Провадження № 11-кп/803/3028/25 Справа № 192/2009/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року, про відмову в задоволенні подання Державної установи “Солонянська виправна колонія (№ 21)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , -
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року в задоволенні подання ДУ “Солонянської виправної колонії (№ 21)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України відмовлено.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд зазначив, що засуджений свою поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання не довів свого виправлення, оскільки за весь період відбування покарання характеризувався посередньо, не приймав участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, участь в роботі самодіяльних організацій, в реалізації програм диференційного впливу.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений, який відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований в ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» з травня 2024 року по теперішній час, на даний час УКП. Згідно довідки про заохочення та стягнення, на даний час має дев?ять заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, що застосовані до нього 20 липня 2023 року, 19 жовтня 2023 року, 16 січня 2024 року, 11 квітня 2024 року, 15 липня 2024 року, 14 жовтня 2024 року, 14 січня 2025
року, 14 квітня 2025 року та 15 липня 2025 року. Разом з тим у суду будь-які відомості про залучення засудженого до праці до травня 2024 року відсутні. Тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання засудженого таким, що належно ставиться до праці.
Також судом взято до уваги, що 29 листопада 2024 року, комісія адміністрації колонії зробила висновок, що засуджений, не став на шлях виправлення, у зв'язку з чим, суд не може визнати поведінку засудженого за весь період покарання сумлінною, а підлаштувати свою поведінку під необхідні формальні критерії для умовно-дострокового звільнення, а не для доведення свого виправлення.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання ДУ “Солонянська виправна колонія (№ 21)» задовольнити та звільнити його від відбування покарання умовно - достроково.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що висновки суду є необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що за час відбування покарання довів своє виправлення.
Заслухавши суддю-доповідача; засудженого, який підтримав апеляційну скаргу та просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково, зазначивши про своє виправлення; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскільки, на його думку, засуджений не довів свого виправлення; перевіривши надані матеріали та апеляційні доводи, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Так, ст. 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно із ч. 2 ст. 81 КК Україниумовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_7 вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31.05.2022 року визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України, до 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Згідно довідки та характеристики, що надані установою виконання покарань, ОСОБА_7 з 31.03.2022 перебуває в установах виконання покарань, кінець строку припадає на 31.03.2027 року.
За час відбування покарання характеризується посередньо, не приймав участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, участь в роботі самодіяльних організацій, в реалізації програм диференційованого виховного впливу.
Засуджений відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований в ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» з травня 2024 року по теперішній час, на даний час УКП. Згідно довідки про заохочення та стягнення (а.с.6), має дев'ять заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, що застосовані до нього 20 липня 2023 року, 19 жовтня 2023 року, 16 січня 2024 року, 11 квітня 2024 року, 15 липня 2024 року, 14 жовтня 2024 року, 14 січня 2025 року, 14 квітня 2025 року та 15 липня 2025 року.
Разом з тим у суду будь-які відомості про залучення засудженого до праці до травня 2024 року, як і про його зразкову поведінку до липня 2023 року, відсутні. Крім того, останній характеризується посередньо, 29 листопада 2024 року комісія установи зробила висновок про те, що засуджений не став на шлях виправлення.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі. Також колегією суддів враховується, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що засуджений ОСОБА_7 лише стає на шлях виправлення, в зв'язку з чим, суд не може визнати сумлінною поведінку засудженого за весь період відбування покарання.
Крім того, цей засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності та звільнявся від відбування покарання за правилами ст. 75 КК України, втім висловлену йому державою довіру не виправдав і вчинив нове кримінальне правопорушення, за що покарання за наступним вироком суду було призначене йому за правилами ст. 71 КК України. Попри звільнення засудженого від покарання за першим вироком суду у зв'язку з усуненням караності діяння наступними змінами у законодавстві в частині підвищення порогового розміру шкоди для притягнення до кримінальної відповідальності, наведені відомості вказують на стійкість антисоціальної спрямованість особи ОСОБА_7 . Відтак виправлення цього засудженого до повного відбуття ним покарання повинне беззаперечно підтверджуватись вагомими обставинами, яких не вбачається.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 повно та об'єктивно врахував дані щодо особи засудженого, його поведінку за весь час відбуття покарання, його відношення до праці та заходів, які проводяться адміністрацією з метою виховного впливу на засуджених, та дійшов правильного висновку про відсутність переконливих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про доведеність виправлення засудженого та наявність передбачених законом підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Доводи апеляційної скарги засудженого про те, що суд не в повній мірі врахував обставини провадження, є безпідставними, оскільки заохочення отримані впродовж відбування покарання, не охоплюють весь період відбування покарання та самі по собі не є підставою для застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення. Судом досліджені та оцінені всі обставини, які мали значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Крім того, тривалість фактично відбутого ОСОБА_7 покарання, з урахуванням розміру невідбутої його частини та вищенаведених відомостей, об'єктивно не є достатньою для досягнення щодо цього засудженого мети кримінального покарання, визначеної ст. 50 КК України.
З огляду на вищевикладене, доводи засудженого не спростовують висновки суду першої інстанції щодо безпідставності подання установи відбування покарання, а також не свідчать про доведення засудженим свого виправлення та про наявність підстав для його звільнення від відбування покарання умовно-достроково, а тому ці доводи апеляційний суд розцінює як непереконливі, у зв'язку з чим вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року, про відмову в задоволенні подання Державної установи “Солонянська виправна колонія (№ 21)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4