унеможливлює визнання позивача кредитором відповідача у частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.
За таких обставин, поданий позов в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за відсотками, яка утворилася за кредитним договором станом на дату повернення кредиту, тобто в межах строку на який було надано кредит - по 12.01.2022, а саме у розмірі 3750 грн.
Щодо комісії у розмірі 950 грн., про стягнення якої просить позивач.
Згідно п.1.5.1 Договору від 13.12.2021 року №3700374 комісія за надання кредиту: 950 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
З положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.
Окреме стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення є порушенням закону, в зв'язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином заявлена позивачем до стягнення сума комісії у розмірі 950 грн. не підлягає стягненню.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача, який набув право вимоги до нього за Договором про споживчий кредит №3700374 від 13.12.2021 заборгованість у розмірі 8600 грн., яка складається з: 4850 грн. тіла кредиту та 3750 грн. відсотків за користування кредитом.
Щодо судових витрат.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1107, 31 грн. (8600 (сума, що стягується) : 18813,75 (сума, заявлена до стягнення) х 2422,40 (сума сплаченого судового збору)) .
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч.3-5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги позивач надав: Договір про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги №919 від 01.08.2025, Витяг з акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, з яких вбачається про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн. (а.с.36-42).
Згідно ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За таких обставин, оскільки позовні вимоги позивача задоволенні частково (на 45,71 %), а відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката заявлено не було, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 4113 грн. (9000 грн. х 0,457 =4113 грн.)
На під ставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13,19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором про споживчий кредит №3700374 від 13.12.2021 у розмірі 8600 (вісім тисяч шістсот) грн.., яка складається з простроченої суми тіла кредиту у розмірі 4850 грн. та простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 3750 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) судовий збір у розмірі 1107 (одна тисяча сто сім) грн.. 31 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4113 (чотири тисячі сто тринадцять) грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, Код ЄДРПОУ: 42640371, E-mail: office@factoringp.ua.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , телефон НОМЕР_3 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина