Справа № 761/40899/16-к
Провадження №1-кп/761/130/2025
іменем України
21 жовтня 2025 року
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014100030011018 від 03.10.2014 року, по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення працюючого на посаді директора Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
секретар судового засідання ОСОБА_3
за участі:
сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_5
Так, з обвинувального акту вбачається, що у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, ОСОБА_2 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, вирішив влаштуватися на посаду тренера-викладача з вільної боротьби Центральної спеціалізованої дитячої юнацької школи олімпійського резерву з видів єдиноборств комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, яка відповідно до вимог чинного законодавства потребує наявності вищої педагогічної освіти, шляхом використання завідомо підробленого документу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 01.12.2011, у денний час доби, ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні Центральної спеціалізованої дитячої юнацької школи олімпійського резерву з видів єдиноборств комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петлюри (Комінтерну), 4, з метою працевлаштування на посаду тренера-викладача з вільної боротьби за сумісництвом, діючи умисно та протиправно, подав посадовим особам вказаного навчального закладу завідомо підроблений офіційний документ, тим самим використавши його, а саме: диплом спеціаліста про повну вищу освіту серії КВ № НОМЕР_7, відповідно до якого ОСОБА_2 30.06.2009 нібито закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України за спеціальністю "Олімпійський та професійний спорт" і здобув кваліфікацію тренера з боротьби, викладача фізичного виховання, в який невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, внесла завідомо неправдиві відомості про закінчення ОСОБА_2 зазначеного начального закладу.
Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у використанні завідомо підробленого документу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 4 ст.358 КК України.
Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_2 допитаний у суді, винуватість у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 358 КК України не визнав, та пояснив, що причиною цього кримінального провадження та в подальшому і судової справи було обіймання ним посади директора Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного. У травні 2014 року, враховуючи звернення трудового колективу, його було призначено виконуючим обов?язків директора Республіканського вищого училища фізичної культури (РВУФК). На початку вересня 2014 року Міністерством освіти і науки України було проведено вибори на зайняття вакансії директора Республіканського вищого училища фізичної культури. У виборах директора брали участь 10 кандидатів. Серед яких троє колишніх директорів РВУФК, зокрема ОСОБА_6 , який проходить як свідок в цій справі, двоє заступників директора та голова профспілкового комітету. На цих виборах директора ОСОБА_2 набрав 90% голосів підтримки. І, відповідно до закону, Міністерство освіти і науки України підписало з ним контракт. На підтвердження того, що за термін з 2014 по 2017 рік ніякого порушення фінансової дисципліни не було, є відсутність будь-яких дисциплінарних стягнень за час керівництва ОСОБА_2 . У 2017 році були проведені вибори на зайняття вакантної посади директора Олімпійського коледжу, на яких ОСОБА_2 переміг з таким самим результатом, як і в 2014 році, і Міністерство освіти та науки України підписало з ним контракт.
Одразу після призначення ОСОБА_2 в 2014 році виконуючим обов?язки директора РВУФК на нього особисто та на навчальний заклад почав чинитися тиск з боку різних інстанцій - Фінінспекції м. Києва, Державної інспекції навчальних закладів, поліції (міліції), прокуратури, департаменту освіти КМДА, санстанції, МНС (пожежна служба), Рахункової палати Верховної Ради України та різних псевдо-активістів. Кожні два місяці, протягом майже семи років відбувались різного роду перевірки за надуманими зверненнями псевдо-активістів та інших «активних громадян», обшуки, вилучення, мітинги. Всіма цими нападами та рейдерськими атаками керувала група зацікавлених осіб, яка має потужні зв?язки в поліції, прокуратурі, Кабінеті міністрів України, очолювана ректором Національного університету фізкультури і спорту України ОСОБА_7 . Який в подальшому домігся ліквідації Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного та приєднання майна та землі коледжу до очолюваного ним університету.
02 вересня 2020 року, за попередньою змовою з в.о. міністра освіти і науки України ОСОБА_8 , керівником Офісу президента України ОСОБА_9 , міністром молоді і спорту України ОСОБА_10 , порушуючи закон України про бюджет на 2018 рік, Кабмін таємно, за підписом прем?єр-міністра ОСОБА_66, без обговорення з трудовим колективом та дотриманням всіх вимог відповідно до закону виніс рішення про реорганізацію (ліквідацію) Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного та передачу усього майна, яке належало навчальному закладу (навчальний корпус, їдальня, два гуртожитки, легкоатлетичний манеж, гімнастичний зал, два зали фехтування, Футбольний манеж, 4 футбольних поля, легкоатлетичний стадіон, басейн), а найголовніше - землю 16 гектарів, в безпосередній близькості біля метро Лісова, на якій розташований навчальний заклад, ОСОБА_14. Який приєднав коледж до Національного університету фізкультури і спорту України як «структурний підрозділ». Це рішення Кабміну суперечило закону України про бюджет на 2018 рік та порушувало статтю 24 Бюджетного кодексу України.
В законі України про бюджет на 2018 рік йшлося про передачу цілісного майнового комплексу та землі Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного у власність громади міста Києва. Київрадою було прийнято рішення про прийняття Олімпійського коледжу на баланс міста Києва та забезпечення фінансування в повному обсязі.
Рішення Кабміну про ліквідацію Олімпійського коледжу викликало суспільний резонанс, обурення трудового колективу та величезне занепокоєння спортивної спільноти. Ці події висвітлювались в усіх мас-медіа України та на зарубіжних спортивних каналах, адже Олімпійський коледж був єдиним навчальним закладом спортивного профілю з розвинутою спортивною інфраструктурою в Україні, який виховав багато поколінь чемпіонів та призерів олімпійських ігор, чемпіонатів світу, чемпіонатів Європи та України (навчальний заклад було засновано у 1966 році). Про це рішення ОСОБА_2 та трудовому колективу стало відомо з посту народного депутата ОСОБА_11 в соціальній мережі. Який обурювався тим, що не було ні проекту рішення, ні саме рішення не обговорювалося Кабміном з депутатами Верховної ради профільного комітету, до складу якого він входить. А також сам народний депутат ОСОБА_12 дізнався про це рішенні вже після його підписання прем?єр-міністром.
Більше сотні депутатів звернулися до голови Верховної Ради, голови Офісу президента з проханням зупинити дію рішення та дати можливість народним депутатам достеменно розібратися в доцільності цього рішення, враховуючи законні вимоги та рішення трудового колективу (який неодноразово, відповідно до закону України, приймав рішення щодо неприпустимості ліквідації, реорганізації, приєднання до будь-якого вищого навчального закладу).
Але, на превеликий жаль, ні народні депутати, ні трудовий колектив, ні батьки учнів, ні студенти з видатними спортсменами не були почуті президентом ОСОБА_13 , керівником Офісу президента ОСОБА_9 .
Це кримінальне провадження, яке виникло за замовленням ОСОБА_14 , було спрямоване на те, щоб дискредитувати ОСОБА_2 , та не допустити до виборів на посаду директора Олімпійського коледжу у 2017 році, на яких він отримав перемогу з результатом 90% «за». ОСОБА_14 зі своїми корупційними зв?язками в різних гілках влади та правоохоронних структурах з 2014 року не вдавалось посунути ОСОБА_2 з посади, надсилаючи різного роду перевірки та заводячи кримінальні провадження проти ОСОБА_2 .
Тому через це провадження ОСОБА_14 намагався вирішити свої питання щодо поглинання Олімпійського коледжу Університетом. У 2014 році у ОСОБА_2 відбулася зустріч з ОСОБА_7 , на яку він запросив ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_2 переконати трудовий колектив Олімпійського коледжу погодитися на його пропозицію щодо приєднання до НУФСУ, пояснюючи це тим, що треба заробляти гроші. ОСОБА_14 отримав від ОСОБА_2 чітку відмову.
Притому ОСОБА_2 вказав, що в Олімпійського коледжу та Університету різні завдання і цілі. Коледж готує спортсменів найвищого класу, надаючи їм високу якість освіти. Натомість Університет готує вчителів фізкультури.
На даний час Олімпійський коледж імені Івана Піддубного ліквідовано як юридичну особу. Земельна ділянка 16 га, спортивні споруди, стадіон, футбольні поля, басейн, начальний корпус, гуртожитки та все майно перейшло в користування НУФСУ, а фактично ректору ОСОБА_14. Бакалаврська програма в закладі знищена, фактично коледж перетворено на «совдепівську бурсу», звільнено велику кількість працівників, в тому числі педагогічного складу. Незаконно звільнено і ОСОБА_2 , заслуженого тренера України, батька двох неповнолітніх дітей.
3 2006 року ОСОБА_2 працював вчителем з вільної боротьби в Республіканському вищому училищі фізичної культури м. Київ, вул. Матеюка, 4, Зарахований 14 лютого 2006 року на підставі документів, наданих особисто до відділу кадрів:
- диплом про вищу освіту (спеціальність менеджер-економіст, Київський національний торговельно-економічний університет, дата закінчення 2002 рік); посвідчення майстра спорту з греко-римської боротьби, Міністерство молоді та спорту України у 1999 році;
- клопотання з Центральної спортивної дитячо-юнацької школи Олімпійського резерву та Асоціації спортивної боротьби України;
- інші документи, що стосувались даних про особу.
Працював на посаді вчителя з вільної боротьби до грудня 2020 року. З 2014 працював на цій посаді за сумісництвом. Основа посада - директор Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного.
У 2011 році керівництво ЦСДЮШОР, яке знало ОСОБА_2 за результатам тренерської діяльності, запропонувало йому роботу у ЦСДЮШОР у якості тренера-викладача з вільної боротьби, оскільки у них була висока потреба у таких тренерах. У грудні 2011 року ОСОБА_2 прийшов до ЦСДЮШОР у приймальню до директора ОСОБА_16 , у приймальні ОСОБА_2 зустріла, як він зрозумів, секретар директора, яка виконувала функції інспектора кадрової служби, на прізвище ОСОБА_17 . Вона запропонувала ОСОБА_2 надати документи, необхідні для працевлаштування. А саме: документи про освіту, паспорт, ідентифікаційний код, посвідчення майстра спорту.
У грудні 2011 року ОСОБА_2 надав необхідні для працевлаштування документи у приймальні ЦСДЮШОР інспектору з кадрів ОСОБА_67. У той самий день ОСОБА_2 написав заяву з проханням прийняти його на роботу у ЦСДЮЩОР як тренера на 0,5 ставки.
У ОСОБА_2 не було жодної потреби надавати неправдиві документи про вищу освіту, оскільки, по-перше, ця освіта не заважала ОСОБА_2 обіймати посаду вчителя з вільної боротьби у Республіканському вищому училищі фізичної культури, по-друге, про те, що ОСОБА_2 закінчив саме Київський національний торговельно-економічний університет знали всі тренери ЦСДЮШОР та керівництво, враховуючи ОСОБА_16 , і до того ж здобута ОСОБА_2 освіта повністю відповідала діючим на той час нормативним вимогам до посади тренера ЦСДЮШОР. Вирішальним при зарахуванні ОСОБА_2 на посаду тренера ЦСДЮШОР було те, що він мав звання майстра спорту з боротьби, педагогічний стаж 6 років, та мав високі здобутки як тренер, а саме: на чемпіонатах України 1 місце у 2009 році здобула вихованка ОСОБА_2 - ОСОБА_18 та посіла п?яте місце на чемпіонаті Європи з вільної боротьби; звання чемпіона України з вільної боротьби у 2010 році здобув вихованець ОСОБА_19 ; у 2010 році 3 місце на чемпіонаті України з вільної боротьби посів вихованець ОСОБА_20 ; 3 місце на чемпіонаті України з вільної боротьби у 2009 році здобув ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 посів перше місце на чемпіонаті України з вільної боротьби у 2011 році та сьоме місце на Чемпіонаті Світу у 2011 році; ОСОБА_24 посів 3 місце на чемпіонаті України у 2011 році. Сподівання керівництва ЦСДЮШОР були виправдані, оскільки за час роботи ОСОБА_2 в ЦСДЮШОР ОСОБА_21 ставав чемпіоном України у 2011, 2012 роках; у 2012 році він став срібним призером Чемпіонату Світу з вільної боротьби та бронзовим призером Чемпіонату Європи ; ОСОБА_22 став чемпіоном України і бронзовим призером Чемпіонату Світу у 2012 році; ОСОБА_26 чемпіон України, срібний призером Чемпіонату Світу і чемпіоном Європи у 2012 році: ОСОБА_27 здобув звання чемпіона України 2012 року, посів п?яте місце Чемпіонату Європи і сьоме місце Чемпіонату Світу.
На тренерській посаді в ЦСДЮШОР ОСОБА_2 працював приблизно один рік, звільнився за власним бажанням.
Основною причиною виникнення цієї судової справи було призначення ОСОБА_2 , Міністром освіти і науки України, у травні 2014 року, на посаду виконуючого обов?язки директора Республіканського вищого училища фізичної культури. ОСОБА_2 доклав значних зусиль до припинення багаторічних корупційних схем, які існували в училищі, та до приведення трудової та фінансової дисципліни до законодавчих норм.
За грубе порушення трудової дисципліни ОСОБА_2 було звільнено заступника директора з виховної роботи, який проходить свідком по цій судовій справі.
Проте, ОСОБА_28 розцінив звільнення як особисту образу і подавав зі свого боку численні звернення, скарги до правоохоронних, контролюючих органів, що містили неправдивий зміст стосовно діяльності ОСОБА_2 як керівника, педагога, спортсмена та людини.
03 вересня 2014 року на загальних зборах трудового колективу РВУФК таємним голосуванням ОСОБА_2 був обраний директором училища. Його кандидатуру підтримало 90 відсотків співробітників училища.
05.09.2014 року Міністром освіти і науки з ним укладений контракт на три роки, в тому числі, з урахуванням документів про його освіту, здобуту у КНТВУ та відповідний педагогічний стаж.
За результатами службового розслідування, в жовтні 2014 року ОСОБА_2 було звільнено старшого вчителя відділення дзюдо РВУФК ОСОБА_29 за вчинення аморального проступку, а саме: всупереч його забороні ОСОБА_29 відправила двох неповнолітніх учнів училища до Чеченської Республіки (місто Грозний, просп. ім, путіна) на турнір присвячений пам?яті ОСОБА_70, приурочений до дня народження ОСОБА_69.
Сама ОСОБА_29 виїхала на чемпіонат Європи до міста Бухарест, вказавши в доповідній записці, що буде супроводжувати учнів РВУФК на турнір кадирова до міста Грозний, чим додатково ввела в оману директора РВУФК. Завдяки участі іноземних спортсменів, а саме двох спортсменів з України, цей турнір набув міжнародного статусу. Жоден спортсмен з цивілізованих країн не відвідує кадировські турніри. Відповідно до положення Федерації дзюдо росії, всі призери змагань та їх тренери отримують грошову винагороду. Всі витрати по проведенню кадирівського турніру проводяться з фонду ім. ОСОБА_70. Також з цього фонду оплачуються і військово-терористичні угруповування ОСОБА_69. Двоє вихованців (учні РВУФК) ОСОБА_29 посіли другі місця відповідно до вагових категорій на цьому турнірі. Тобто ОСОБА_29 та її учні з рук кадирова отримали грошову винагороду в той час як воїни Збройних сил України вели бої за донецький аеропорт з кадировськими псами.
Судові рішення щодо ОСОБА_29 наявні в матеріалах справи.
ОСОБА_2 відомо, що ОСОБА_29 і ОСОБА_16 тривалий час перебувають у дружніх, партнерських стосунках. Також ОСОБА_16 є кумою ОСОБА_29 та була її представником у суді за позовом ОСОБА_29 до РВУФК про поновлення на роботі.
ОСОБА_16 багато років перебувала в змові з ректором НУФВСУ ОСОБА_30 , керуючись ідейними та корисливими мотивами, а також помстою за свою куму ОСОБА_31 , при цьому всіляко підіграючи слідству та фальшуючи документи проти ОСОБА_2 .
Підтвердженням тому є такі факти: вона, завіривши копії документів печаткою установи ШВСМ, в якій ОСОБА_2 ніколи не працював і яка була створена вже після його звільнення з ЦСДЮШОР, персонально завезла їх слідчому Деснянського РУГУ МВС України у місті Києві відповідно до листа слідчого. Таким чином була порушена процедура вилучення документів, яка проводиться у відповідності до процесуального законодавства та за рішенням суду. Також неодноразово, під час судового допиту вводила суд в оману, вказувала, що проводила з ОСОБА_2 співбесіду, якої ніколи не відбувалось, зазначала, що особова справа ОСОБА_2 перебувала в архіві організації, яку вона очолювала після 2013 року, що є брехнею, тому що, як вказала на судовому допиті її секретар, свідок ОСОБА_17 , правонаступником після реорганізації ЦСДЮШОР стала зовсім інша організація - Центральний спортивний комплекс Міністерства освіти і науки України. За показами свідка ОСОБА_17 , яка була секретарем директора ЦСДЮШОР ОСОБА_16 та вела кадрову роботу, всі особові справи працівників були передані в архів ЦСК МОН. На поставлене ОСОБА_2 питання, завіряючи копію диплому печаткою установи, в якій він ніколи не працював, з якого документа вона робила копію, вона відповіла, що з копії, яка в неї залишилась. На питання ОСОБА_2 , де вона зберігає оригінал документа, чи можливо хтось їй його надав, чи де вона його могла бачити, ОСОБА_16 зазначила, що десь бачила, але згадати не може. При тому ОСОБА_2 звертає увагу суду, що свідок ОСОБА_17 на судовому допиті зазначила, що саме вона персонально приймала від ОСОБА_2 документи та контролювала завірення копій документів, які ОСОБА_2 надавав. Зазначив, що жодна копія документа про освіту, на яку посилається слідство, ним не завірена. У висунутих ОСОБА_2 обвинуваченнях йдеться про виготовлення, начебто ним, диплому про освіту НУФВСУ та використанні його при працевлаштуванні до ЦСДЮШОР. У матеріалах судової справи відсутній оригінал диплому про освіту НУФВСУ та будь-які інші документи, які засвідчують виготовлення цього диплому та подачу його ОСОБА_2 до ЦСДЮШОР.
Представники НУФВСУ, свідки ОСОБА_32 та ОСОБА_33 під час судового засідання засвідчили, що ОСОБА_2 проходив курси підвищення кваліфікації в НУФВСУ разом з працівниками РВУФК. Диплому про вищу освіту НУФВСУ ОСОБА_2 не подавав, а також підтверджуючих документів про наявність в нього такої освіти вони не бачили. Проте перед судовим засіданням сторона обвинувачення (прокурор) показував копію якогось диплому ОСОБА_34 і просив ОСОБА_35 посилатись на цю копію. Про цей випадок сама ОСОБА_33 засвідчила під час судового допиту, коли вона відповідала на запитання ОСОБА_2 , а саме: чи бачила вона оригінал документа про освіту НУФВСУ отриману начебто ОСОБА_2 .? ОСОБА_33 відповіла, що такого документу вона не бачила, але перед судовим засіданням прокурор показував їй копію диплома, але що то був за диплом вона згадати не може.
Під час проходження курсів підвищення кваліфікації педагогічними працівниками РВУФК до НУФВСУ надавались відповідні відомості та накази, в яких був зазначений колишній директор РВУФК ОСОБА_36 . Не відвідуючи жодних теоретичних занять та будучи відсутнім під час складання самих іспитів ОСОБА_37 отримав відмінні оцінки. Це вказує на корупційні зв?язки ОСОБА_38 (на той час директора РВУФК) з ОСОБА_30 (ректор НУФВСУ). ОСОБА_37 почесний член партії регіонів, який був звільнений МОН через розкрадання, зокрема, які пов?язані з ремонтами під час підготовки спортивної бази РВУФК до Євро 2012. Під час досудового допиту ОСОБА_37 стверджував, що він формував документи на працівників РВУФК для проходження підвищення кваліфікації в НУФВСУ. Але свідок ОСОБА_28 (заступник з виховної роботи директора РВУФК ОСОБА_38 ) на судовому допиті зазначав, що документи на проходження курсів підвищення кваліфікації до НУФВСУ формував саме він. Таким чином, свідок ОСОБА_28 давав неправдиві покази, стверджуючи, що бачив копії диплому про освіту НУФВСУ на прізвище ОСОБА_2 .
ОСОБА_28 не надав відповіді щодо походження цих копій, а також хто йому їх надавав, можливо це був оригінал диплому та де ці документи зберігаються. ОСОБА_28 має особисту образу на ОСОБА_2 , пов?язану зі звільненням, за рішенням Харківського суду з посади заступника директора РВУФК. ОСОБА_28 завжди перебував в компанії свідка ОСОБА_6 , який позивався до Деснянського районного суду міста Києва щодо оскарження виборів директора РВУФК, на терасі ресторану Євразія що розташований біля Деснянського районного суду, перед кожним судовим засіданням. На досудовому допиті, а також під час самого судового допиту свідок ОСОБА_6 (який був заступником директора РВУФК ОСОБА_39 , а потім і директором РВУФК) засвідчив, що диплому про вищу освіту виданим НУФВСУ на прізвище ОСОБА_40 він ніколи не бачив та при прийнятті ОСОБА_2 на роботу до РВУФК на посаду вчителя з вільної боротьби ОСОБА_2 ніколи не подавав. Бо саме ОСОБА_6 , приймав від ОСОБА_2 документи, коли ОСОБА_2 влаштовувався на роботу вчителем з вільної боротьби до РВУФК. При тому свідок ОСОБА_6 , не надав як в Деснянському так і Шевченківському районних судах міста Києва чіткої відповіді: звідки він взяв копію диплома про освіту НУФВСУ на прізвище ОСОБА_40 ? Також ОСОБА_6 під час судового допиту зазначив, що довгий час знайомий з ОСОБА_16 .
ОСОБА_2 зазначив, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів виготовлення ним диплому про вищу освіту, виданого НУФВСУ на його прізвище, а також відсутні будь-які докази використання ним такого диплому при влаштуванні на роботу до ДСДЮШОР тренером-викладачем з вільної боротьби. В матеріалах судової справи відсутні оригінал диплому про вищу освіту НУФВСУ начебто на його прізвище, будь-які копії цього диплому завірені ним відповідно до вимог установи (ЦСДЮШОР). Свідком ОСОБА_17 , яка працювала в ЦСДЮШОР секретарем директора ОСОБА_16 та виконувала функції працівника відділу кадрів зазначено, що під час своєї роботи вона сумлінно та беззаперечно виконувала всі вказівки та розпорядження директора, особисто вона приймала документи ОСОБА_2 при працевлаштуванні, в обов?язковому порядку вимагала засвідчення копій всіх необхідних документів працівника та вела особистий контроль щодо належного оформлення документів та засвідчення працівником копій персональних документів. Під час судового допиту свідок ОСОБА_17 зазначила, що диплому про освіту НУФВСУ вона не бачила та не пам?ятає. Свідок ОСОБА_17 знайома з ОСОБА_6 , про що повідомила під час судового допиту, також свідок ОСОБА_17 підтвердила, що контролювала належне зберігання всіх особових справ працівників ЦСДЮШОР. Свідок ОСОБА_17 зауважила, що після процесу реорганізації ЦСДЮШОР правонаступництва набув ЦСК МОН. У зв?язку з цим всі документи разом з особовими справами працівників ЦСДЮШОР були передані до архіву ЦСК МОН. Покази свідка ОСОБА_17 вказують на незаконні дії колишньої директорки ЦСДЮШОР ОСОБА_16 , пов?язані з фальшуванням документів, корупційними зв?язками з ОСОБА_14 та слідством і наданням неправдивих показів. ШВСМ, яку з 2013 року очолювала ОСОБА_16 , ніякого відношення до правонаступництва ЦСДЮШОР не мала, відповідно до законодавства особові справи працівників ЦСДЮШОР в ОСОБА_16 зберігатися не могли. В такому випадку ОСОБА_16 займалась фальшуванням особової справи ОСОБА_2 та, якщо вірити її показам на судовому засіданні, незаконно зберігала його особову справу.
Метою таких дій ОСОБА_16 була дискредитація ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_42 , з заведенням кримінальної справи проти нього та подальшим усуненням його з посади директора Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного.
Вище вказане доводить повну невинуватість ОСОБА_2 , а тому він просить суд винести виправдувальний вирок.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, що обвинувачений йому відомий, ОСОБА_40 працював в училищі тренером з вільної боротьби. Він працював тренером з 2006 чи 2007. Свідок же працював тоді заступником директора, а потім директором. Працював з 1984 по 2010 роки. Свідок зазначив, що ОСОБА_43 йому представив вчитель з вільної боротьби ОСОБА_44 , рекомендував на посаду. У зв'язку із тим що ОСОБА_40 мав вищу освіту та звання майстра спорту його прийняли на посаду вчителя з вільної боротьби. ОСОБА_43 було прийнято на підставі документів: копії звання майстра спорту та копії документів про вищу освіту. Свідок повідомив що не перевіряв диплом та не пам'ятає чи бачив диплом, пам'ятає що підписував заяву.
Також свідок ОСОБА_6 повідомив, що він не пам'ятає чи був присутнім під час співбесіди. Свідок повідомив, що він, як директор, з 2007 року мав доступ до кадрової документації. Зазначив що позивався до суду на результати виборів.
Крім того свідок ОСОБА_6 зазначив, що для подачі в суд хтось надав йому копію диплому про другу вищу освіту, отриману ОСОБА_45 у Київському інституті фізичної культури. ОСОБА_6 не пам'ятає хто надав йому копію, вказану копію він нікому не передавав. Свідок зазначив що в нього немає документів ОСОБА_43 , і він не знає, чи були вони в ОСОБА_68.
Свідок ОСОБА_6 зазначив, що він з 2010 року в училищі не з'являвся, пам'ятає як позивався до суду.
Також вказав, що на той час майстер спорту прирівнювався до середньої спеціальної освіти. Свідок не пам'ятає чи була на той час діюча норма щодо освіти. Свідок зазначив що з ОСОБА_45 був виняток щодо прийняття на роботу без освіти. Крім цього випадку більш не керувались цим принципом. Свідок повідомив що диплом не бачив, тільки копію.
Свідок ОСОБА_6 також повідомив, що в 2014 році також балотувався на посаду директора, пам'ятає що також балотувався і ОСОБА_40 , інших не пам'ятає.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_33 повідомила, що вона особисто з ОСОБА_45 не знайома. У 2011 році ОСОБА_40 разом з іншими колегами проходив курси підвищення кваліфікації, пам'ятає бо укладали договори. Для проходження курсу необхідно особі прийти до університету написати заяву, сплатити, або за особу платить організація. ОСОБА_40 подавав заяву, в заяві є графа про вищу освіту. Свідок зазначила що не читала заяви. Оригінали документів були у них, але коли приходив запит від університету вони надають оригінали.
Також свідок повідомила, що на той час керівником був ОСОБА_46 , ректор ОСОБА_47 . ОСОБА_14 особисто не просив прибути на суд. Свідок зазначила що пам'ятає що на ОСОБА_43 складався договір. Особисто документів не бачила та не пам'ятає. Не знає від кого приходив лист. Організація оплачувала курси. Прокурор показував копію диплома. Свідок не може назвати яка освіта у ОСОБА_43 та де він навчався. Не працювала з ОСОБА_48 . Запам'ятала обвинуваченого бо ходила давати свідчення. Зазначила, що вона не працювала в ЦС ДЮШОР.
Свідок повідомила, що на її думку документи загубилися у кадрах. Свідок зазначила що пам'ятає, як заносила документи в кадри. Загубилися документи не тільки ОСОБА_43 .
Повідомила, що ОСОБА_40 проходив курси в 2011 році.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 повідомив, що з ОСОБА_45 з 2010 по 2016 рік разом працювали в училищі, свідок працював на посаді заступника директора, а ОСОБА_40 тренера, пізніше ОСОБА_40 став виконуючим обов'язки директора і директором. Також свідок зазначив що ОСОБА_40 працював за сумісництвом в ДЮШОР.
Свідокок повідомив, що коли ОСОБА_40 працював в училищи від нього був документ про освіту Київського університету фізичної культурита виховання.
Свідок зазначив що був членом атестаційної комісії, і коли ОСОБА_40 проходив атестацію комісія переглядала особові справи, в особовій справі ОСОБА_43 був документ про освіту за спеціальностю тренер-викладач, атестація проводилася в 2013 році. До комісії входили директор училища, заступник директора, голова профкому, голова комісії. Всі члени комісії знайомилися з особовою справи та прописували атестаційний лист. В особовій справі було зазначено що ОСОБА_40 закінчив також Торговельно -економічний університет.
Свідок повідомив, що щодо первиного працевлаштування ОСОБА_43 йому нічого не відомо. Які документи подавав ОСОБА_40 на посаду тренера центральної спеціалізовано дитячої юнацької школи олімпійського резерву по вулиці Петлюри в Києві, не відомо, тільки зі слів колишнього директора, сам свідок не брав участі у приняті на роботу ОСОБА_43 .
Свідок зазначив, що при атестації надавався атестаційний лист в якому зазначався заклад навчання та надавався ОСОБА_50 для ознайомлення, та розписувався що він ознайомився. Свідок зазначив, що оригіналу диплому не бачив.
Свідок повідомив, що він працював в училищі, з 2011 року, а ОСОБА_40 з 2007-2008 року. Свідок зазначив що він особисто не мав достопу до кадрової служби. На час проходження атестації в особовій справі містилось 2 атестати. До особової справи входило: документи про освіту, документи про підвищення кваліфікації, характеристики, атестаційний лист, які бачив свідок. Документи до комісії формувала кадрова служба. Свідок зазначив, що подавав позов про незаконне звільнення у 2015-2016 роках.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 повідомив, що особисто з ОСОБА_45 не знайомий. ОСОБА_40 в 2011 році проходив підвищення кваліфікації в Центрі підвищення кваліфікації, група була близько 30 осіб. Курси підвищення кваліфікації для тренерів, тренерів-викладачів. На момент проходження атестації свідку не було відомо ким працював ОСОБА_40 . Кожен тренер подає заяву для проходження. В заяві ОСОБА_40 зазначав прізвище ім'я по батькові, що є тренером з якоїсь боротьби, що має диплом про вищу освіту. Свідок зазначив, що Анкета заповнюється власноруч, зберігається у них в центрі.
Свідок повідомив, що не пам'ятає який навчальний заклад зазначав ОСОБА_40 в анкеті.
Свідок зазначив, що особисто йому обвинувачений ніяких документів не надавав. Будь який тренер для включення до наказу має власноруч написати заяву. Свідок зазначив, що в нього заяви не має. Свідок не бачив оригіналів документів. Свідок не працював в організації ДЮШОР.
На питання обвинуваченого свідок повідомив, що оригінал заяви він бачив, а документів про освіту не бачив. Бачив оригінал заяви від ОСОБА_40 . Свідок повідомив, що 2011 році як ОСОБА_40 проходив атестацію не пам'ятає. Пам'ятає заяву бо слідство запрошували його, приблизно в роки з 2015-2017. Пам'ятає що запрошували стосовно двох осіб. Оригінал документу свідок не бачив. Коли слідство його запросило, то оригінал диплому не змогли знайти.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_52 повідомила, що з ОСОБА_45 познайомилася коли він прийшов влаштовувався на роботу, рік свідок не пам'ятає. Свідок на той момент працювала секретарем друкарем. ОСОБА_53 на посаду тренера-викладача вільної боротьби, категорію свідок не пам'ятає. До обов'язків свідка входило перевірка документів. Після співбесіди з директором, якщо особу беруть на роботу, то свідок надавала перелік документів які потрібно надати, надає особовий листок. Після цього коли приносять документи вона формує особову справу, зшиває, ознайомлює з посадовою інструкцією. Перевірка та підготовка документів входила до обов'язків свідка.
Свідок повідомила, що ОСОБА_50 вона надавала стандартний перелік документів до призначення: паспорт, код, дипломи, фото, категорії, спортивне звання, заслужене звання, свідоцтво про шлюб та дітей. Всі документи подаються в оригіналі, а на місці робилися копії та віддавалися особі, і особа завіряла копії. Свідок зазначила, що ОСОБА_40 мав надавати всі документи. Свідок зазначила, що мала бачити оригінал диплома ОСОБА_43 . Оригінал диплому відразу повертався. Свідок не пам'ятає чи завіряв ОСОБА_40 копію диплому. Не пам'ятає чи заповнював ОСОБА_40 біографію.
Свідок зазначила, що пам'ятає як ОСОБА_40 приходив, що приводив його ОСОБА_54 та зустрічалися з ОСОБА_55 . Свідок зазначила, що вона персонально робила копії, є вимога завірення копій. Зазначила що не вона завіряла копії. Печать на ксерокопії не ставиться. Спочатку свідок працювала в ЦС ДЮШОР, а після цього в ШВСМ. Школа працювала за іншою адресою. Особова справа була передана до іншої організації ЦСК, акти прийому передачі були. В ШВСМ не завіряли документи. Печать ніде не ставила, так як не мала на це право. Свідок зазначила, що вона формує особову справу та контролює. На 2014 рік особова справа була передана до архіву ЦСК, акт передачі був. Точно обставив не пам'ятає.
Свідок зазначила до моменту засідання з ОСОБА_56 не бачилась, чула про нього. В ШВСМ працювала теж секретарем друкарем, не відповідала там за кадри.
Свідок повідомила, що бачила що ОСОБА_40 спілкувався з директором. Не пам'ятає чи відразу оформляла ОСОБА_43 . Не пам'ятає чи одразу всі документи надав ОСОБА_40 . Свідок зазначила що не завжди чітко дотримувалася правил завіряння документів.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомила, що на той момент вона працювала директором спортивної школи, мала відділення вільної боротьби, на яке прийшов оформлюватися ОСОБА_40 . Той надав всі документи для оформлення, власноруч заповнював всі анкети, форми, автобіографію, які зберігались в особові справі як працівника.
Зазначила, що у ОСОБА_43 освіта була за фахом, отримана в Національному Київському університеті фізичного виховання і спорту. Він був прийнятий на посаду тренера.
Вказала, що особисто бачила оригінал диплому. Копію диплому ОСОБА_43 робили працівники. Кадри вела людина, яка паралельно працювала секретарем. Саме вона надавала всі бланки та оформлювала нових працівників.
Зазначила, що ОСОБА_40 особисто заповнював автобіографію та інші особові картки. Була навіть проведена експертиза, яка довела, що все заповнювалося власноруч ОСОБА_45 .
Вкзазала, що бачила документи та передала на оформлення своєму секретарю для ведення кадрових питань та особової справи. Наказ підписувала особисто.
Зазначила, що ОСОБА_57 особисто приймала документи від ОСОБА_43 . У ОСОБА_43 був документ з спеціалізованого навчального закладу - Національного університету фізичного виховання і спорту.
Вказала, що чула раніше призвіще ОСОБА_58 . Знає, що він колись працював директором Республіканського спортивного училища. Особисто з ним не знайома.
Свідок зазначила, що особова справа ОСОБА_43 була передана по акту, правонаступником стала ШВСМ-Школа вищої спортивної майстерності. Весь тренерський склад перейшов до Школи вищої спортивної майстерності. Не пам'ятає зміст документу, але стверджує що увесь тренерський склад, з нею, як з очільником,та всіма іншими співробітниками перейшли до ШВСМ. ШВСМ мають зберігати у сейфі всі особові справи.
Вказала, що на той момент надійшов запит з прокуратури Деснянського району, щодо вилучення особової справи з Комітету ФВ МОН України. Комітет на той момент очолював пан ОСОБА_59 , який зараз є президентом федерації волейболу. ОСОБА_59 викликав її та наказав передати особову справу за запитом прокуратури, що вони і зробити. Про точне місцезнаходження нічого невідомо. Факту перебування особової справи особисто в неї не було. Особові справи тренерів викладацького складу зберігались у ШВСМ.
Зазначила, що не пам'ятає документів, відповідно до яких ЦСК МОН є юридичним правонаступником. Особова справа обвинуваченого перебувала у сейфі у ШВСМ. Деякі зі справ працівників технічних спеціальностей, а саме прибиральників, охоронців тощо залишились закріпленими за спорудою, а педагогічний склад переїхав.
Дату звільнення ОСОБА_43 не пам'ятає.
З приводу особової справи обвинуваченого ОСОБА_43 , до неї ніхто ніколи не звертався.
Вказала, що вона була підлеглим працівником у ОСОБА_60 . Справа в Деснянські правоохоронні органи можливо була здійснена через ОСОБА_60 . Запит був розписаний на неї. Чи передача документів відбулась офіційно не пам'ятає.
Вказала, що ніколи б нікому не віддала документи безпідставно. Пам'ятає про лист від прокуратури. Зміст листа не пам'ятає. На виконання вказаного листа робилась копія копії диплому.
Зазначила, не знає пана ОСОБА_61 особисто та ніколи нічого вона йому не передавала.
На підтвердження події злочину та вини ОСОБА_2 у його вчиненні прокурором надані суду та безпосередньо у судовому засіданні дослідженні наступні докази: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12014100030011018 від 03.10.2014 року; копія наказу Міністра освіти і науки України, про відсторонення ОСОБА_2 від виконання обов'язків директора Республіканського вищого училища фізичної культури; протокол огляду документів від 23.12.2014 року; заяву ОСОБА_2 від 11.07.2014 року про надання на ознайомлення матеріалів реєстраційної справи ОСББ «Лісова Пісня»; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 30.12.2014 року з долученим до нього описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду; протокол огляду документу від 10.02.2015 року; копія тарифікаційних списків педагогічних працівників; копія наказу № 220-в від 19.12.2014 року; копія листа Міністерства освіти і науки України від 19.12.2024 року № 1/11-19959; копія наказу № 576 від 24.11.2014 року; копія наказу б/н від 24.11.2014 року; копія наказу № 199 від 18.11.2014 року; копія заяви ОСОБА_2 від 18.11.2014 року; копія наказу № 547-к від 17.10.2014 року; копія довідки про участь в сесії від 31.10.2014 року; копія довідки-виклику від 21.08.2014 року № 107; копія наказу директора РВУФК від 09 жовтня 2014 року № 180-в; копія заяви ОСОБА_2 від 09.10.2014 року; копія наказу директора РВУФК від 06 вересня 2014 року № 452/2-к; копія наказу директора РВУФК від 05 вересня 2014 року № 450-к; копія наказу Міністра освіти і науки України від 04.09.2014 року № 447-к; копія посвідчення ОСОБА_2 № 2238; копія листа ЦСДЮШОР від 18.11.2005 р. № 101; копія диплома ОСОБА_2 серії КВ № 17402364; копія наказу Міністра освіти і науки України від 05.05.2014 року № 170-К; копія наказу в.о. директора РВУФК від 06.05.2014 року № 91-к; копія наказу в.о. директора РВУФК від 06.05.2014 року № 92-к; копія наказу директора РВУФК від 05.05.2014 року № 90-к; копія наказу Міністра освіти і науки України від 05.05.2014 року № 169-к; копія витягу з наказу № 142к від 01.09.2010 року; копія заяви ОСОБА_2 від 29.01.2010 року; копія витягу з наказу № 23 від 10.02.2010 року; копія витягу з наказу № 24к від 11.02.2009 року; копія заяви ОСОБА_2 від 11.02.2009 року; копія наказу директора РВУФК від 12.03.2008 року № 39-К; копія заяви ОСОБА_2 від 14.02.2008 року; копія заяви ОСОБА_2 від 14.02.2006 року; копія наказу директора РВУФК від 16.02.2006 року; копія контракту № І-185 від 04.09.2014 року; копія трудового контракту від 14.02.2010 року; копія трудового контракту від 14.02.2006 року; копія наказу № 24-к від 14.02.2007 року; копія трудового контракту від 14.02.2007 року; копія трудового контракту від 14.02.2008 року; копія особового листка з обліку кадрів на ім'я ОСОБА_2 від 16.02.2006 року; копія автобіографії ОСОБА_2 ; копія наказу № 314-к від 03.09.2012 року; копія заяви ОСОБА_2 від 03.09.2012 року; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 21.01.2015 року; опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 21.01.2015 року; протокол огляду документу від 22.01.2015 року; копія договору № 25-1/11 від 25.11.2011 року; лист директора РВУФК від 01.11.2011 року № 396; копія облікової картки слухача ОСОБА_2 від 05.12.2011 року; копія наказу першого проректору національного університету фізичного виховання і спорту від 12.12.2011 року № 458-ст; копія наказу першого проректору національного університету фізичного виховання і спорту від 19.12.2011 року № 472-ст; копія наказу першого проректору національного університету фізичного виховання і спорту від 27.01.2012 року № 40-ст; журнал обліку відвідування занять студентами та їхньої успішності з підвищення кваліфікації з 05.12 - 16.12.2011 навчальний рік; заліково-екземенаційна відомість № 1; постанова про відбір зразків для порівняльного дослідження від 15.12.2014 року; протокол отримання зразків для експертизи від 15.12.2014 року; відповідь Міністерства освіти і науки України від 25.12.2014 року на звернення від 26.11.2014 року № 46/11018/10; копія розділів 3 та 4 з трудової книжки ОСОБА_2 ; копія диплому спеціаліста серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_2 ; відповідь Міністерства освіти і науки України від 03.11.2014 року № 1/11-17381, на запит від 17.10.2014 року № 46/12014-11018; лист т.в.о. директора центральної школи спортивної майстерності ОСОБА_16 від 17.11.2014 року № 133; протокол огляду від 03.02.2015 року; архівна довідка з Київського національного торговельно-економічного університету від 17.02.2015 року № 379/29; характеристика на ОСОБА_2 складена президентом асоціації спортивної боротьби України ОСОБА_62 № 9003; диск з відеозаписом про оголошення ОСОБА_2 та його захиснику про закінчення досудового розслідування та про надання матеріалів для ознайомлення; заява ОСОБА_2 від 21.10.2016 року з долученим до неї диском з аудіо записом судового засідання Деснянського районного суду м. Києва від 04.03.2015 року та стенограму судового засідання; заява ОСОБА_2 від 20.10.2016 року з додатком - копією рішення Деснянського районного суду від 06.10.2015 року по справі № 754/17409/14-ц; автобіографія на ОСОБА_2 ; висновок експерта № 25 від 15.01.2015 року; протокол огляду документу від 15.01.2015 року; постанова про визнання документів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 15.01.2015 року; запит до Національного університету фізичного виховання і спорту України від 17.10.2014 року № 46/12014-11018; відповідь з Національного університету фізичного виховання і спорту України від 21.10.2014 року № 004-1054; запит до голови комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України від 22.10.2014 року № 46/12014-11018; відповідь з центральної школи вищої спортивної майстерності комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України від 04.11.2014 року № 122; копія особової картки ОСОБА_2 ; відповідь на запит з Національного університету Фізичного виховання і спорту України Міністерства освіти і науки України від 10.11.2014 року № 057-1130; копія листа з РВУФК від 01.11.2011 року; копія договору № 25-1/11; копія облікової картки слухача ОСОБА_2 ; запит до ЦШВСМКФВС МОН України від 20.01.2015 року № 46/120-1118/10; відповідь заступника директора комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України від 21.01.2015 року № 1 з додатками: копія наказу від 01.12.2011 року № 85-к; копія посадової інструкції тренера-викладача ЦСДЮШОР з видів єдиноборств; довідка про заробітню плату ОСОБА_2 за час роботи в ЦСДЮШОР з видів єдиноборств КФВС МОН України від 21.01.2015 р. № 10; копія розписки про ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників ЦСДЮШОР від 01.09.2008; копія розписки про ознайомлення з посадовими інструкціями від 01.09.2008; копія свідоцтва про підвищення кваліфікації 12 СПК 661149; копія наказу від 06.09.2010 року № 3038; копія атестаційного листа ОСОБА_2 ; копія заяви ОСОБА_2 про звільнення; копія наказу від 23.12.2013 року № 130-к; запит до ДП «Інфоресурс» від 21.01.2015 року № 46/11018/1; відповідь з ДП «Інфоресурс» від 21.01.2015 року № 01.01-12/52; запит до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС в м. Києві від 22.01.2015 р. № 46/12018/10; відповідь з ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС в м. Києві від 28.01.2015 року № 451/9/26-52-11-01-43; відповідь з Національного університету фізичного виховання і спорту України від 27.01.2015 № 004-57; копія диплому виданого на ім'я ОСОБА_63 серії НОМЕР_1 ; копія заяви ОСОБА_2 про видачу паспорта; вимога про судимість складена відносно ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 ; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ; характеристика діяльності директора Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного ОСОБА_2 від 08.08.2016 року.
Стороною захисту, на підтвердження непричетності ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, надані: копія технічного запису судового засідання, від 04.03.2015 року по цивільній справі № 754/19092/14-ц, за позовом ОСОБА_6 до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного Міністерства освіти і науки України, третя особа ОСОБА_2 , про визнання рішення зборів вищого колегіального органу громадського самоврядування училища з виборів директора училища і протоколу цих виборів від 03.09.2014 року неправомірними та скасування наказу міністерства від 04.09.2014 року про призначення на посаду директора та супровідний лист до диску Деснянського районного суду м. Києва за підписом судді ОСОБА_64 , від 27.05.2021 року; копію вироку Деснянського районного суду м. Києва від 25.01.2014 року по справі № 754/6726/17 від 25.01.2024 року; копія службової характеристики від в/ч НОМЕР_5 ; копія службової характеристики від в/ч НОМЕР_6 ; копія посвідчення учасника бойових дій; копія посвідчення Майстра спорту України; копія посвідчення Заслуженого тренера України; характеристика від асоціації спортивної боротьби України; характеристика від ОСББ «Лісова пісня».
Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Суд, безпосередньо, всебічно, ретельно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що в судовому засіданні не доведено вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України обвинуваченим ОСОБА_2 , виходячи із наступного.
Об'єктивною стороною вказаного кримінального правопорушення є особисте використання особою завідомо підробленого документу.
Суб'єктивною стороною вказаного кримінального правопорушення є прямий умисел особи на використання завідомо підробленого документу.
При цьому під прямим умислом слід розуміти таке психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно-небезпечні наслідки і бажала їх настання.
За дослідженими матеріалами провадження судом не було встановлено, що ОСОБА_2 подавав завідомо підроблений документ, а саме диплом спеціаліста про повну вищу освіту серії КВ № НОМЕР_7.
Так, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину (Постанова Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 754/17019/17).
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Вказаний підхід до доведення винуватості особи викладено у рішеннях Європейського суд з прав людини, зокрема, у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", де зазначено, що таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду.
Як вбачається з пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, 01.12.2011, у денний час доби, ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні Центральної спеціалізованої дитячої юнацької школи олімпійського резерву з видів єдиноборств комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петлюри (Комінтерну), 4, з метою працевлаштування на посаду тренера-викладача з вільної боротьби за сумісництвом, діючи умисно та протиправно, подав посадовим особам вказаного навчального закладу завідомо підроблений офіційний документ, тим самим використавши його, а саме: диплом спеціаліста про повну вищу освіту серії КВ № НОМЕР_7, відповідно до якого ОСОБА_2 30.06.2009 нібито закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України за спеціальністю "Олімпійський та професійний спорт" і здобув кваліфікацію тренера з боротьби, викладача фізичного виховання, в який невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, внесла завідомо неправдиві відомості про закінчення ОСОБА_2 зазначеного начального закладу.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що диплом спеціаліста про повну вищу освіту серії КВ № НОМЕР_7 подавався ОСОБА_2 під час влаштування останнього на посаду тренера-викладача з вільної боротьби Центральної спеціалізованої дитячої юнацької школи олімпійського резерву з видів єдиноборств комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України.
Єдиною особою, яка зазначає, що бачила диплом ОСОБА_2 є ОСОБА_16 , однак остання в судовому засіданні, на запитання прокурора, не дала стверджувальної відповіді, що такий диплом вона отримувала від ОСОБА_2 особисто.
Матеріали справи не місять жодного доказу, де б вказувався перелік документів, що був поданий ОСОБА_2 , під час влаштування на посаду тренера-викладача. Також, жодний з допитаних в судовому засіданні свідків не вказував на подачу ОСОБА_2 диплома спеціаліста про повну вищу освіту серії НОМЕР_1 , під час влаштування останнього на роботу.
Зокрема, свідок ОСОБА_52 в судовому засіданні, під час її допиту зазначила, що вона мала бачити оригінал диплома ОСОБА_2 , однак точно цього не пам'ятає, так як і не пам'ятає, чи одразу ОСОБА_2 подавав усі документи.
Інші свідки під час їхнього допиту в судовому засіданні, зазначили, що диплома спеціаліста про повну вищу освіту серії НОМЕР_1 , вони особисто не бачили.
Так, свідок ОСОБА_65 зазначила: «Особисто документів не бачила та не пам'ятає».
Свідок ОСОБА_28 зазначив: «Щодо первиного працевлаштування ОСОБА_2 йому нічого не відомо. Які документи подавав ОСОБА_40 на посаду тренера центральної спеціалізовано дитячої юнацької школи олімпійського резерву по вулиці Петлюри в Києві, не відомо.».
Свідок ОСОБА_6 зазначив: «…не перевіряв диплом та не пам'ятає чи бачив диплом..».
Свіок ОСОБА_32 зазначив: «…документів про освіту не бачив…»
Крім того факт подачі диплома спеціаліста про повну вищу освіту серії НОМЕР_1 заперечується самим ОСОБА_2 .
Отже вочевидь наявність складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документу, передбачає наявність та доведення поза розумними сумнівами кількох обставин, а саме наявність прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення та реальне вчинення дій з реалізації саме цього умислу.
В той же час, згідно наданих прокурором доказів, які були досліджені судом, встановлено, що ОСОБА_2 диплому спеціаліста про повну вищу освіту серії НОМЕР_1 не подавав, оригіналу диплому чи копії завіреної самим обвинуваченим суду не надано.
Суд зазначає, що презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження. Вказане положення закріплено в п. 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального правопорушення вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.
На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд приходить до висновку про те, що докази здобуті під час досудового розслідування не доводять вини обвинуваченого, позиція сторони обвинувачення фактично є припущенням, а відтак прокурором не доведено, що ОСОБА_2 було вчинено кримінальне правопорушення.
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки доказів наявності в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано та судом не виявлено, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, виправдати обвинуваченого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки у судовому засіданні не було доведене, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, було вчинено обвинуваченим ОСОБА_2 .
Посилання прокурора на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.2015 року, яким було прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12014100030011018 у зв'язку із закінченням строків давності, як на обставину, що підтверджує винуватість ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки вказане рішення було скасовано постановою Апеляційного суду м. Києва від 28.01.2016 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2, 17, 22, 23, 24, 83, 84, 91, 92, 94, 95, 98, 100, 337, 369-373, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Речові докази залишити в матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертиз у сумі 491 (чотириста дев'яносто одна гривня) 40 (сорок) копійок, віднести на рахунок держави.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1