Провадження № 22-ц/803/6673/25 Справа № 212/7658/24 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
21 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 212/7658/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року, яке ухвалено суддею Черновою Н. В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про захист прав споживача, зобов'язання вчинення певних дій, виключення з обліку по особовому рахунку боргу попереднього власника.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона є власником квартири по АДРЕСА_1 та нею було отримано повідомлення відповідача про наявність боргу по її особовому рахунку в сумі 18 972,72 грн.
Зазначає, що рішенням суду Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року у справі № 214/1682/22 позовну заяву АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволено частково, стягнуто заборгованість за послугу теплопостачання за період з березня 2018 року по листопад 2021 року, яка нею в межах виконавчого провадження повністю сплачена.
Таким чином позивач вважає, що з 01 жовтня 2013 року по теперішній час у неї не могла утворитись заборгованість в сумі 18 972,782 грн, про яку їй повідомляє відповідач, з огляду на вказане рішення суду, а тому оскільки АТ «Криворізька теплоцентраль» не може виконати рішення суду від 13 червня 2022 року № 214/1682/22 в частині списання з її особового рахунку боргу попереднього власника за послугу, якою вона не користувалась, просила суд виключити борг з її особового рахунку № НОМЕР_1 за послугу з постачання теплової енергії Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» за період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2021 року в сумі 27 404,46 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення її позовних вимог посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки її позовним вимогам та не врахував, що рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року АТ «Криворізька теплоцентраль» було відмовлено в частині задоволення позовних вимог про стягнення з неї, ОСОБА_1 , грошових коштів у розмірі 27 404 грн 46 коп за період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2021 року на підставі наявних документів і доказів по справі.
Апелянт звертає увагу на те, що в своїй позовній заяві вона просила суд виключити (списати) борг з її особового рахунку № НОМЕР_1 за послугу з постачання теплової енергії АТ «Криворізька теплоцентраль» за період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2021 року у сумі 27 404 грн 46 коп. В даному випадку предмет позову, а саме: відмова судом в задоволені в частині позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль», а саме: стягнення з неї, ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 27 404 грн 46 коп встановлений юридичний факт, є який не підлягаю повторному доказуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на думку відповідача, апеляційну скаргу позивачки - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «Криворізька теплоцентраль» - Шевченко Ю.С., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивачки, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житло від 20 липня 2018 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на праві приватної спільної часткової власності були власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 та на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 травня 2021 року ОСОБА_1 отримала у спадщину належну за життя ОСОБА_2 1/2 частку нерухомого майна, що позиваче не оспорюється (а.с.6).
Відповідно до відповіді Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, згідно журналу видачі ордерів на житлові приміщення, який розпочато з 01 лютого 1991 року, ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01 лютого 1991 року по теперішній час не видавався. На підставі рішення виконкому Саксаганської районної у місті ради від 21 лютого 2018 року № 49 «Про зміну договору найму житлових приміщень» змінено договір найму житлового приміщення за вказаною адресою та укладено з ОСОБА_2 окремий договір найму житлового приміщення за цією адресою. На момент прийняття вказаного рішення, за вказаною адресою був зареєстрований лише ОСОБА_2 . Зазначено про передання вказаної квартири у приватну спільну часткову власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1/2 частці кожному квартири на підставі поданої заяви від 21 червня 2018 року та пакета документів до неї, згідно рішення виконкому від 18 липня 2018 року № 307 «Про здійснення приватизації державного житлового фонду». Додатково зазначено, що відповідно до інформації з реєстру територіальної громади міста Кривого Рогу, станом на 05 липня 2018 року зареєстрованими та вказаною адресою значилися ОСОБА_2 з 22 листопада 1985 року та ОСОБА_4 з 23 березня 2018 року (а.с.103-104).
Також встановлено, що рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу за житлово-комунальні послуги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 , як особи, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з березня 2018 року, на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за період з березня 2018 року по листопад 2021 року в розмірі 6 766 грн 69 коп, суму індексу інфляції у розмірі 1 212 грн 19 коп, 3 % річних у розмірі 415 грн 73 коп та плату за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 листопада 2021 року у розмірі 7,01 грн, а всього стягнуто 8 401 грн 62 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 582 грн 14 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, оскільки з жовтня 2013 року по лютий 2018 року ОСОБА_1 не була зареєстрована за вказаною адресою, отже не могла споживати житлово-комунальні послуги, що надавалися АТ «Криворізька теплоцентраль».
Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання вчинення певних дій, виключення з обліку по особовому рахунку боргу попереднього власника, позивач посилалась на те, що рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року АТ «Криворізька теплоцентраль» було відмовлено в частині задоволення позовних вимог про стягнення з неї, ОСОБА_1 , грошових коштів у розмірі 27 404 грн 46 коп за період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2021 року, тому вказаний розмір заборгованості не має обліковуватись за особовим рахунком позивача.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача ОСОБА_1 , як власника 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , набутої як спадщина, виник обов'язок щодо сплати заборгованості за надання послуги з централізованого опалення спадкодавця ОСОБА_2 , який з 1985 року був користувачем послуг відповідача (в силу реєстрації місця проживання та фактичного користування послугами, що не спростовано позивачем), у зв'язку з чим не має законних підстав для виключення з особового рахунку позивача суми заборгованості попереднього власника, що виникла до отримання квартири у спадок, а саме за період до травня 2021 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Проте новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна.
Отже, діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20 (провадження № 61-13033 св 20).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до відповіді Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, згідно журналу видачі ордерів на житлові приміщення, який розпочато з 01 лютого 1991 року, ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01 лютого 1991 року по теперішній час не видавався. На підставі рішення виконкому Саксаганської районної у місті ради від 21 лютого 2018 року № 49 «Про зміну договору найму житлових приміщень» змінено договір найму житлового приміщення за вказаною адресою та укладено з ОСОБА_2 окремий договір найму житлового приміщення за цією адресою. На момент прийняття вказаного рішення, за вказаною адресою був зареєстрований лише ОСОБА_2 . Зазначено про передання вказаної квартири у приватну спільну часткову власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1/2 частці кожному квартири на підставі поданої заяви від 21 червня 2018 року та пакета документів до неї, згідно рішення виконкому від 18 липня 2018 року № 307 «Про здійснення приватизації державного житлового фонду». Додатково зазначено, що відповідно до інформації з реєстру територіальної громади міста Кривого Рогу, станом на 05 липня 2018 року зареєстрованими та вказаною адресою значилися ОСОБА_2 з 22 листопада 1985 року та ОСОБА_4 з 23 березня 2018 року (а.с.103-104).
Так, відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з вимогами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємець відповідає за боргами спадкодавця в межах реальної вартості успадкованого ним майна.
Отже, заборгованість ОСОБА_2 , як попереднього користувача з 22 листопада 1985 року, та власника з 20 липня 2018 року квартири за адресою: АДРЕСА_1 , входить до складу спадщини та йогої спадкоємці відповідають за цими боргами в межах реальної вартості успадкованого ними майна.
Як вбачається з матеріалів справи, саме позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який з 22 листопада 1985 року був зареєстрований у вказаному приміщенні, а отже із вказаної дати був користувачем послуг АТ «Криворізька теплоцентраль» та з 20 липня 2018 року став власником 1/2 частки квартири, а тому на позивача покладено обов'язок відповідати за боргами спадкодавця ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Оскільки у позивача ОСОБА_1 , як власника 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , набутої як спадщина, виник обов'язок щодо сплати заборгованості за надання послуги з централізованого опалення спадкодавця ОСОБА_2 , який з 1985 року був користувачем послуг відповідача (в силу реєстрації місця проживання та фактичного користування послугами, що не спростовано позивачем), відсутні правові підстави для виключення з особового рахунку позивача суми заборгованості попереднього власника, що виникла до отримання квартири у спадок, а саме за період до травня 2021 року.
При цьому в даному випадку наявність рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року яким АТ «Криворізька теплоцентраль» було відмовлено в частині задоволення позовних вимог про стягнення з неї, ОСОБА_1 , грошових коштів у розмірі 27 404 грн 46 коп за період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2021 року, не є належною підставою для виключення з обліку по особовому рахунку боргу попереднього власника, оскільки позивачка є спадкоємцем попереднього власника.
Доводи апеляційної скарги по суті позовних вимог не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: