Провадження № 22-ц/803/6742/25 Справа № 202/13266/23 Суддя у 1-й інстанції - Доценко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року у справі за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до ОСОБА_1 , третя особа Державна казначейська служба України, про стягнення в порядку зворотної вимоги регресу завданої шкоди, -
У липні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Державна казначейська служба України, про стягнення в порядку зворотної вимоги регресу завданої шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач обіймав посаду державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 22.12.2014 по 10.04.2020 року (копії наказів про призначення №3798-к від 22.12.2014 та про звільнення №1270-к від10.04.2020 додаються).
У нього на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 51143677 з примусового виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2016 року у справі №199/9334/15-ц (2/199/529/16) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів.
17.05.2016 року ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№51143677 з примусового виконання вказаного рішення суду.
У зв?язку з тим, що державним виконавцем жодних дій, направлених на звернення стягнення на наявне майно боржника ОСОБА_2 не проводилося, стягувачем у виконавчому провадженні - ОСОБА_3 29.09.2016 року було подано скаргу на бездіяльність державного виконавця Кисельова Б.В.
Ухвалою Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі №199/9334/15-ц (4-с/199/4/17) задоволено скаргу стягувача ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Кисельова Б.В.
Визнано дії державного виконавця Кисельова Б.В. неправомірними та зобов'язано державного виконавця здійснити заходи щодо стягнення майна боржника для виконання судового рішення від 14.01.2016 року.
Ухвалою Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2017 року по справі №199/9334/15 (4-с/199/4/17) частково задоволено скаргу стягувача ОСОБА_3 , скасовано постанову державного виконавця Амур - Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кисельова Б.В. від 04.10.2016 року ВП 51143677 про повернення виконавчого документу стягувачеві.
Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби від 18.10.2018 року відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/199/529/16, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів.
У зв?язку з тривалим невиконанням державним виконавцем рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2016 року у справі№199/9334/15-ц (2/199/529/16) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2020 року в цивільній справі №202/2378/19 стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної посадовими особами Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 20 000,00 гривень.
На виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2020 року у справі №202/2378/19, видано виконавчий лист від 11.11.2020 року про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної посадовими особами Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 20 000,00гривень.
Отже, відповідно до частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 здійснено безспірне списання коштів державного бюджету за судовим рішенням про відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх по садових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
З метою забезпечення виконання вимог статей 80-82 Закону України «Про державну службу», пунктів 9,10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, 23.01.2023 державним секретарем Міністерства юстиції України доручено начальникам міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції (за списком), зокрема Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро) розглянути лист Державної казначейської служби України від 18.01.2023 № 5-06-06/1056 яким повідомлено про здійснення Державною казначейською службою України безспірного списання коштів у розмірі 20 000.00 грн.
Відповідно до наказу Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 10.04.2020 року №1270-к ОСОБА_1 звільнено з посади державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за угодою сторін, 4.2 ст.86 Закону України «Про державну службу», 10.04.2020року, з припиненням державної служби, що стало причиною неможливості здійснення дисциплінарного провадження відносно відповідача.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до ОСОБА_1 , третя особа Державна казначейська служба України про стягнення в порядку зворотної вимоги (регресу) на користь Державного бюджету України шкоди в сумі 20000 грн. списанням коштів державного бюджету на виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2020 року в цивільній справі№202/2378/19
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказів №3798-к від 22.12.2014 року та № 496-к від 26.12.2019 року, №1270-к від 10.04.2020 року ОСОБА_1 в період з 18.12.2014 по 10.04.2020 року перебував на державній службі, працював державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та був звільнений за угодою сторін за ч.2 ст.86 Закону України « Про державну службу».
Ухвалою Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2017 року у справі №199/9334/15-ц (4-с/199/4/17) була задоволена скарга стягувача ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Кисельова Б.В при примусовому виконанні судового рішення по справі №199/9334/15-ц (ВП 51143677). Його дії було визнано неправомірними та зобов'язано державного виконавця здійснити заходи щодо стягнення майна боржника для виконання судового рішення.
Ухвалою Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2017 року по справі №199/9334/15 (4-с/199/4/17) вимоги стягувача ОСОБА_3 задоволено лише частково, в частині скасування постанову державного виконавця Амур - Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Кисельова Б.В. від 04.10.2016 року ВП 51143677 про повернення виконавчого документу стягувачеві. В іншій частині скарги відмовлено.
Сторони не оспорюють, що Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби від 18.10.2018 року було відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/199/529/16, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2020 року в цивільній справі№202/2378/19 було задоволено частково позов ОСОБА_3 та стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди,заподіяної посадовими особами Амур- Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у сумі 20 000,00гривень.
В основу судового рішення покладено те, що з квітня 2016 по день судового розгляду -15.06.2020 року ВП № 51143677 не завершене виконанням судове рішення на підставі виконавчого листа №2\199\529\16 від 11.04.2016 року, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів. Під час виконавчого провадження рішеннями суду від 17.01.2017 та 14.07.2017 року дії державного виконавця Кисельова визнавались неправомірними з приводу невжиття своєчасних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а прийняте рішення про повернення виконавчого листа стягувачу скасоване. Тому, враховуючи порушення розумних строків здійснення примусового виконання судового рішення, призвело до надмірно тривалого провадження, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07.10.2020 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2020 року в цивільній справі№202/2378/19 було залишене без змін.
Платіжним дорученням № 1192105 від 15.02.2022 року встановлено, що Казначейство здійснило виплату моральної шкоди ОСОБА_3 в сумі 20000 грн. на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2020 року в цивільній справі№202/2378/19
23.01.2023 року Міністерство юстиції України звернулось до міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції про виконання доручення Державного секретаря Міністерства Юстиції України від 20.01.2023 року щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців міжрегіональних управлінь внаслідок протиправних дій таабо бездіяльності яких заподіяно збитки державному бюджету.
Згідно листа Державної казначейської служби України від 18.01.2023 року до Міністерства юстиції України щодо вжиття заходів для відшкодування збитків державного бюджету з службових осіб органів державної влади, дії яких завдали шкоди, в судовому порядку шляхом звернення із зворотною вимогою у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних з трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди.
Позивачем направлено відповідачу пропозицію про відшкодування шкоди в позасудовому порядку від 13.02.2023 року.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки право пред'явлення зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб державних органів, винних у завданні збитків не поширюється на відшкодування моральної шкоди, а позов пред'явлений у зв'язку із відшкодуванням за рахунок Державного бюджету за судовим рішенням саме моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Частиною ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно ч. 4 ст. 1191 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Відповідно до цієї норми права, держава, відшкодувавши шкоду, отримує право зворотної вимоги (регресу) до особи, винної за завдану шкоду.
Регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у звязку з чим і виникло нове повязане саме з регресною вимогою.
Регрес регулюється загальними нормами цивільного права.
Тобто, у разі регресу виконання первісного зобов'язання має характер правоприпиняючого та одночасно правоутворюючого юридичного факту.
Згідно частин 2, 3 ст. 80 Закону України «Про державну службу», Держава в особі суб'єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до: 1) державного службовця, який заподіяв шкоду; 2) посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.
У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.
Зі змісту приписів ч. 1 та 3 ст. 81 Закону України «Про державну службу» вбачається, що підставою для відшкодування шкоди є неналежне виконання державним службовцем своїх посадових обов'язків, а у разі спільного заподіяння шкоди кількома державними службовцями кожен із них несе відповідальність у розмірі, пропорційному ступеню вини.
Глава IX Кодексу законів про працю України встановлює гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
Підпунктом 2 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.9, 10 п.9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, кошти, відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів) згідно з цим пунктом, вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів). За поданням Казначейства України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам). Посадові та службові особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом.
При цьому суд зазначає, що саме лише задоволення скарги на дії державного виконавця не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями такої посадової особи та заподіяною шкодою. В даному випадку доведенню має підлягати та обставина, що саме протиправні дії чи бездіяльність заподіювача шкоди є причиною, а збитки які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої поведінки особи.
Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 01.03.2023 року по справі №752/3839/2022 (№61-11057 св 22).
Абзацами 4, 5 п.п. 10 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України визначено, що органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету (місцевих бюджетів), у випадках, визначених цим пунктом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб цих органів, якщо рішенням суду не встановлено в діях посадових, службових осіб складу кримінального правопорушення. За результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи Казначейства України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Згідно із ст. 6 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях зазначених осіб.
Таким чином, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях посадової, службової особи державного органу, дії якої призвели до збитків державного бюджету, проведення службового розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів є обов'язковим.
Враховуючи вищевикладене, лише службовим розслідуванням можливо встановити чи був у діях відповідача умисел на здійснення нею службової бездіяльності, і якщо такий мав місце, якими саме діями чи бездіяльністю така була вчинена.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В даному випадку вищевказаними судовими рішенням складу кримінального правопорушення у діях відповідачки не встановлено, і станом на день розгляду даної справи по суті будь-яке кримінальне переслідування такої особи з приводу неналежного виконання нею своїх посадових обов'язків не здійснюється.
Непрямий умисел - це умисел, при якому особа усвідомлювала неправомірність свого діяння (бездіяльності) або рішення, передбачала його негативні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Однак, позивачем не конкретизовано, зокрема, в чому саме полягає та на що був направлений непрямий умисел відповідача при вчиненні ним діяння у виконавчому провадженні; не зазначено, які аспекти свідчать, що відповідач усвідомлював неправомірність свого діяння у даному випадку та передбачала його негативні наслідки, тощо.
Крім того, колегія зазначає, що зі змісту положень ч. 3 ст. 80 Закону України «Про державну службу» вбачається, що у разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.
При цьому, положеннями ст.ст. 80, 81, 82 Закону України «Про державну службу» не визначено можливості регресної вимоги до державного службовця щодо відшкодування саме моральної шкоди.
В той час, як положеннями ч. 4 ст. 1191 ЦК України встановлено можливість такої зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, за виключенням відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що під час розгляду справи не встановлено умисного заподіяння шкоди державним виконавцем державі; враховуючи положення ч.4 ст.1191 ЦК України, що виключають можливість пред'явлення зворотної вимоги до відповідача щодо відшкодування моральної шкоди, - колегія дійшла висновку про недоведеність підстав для покладення на відповідача відповідальності по відшкодуванню шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: