Провадження № 22-ц/803/7830/25 Справа № 202/13266/23 Суддя у 1-й інстанції - Доценко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 травня 2025 року у справі за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до ОСОБА_1 , третя особа Державна казначейська служба України, про стягнення в порядку зворотної вимоги регресу завданої шкоди, -
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 травня 2025 року вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. ( три тисячі гривень,00 коп)
В іншій частині заявлених витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат відповідач надав договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору, в якій визначено розрахунок суми гонорару адвоката, акт виконаних робіт на сумі 6000 грн. та платіжну квитанцію про оплату Кисельовим наданої правничої допомоги в сумі 6000 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт зазначено участь в 4 судових засіданням по 500 грн за кожне , за складання відзиву на позовну заяву -2000 грн, подання заяви про визнання доказів недопустимими,заяви про застосування строків позовної давності по 1000 грн кожна.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з державного бюджету України на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами другими статей 137, 141 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн є доведеними та підлягають стягненню на користь відповідача.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382, 384 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: