Провадження № 11-сс/803/1834/25 Справа № 191/4516/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
представника скаржника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність службової особи поліції Дніпропетровської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України (далі-КК), -
04 вересня 2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в порядку ст.303 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), надійшла скарга адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на бездіяльність службової особи поліції Дніпропетровської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі представник скаржника порушує питання про скасування рішення слідчого судді у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
В обґрунтування зазначає, що 08.07.2025 року особисто ОСОБА_7 було подано до Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області заяву про вчинення кримінального правопорушення, згідно ст. 214 КПК, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КПК, в якій вказано, що будучи військовослужбовцем ЗСУ йому надано короткочасну відпустку у зв'язку із смертю його матері. Прибувши до свого місця проживання, де знаходилися документи його та його матері, двері обох квартир були зачинені і змінені замки.
При цьому, в поданій заяві ОСОБА_7 реалізовуючи свої права як заявника, звернув увагу та повідомив правоохоронні органи, що дана заява про вчинення кримінального правопорушення не є зверненням громадян (заявою, скаргою), що подаються в порядку, передбаченому ЗУ “Про звернення громадян» і не підлягає розгляду відповідно до нього, а є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст.214 КПК та Наказу Генеральної прокуратури “Про єдиний реєстр досудових розслідувань» підлягає внесенню до ЄРДР та в подальшому розгляду в порядку кримінального-процесуального законодавства.
29.08.2025 року ОСОБА_7 отримано відповідь від Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про розгляд його заяви та відсутності підстав для її внесення до ЄРДР.
Натомість представник стверджує, що в даній заяві викладені всі обставини вчинення кримінального правопорушення, суб'єктивний та об'єктивний склад злочину, додано докази на підтвердження викладених у заяві фактів та які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, з наданням додатків.
Водночас згідно ст. 214 КПК після отримання кожної заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення слідчий чи прокурор зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення та протягом 24 годин внести відповідні відомості у ЄРДР та розпочати розслідування.
Таким чином, вказана бездіяльність уповноваженої особи Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області суперечить вимогам ст. 214 КПК та призвела до того, що по заяві ОСОБА_7 не почато досудове розслідування, чим порушені його процесуальні права як заявника, передбачені КПК.
Поміж іншого апелянт зазначає, що 09.09.2025 року було призначено розгляд скарги по суті, куди взагалі не з?явилися працівники правоохоронного органу і навіть не надали жодного документа суду по нібито зробленою ними перевірки заяви ОСОБА_7 , на що слідчий суддя не звернув уваги і вирішив провести судовий розгляд справи по суті доведення кваліфікації ч.4 ст.190 КК з доказами об?єктивної та суб?єктивної сторони даного злочину, на яку посилався заявник в своєї заяві, що відверто підтверджує незаконність і упередженість даного судді при розгляді.
Крім того вважає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі безпідставно послався на Постанову Великої Палати ВС від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18, тому, що в межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, суддя з?ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обгрунтоване не внесення відповідних відомостей до ЄРДР та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов?язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
З огляду на викладене представник скаржника просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025 року та зобов'язати службових осіб Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області внести відомості до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК, про вчинення кримінального правопорушення викладеного в заяві ОСОБА_7 від 07.07.2025 року.
У судове засідання апеляційного суду скаржник ОСОБА_7 не з'явився будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, але його неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника скаржника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати службових осіб Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області внести відомості до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК, про вчинення кримінального правопорушення викладеного в заяві ОСОБА_7 від 07.07.2025 року, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчим суддею дотримано зазначених вимог закону у повному обсязі.
Відповідно ст.55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК.
До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні (п.18 ч.1 ст.3 КПК), а згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
У межах процедури оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, дізнавач, прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого, дізнавача або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на бездіяльність службової особи поліції Дніпропетровської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, слідчий суддя у своєму рішенні, посилаючись на положення ч.1 ст.2, ст.11, ч.1 ст.22, ст. 214 КПК, пункт 1.2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначив, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального характеру. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу. При цьому, законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК. та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК.
Слідчий суддя дослідивши подану скаргу встановив, що 07.07.2025 року ОСОБА_7 звернувся до начальника ГУНП України в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, а саме: дізнавшись про смерть своєї матері, він приїхав до свого зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , де постійно проживав із своєю матір'ю до її смерті. Дана квартира належала його бабусі ОСОБА_8 , яка померла в 2020 році. У бабусі є онука ОСОБА_9 , яка ніколи не проживала в даній квартирі і не мала до неї жодного відношення, оскільки бабцю ніколи не провідувала та не приймала участь в її похоронах. ОСОБА_9 та її мати ОСОБА_10 забрали усі речі бабці, матері і його особисті речі, одяг і документи на дану квартиру та на квартиру його матері за адресою: АДРЕСА_2 і ключі до цієї квартири, та заявивши, що квартира належить ОСОБА_11 на підставі судового рішення про визнання за нею права власності. Вважає, що ОСОБА_9 викрала документи на дану квартиру, усі документи, які вона надала на реєстрацію її в квартирі є підробленими, оскільки вона ніколи не проживала в цій квартирі, ніколи не допомагала бабусі. Таким чином, оскільки шахрайським шляхом дані особи намагаються відібрати в нього належні йому квартири, використавши смерть його матері, то зазначені дії мають ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, а тому просив внести дані відомості до ЄРДР і провести досудове розслідування за шахрайськими діями відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_9 .
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 12320 прийнято та зареєстровано заяву ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення, яка надійшла 08.07.2025 року та якою заявник просить прийняти міри до ОСОБА_9 та до її матері ОСОБА_12 , які шахрайським шляхом з підробленими документами заволоділи правом власності і розпоряджаються майном, яке їм не належить і тримають ключі та документи на іншу квартиру, яка належить заявнику за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на вищенаведене, проаналізувавши положення ст.190 КК, слідчий суддя дійшов висновків, що викладені у заяві ОСОБА_7 обставини за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, не містять відомостей, що свідчать про шахрайські дії з боку гр. ОСОБА_9 (« ОСОБА_13 » як вказав заявник за текстом) та її матері ОСОБА_12 , і не містять конкретних та достатніх даних про можливість вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого КК, тому відомості щодо вказаних обставин не підлягають внесенню до ЄРДР. Разом з тим, достатніх даних щодо вчинення вказаними особами дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого КК України, заявником суду не надано.
З такими висновками слідчого судді погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК та п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають лише відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як слідує зі змісту матеріалів судового провадження, в заяві від 07 липня 2025 року поданої до начальника ГУНП в Дніпропетровській області - ОСОБА_7 зазначав, що дізнавшись про смерть своєї матері, він приїхав до свого зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно проживав із своєю матір'ю до її смерті. Дана квартира належала його бабусі ОСОБА_8 , яка померла в 2020 році. У бабусі є онука ОСОБА_9 , яка ніколи не проживала в даній квартирі і не мала до неї жодного відношення, оскільки бабцю ніколи не провідувала та не приймала участь в її похоронах. ОСОБА_9 та її мати ОСОБА_10 забрали усі речі бабці, матері і його особисті речі, одяг і документи на дану квартиру та на квартиру його матері за адресою: АДРЕСА_2 і ключі до цієї квартири, та заявивши, що квартира належить ОСОБА_11 на підставі судового рішення про визнання за нею права власності. Вважав, що ОСОБА_9 викрала документи на дану квартиру, усі документи, які вона надала на реєстрацію її в квартирі є підробленими, оскільки вона ніколи не проживала в цій квартирі, ніколи не допомагала бабусі. Таким чином, оскільки шахрайським шляхом дані особи намагаються відібрати в нього належні йому квартири, використавши смерть його матері, то зазначені дії мають ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, а тому просив внести дані відомості до ЄРДР і провести досудове розслідування за шахрайськими діями відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_9 (а.с.5-6).
Згідно відповіді Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 31.07.2025 року вбачається, що звернення ОСОБА_14 було зареєстровано до ЄО №12320 від 08.07.2025 року та ретельно розглянуто. При розгляді звернення та збору матеріалу встановлено, що в матеріалі ознаки кримінального правопорушення відсутні та підстав для реєстрації до ЄРДР не має. У його діях з гр. ОСОБА_15 мають місце цивільно-правові відносини. З гр. ОСОБА_15 було в усній формі проведено бесіду та роз'яснено права та обов'язки. Рекомендовано з даною ситуацією звернутися до суду для вирішення питання по суті.
Таким чином, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя, викладені в заяві ОСОБА_7 обставини за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, не містять відомостей, що свідчать про шахрайські дії з боку гр. ОСОБА_9 та її матері ОСОБА_12 , і не містять конкретних та достатніх даних про можливість вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується із правовою позицією Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 року (справа № 556/450/18), згідно якої слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Тобто, підставою для початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР. При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
За обставин даної справи апеляційний суд вважає, що в поданій заяві ОСОБА_7 лише формально зазначає про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 4 ст.190 КК, проте не конкретизує будь-яких відомостей про факти та обставини, які б вказували на наявність ознак такого кримінального правопорушення.
Відтак, на переконання апеляційного суду, висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 на бездіяльність службової особи поліції Дніпропетровської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК, належним чином мотивовані, ґрунтуються на змістовному дослідженні усіх обставин справи та доводів апелянта.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається представник скаржника, не впливають на правильність прийнятого місцевим судом рішення.
Отже, перевіркою матеріалів даного провадження, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких порушень слідчим суддею вимог КПК щодо процесуального порядку судового розгляду скарги, які, згідно ст.412 КПК, слід було би визнати істотними та які б тягнули за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга представника скаржника - адвоката ОСОБА_6 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025 року є законною, обґрунтованою, належним чином вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника скаржника - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність службової особи поліції Дніпропетровської області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4