Провадження № 22-ц/803/7629/25 Справа № 185/1688/25 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар:Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди (суддя першої інстанції Головін В.О.),
17 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», на користь ОСОБА_1 , 120 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 гривень.
Із вказаним рішенням суду не погодився представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Єлістратов Р.В., та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не надано належної оцінки обставинам справи та наявним письмовим доказам.
Скарга мотивована тим, що позивач вказує, що змушений був пройти курс лікування, проте в якому закладі та коли проходив такий курс не зазначає. Відсутні в матеріалах справи також і будь-які направлення лікарів на лікування, рецептів для отримання ліків тощо.
Зазначає, що позбавлений нормальних життєвих зав'язків та прикладає додаткових зусиль для організації свого життя, проте позивач не конкретизує в чому це виражено.
Індивідуальна програма реабілітації інвалідів позивачем не надана, в зв'язку з чим, йому не встановлена психолого-педагогічна реабілітація, що означає, що професійні захворювання які виникли у позивача не є психотравмувальними для нього.
Відповідальність за стан свого здоров'я та наслідки такої поведінки покладається виключно на позивача, а індивідуальна програма реабілітації та докази її виконання можуть свідчити про вказані обставини та вплинути результат прийнятого судом рішення.
Представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Єлістратов Р.В.. просив рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, до 60 000 грн. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що позивач працюючи на підприємствах відповідача, отримав професійне захворювання, втратив 60 % працездатності, став інвалідом саме з вини відповідача, який не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, що в результаті призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
ОСОБА_1 внаслідок професійного захворювання, не може працювати в інших умовах, а ніж комірником, черговим слюсарем на поверхні, вахтером, диспетчером (згідно програм реабілітації), не має можливості жити як інші, зокрема займатись спортом, працювати за іншою спеціальністю, виконувати будь-яку роботу в умовах шуму, пилу, що спричиняє позивачу тяжкі моральні страждання.
ОСОБА_2 , просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та позивач у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 1972 р.н. з 09.11.1992 по 03.02.2016 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 03 лютого 2016 року позивач був звільнений з посади гірника очисного забою 5 розряду ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на підставі п. 2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з виявленням невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи. У медичному висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Український науково дослідний інститут промислової медицини м. Кривого Рогу від 01.03.2016 № 339, зазначено, характер професійного захворювання позивача: -Радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4, L5, S1, переважно справа, шийна С6, С7, з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушенням на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеня), остеоартрозу, в поєднанні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого-другого ст.) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; -Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого ступеня. - Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).
Відповідно до п. 17 акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 11.03.2016, форми П-4, який затверджено виконуючим обов'язки начальника Першотравенського міськрайонного Управління Головного Управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, Головного державного санітарного лікаря м.Першотравенська, Петропавлівського та Межівського районів, «згідно з Державними санітарними нормами та правилами «гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими Наказом міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 року № 248 оцінка умов праці ОСОБА_1 , гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті, віднесені: - по запиленості повітря робочої зони - 3 клас 4 ступеню - «шкідливий»; - по еквіваленту рівню шуму - 3 клас 2 степеню - «шкідливий»; - по рівню фізичного перенавантаження - 3 клас 3 степеню - «шкідливий»; Згідно п. 14 «Акту розслідування», «діагноз»: -Радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4, L5, S1, переважно справа, шийна С6, С7, з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушенням на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеня), остеоартрозу, в поєднанні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого-другого ст.) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; (М 54.1, М17-19); -Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого ступеня (J44); -Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху) (Н 90.3). Відповідно до п.15 «Акту розслідування» на момент розслідування хворий ОСОБА_1 перебуває на амбулаторному лікуванні. не здатний працювати за професією, не працює з 03.02.2016. Відповідно до п.16 «Акту розслідування», професійне захворювання виникло за таких обставин: неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту та у результаті виконання робіт, пов'язаних фізичними перевантаженням та з роботою в умовах запиленості повітря робочої зони та підвищеного рівня шуму. Відповідно до п. 19 «Акту розслідування», особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи - не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників підприємств.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 017769 від 12.04.2016, позивачу, первинно встановлено 60 % втрати працездатності та третю групу інвалідності.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААА № 431711 від 12.04.2016 року, позивачу, первинно встановлено третю групу інвалідності з 08.04.2016.
12.04.2016 МСЕК було вперше складено програму реабілітації інваліда ОСОБА_1 (індивідуальна програма реабілітації інваліда № 455 вікова категорія від 18 років і старше). Згідно форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, призначена реабілітація: стаціонарне лікування в неврологічному, травматологічному, пульмонологічному, терапевтичному, профпатологічному відділах, запобігання переохолоджень, амбулаторне лікування в лікувально-профілактичних установах за місцем мешкання, санаторно-курортне лікування невролого-ортопедичного профілю, медичне спостереження у лікарів невропатолога, профпатолога, ортопеда, терапевта, пульмонолога, ЛОР, консультування у лікаря ФТВ, лікувальний масаж за призначенням лікаря та лікувальна фізкультура вдома постійно. Крім цього зазначено про: неможливість працювати за основною професією, протипоказана важка фізична праця в шкідливих умовах, під землею, в умовах підвищеного шуму, несприятливого мікроклімату. Зазначено види професій і спеціальностей доступних за станом здоров'я: комірник, черговий слюсар на поверхні, диспетчер. У своїй професії не працездатний.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 121065 від 22.04.2022, позивачу повторно встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 564428 від 22.04.2022 позивачу протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно, рекомендовано заходи щодо відновлення працездатності, а саме: «Нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування. Інвалідність встановлена «безстроково».
22.04.2022 МСЕК було вдруге складено програму реабілітації інваліда ОСОБА_1 (індивідуальна програма реабілітації інваліда № 425). Згідно форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, призначена реабілітація: відновна терапія, стаціонарне лікування за рекомендацією лікаря, запобігання переохолоджень, амбулаторне лікування, санаторно-курортне лікування неврологоортопедичного профілю, медичне спостереження у сімейного лікаря, ортопеда, невролога, пульмонолога, ЛОР, консультування у лікаря ФТВ, лікувальний масаж за призначенням лікаря та лікувальна фізкультура, а саме дихальна гімнастика, вдома постійно. Крім цього зазначено про: неможливість працювати за основною професією, протипоказана важка фізична праця в шкідливих умовах, під землею, в умовах підвищеного шуму, несприятливого мікроклімату. Зазначено види професій і спеціальностей доступних за станом здоров'я: комірник, вахтер, диспетчер. У своїй професії не працездатний.
Після встановлення позивачу групи інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням, 07.11.2016 ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до Павлоградського районного центру первинної медико - санітарної допомоги із захворюванням визнаним рішенням лікарсько-експертною комісією спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Український науково дослідний інститут промислової медицини м. Кривого Рогу від 01.03.2016 № 339, професійним. Внаслідок чого був госпіталізований. Виписаний зі стаціонару 23.11.2016 року. З тим же професійним захворюванням, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 27.01.2017 по 16.02.2017, з 25.07.2017 по 11.08.2017, з 27.11.2017 по 13.12.2017, з 27.02.2018 по 15.03.2018, з 27.08.2018 по 14.09.2018, з 20.02.2019 по 05.03.2019, з 21.10.2019 по 04.11.2019, з 28.04.2020 по 12.05.2020, з 06.04.2021 по 20.04.2021, з 05.09.2021 по 28.09.2021, з 06.10.2021 по 20.10.2021, з 28.02.2022 по 14.03.2022, з 30.06.2022 по 14.07.2022, з 30.11.2022 по 14.12.2022, з 27.03.2023 по 10.04.2023, з 30.11.2023 по 08.12.2023, з 09.04.2024 по 18.04.2024, з 28.11.2024 по 06.12.2024. Тобто позивач в силу профзахворюваності змушений більше двох разів на рік (на протязі останніх дев'яти років) звертатись за медичною допомогою та знаходитись на стаціонарному лікуванні, систематично вживати медикаменти, також лікуватись амбулаторно, що завдає йому моральних страждань, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Частково задовольняючи позовні вимоги до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», суд першої інстанції врахував надані позивачем докази, процент втрати професійної працездатності, а також принципи розумності та справедливості, та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання позивачем ушкодження здоров'я на виробництві, грошову компенсацію в розмірі 120 000,00 грн., без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Апеляційний суд не може погодиться із даним висновком суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.
Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
На підтвердження факту ушкодження здоров'я позивачем було надано довідку МСЕК серії 12 ААА № 121065 від 22.04.2022, якою позивачу повторно встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності та довідку МСЕК серії 12 ААВ № 564428 від 22.04.2022 позивачу протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно, рекомендовано заходи щодо відновлення працездатності, а саме: «Нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування. Інвалідність встановлена «безстроково».
Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Що стосується доводів апеляційної скарги про не доведення причинного зв'язку між виникненням хронічних захворювань у позивача та діями відповідача, а також що причиною професійних захворювань позивача є порушення та недотримання ним рекомендацій лікарів, вони спростовуються п. 17 акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 11.03.2016, форми П-4, який затверджено виконуючим обов'язки начальника Першотравенського міськрайонного Управління Головного Управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, Головного державного санітарного лікаря м.Першотравенська, Петропавлівського та Межівського районів, «згідно з Державними санітарними нормами та правилами «гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими Наказом міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 року № 248 оцінка умов праці ОСОБА_1 , гірника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті, віднесені: - по запиленості повітря робочої зони - 3 клас 4 ступеню - «шкідливий»; - по еквіваленту рівню шуму - 3 клас 2 степеню - «шкідливий»; - по рівню фізичного перенавантаження - 3 клас 3 степеню - «шкідливий»; Згідно п. 14 «Акту розслідування», «діагноз»: -Радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4, L5, S1, переважно справа, шийна С6, С7, з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушенням на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеня), остеоартрозу, в поєднанні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого-другого ст.) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; (М 54.1, М17-19); -Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого ступеня (J44); -Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху) (Н 90.3). Відповідно до п.15 «Акту розслідування» на момент розслідування хворий ОСОБА_1 перебуває на амбулаторному лікуванні. не здатний працювати за професією, не працює з 03.02.2016. Відповідно до п.16 «Акту розслідування», професійне захворювання виникло за таких обставин: неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту та у результаті виконання робіт, пов'язаних фізичними перевантаженням та з роботою в умовах запиленості повітря робочої зони та підвищеного рівня шуму. Відповідно до п. 19 «Акту розслідування», особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи - не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників підприємств.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд виходив із того, що внаслідок отримання професійних захворювань позивач втратив 60% професійної працездатності та отримав третю групу інвалідності, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров'я у майбутньому, а також з того, що захворювання позивача призвели до кардинальної негативної зміни її життя, порушили її психологічний стан та нормальні життєві зв'язки.
Прийнявши до уваги факт втрати позивачем 60% працездатності,встановлення ІІІ групи інвалідності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину її фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 120 000,00 грн.
Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання позивача виникло під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Доводи про те, що доказів, які б підтверджували ступінь моральних страждань позивачем не надано і судом не обґрунтовано,є безпідставними.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що факт спричинення моральної шкоди доведено. Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідними медичними документами.
Висновком МСЕК, позивачу встановлено ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків, у зв'язку із чим заподіяння моральних страждань є доведеним.
Доводи скаржника про те, що відповідачем в повному обсязі виконані обов'язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили виникнення хронічних захворювань у позивача.
Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров'я позивача відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не врахування судом відсутності вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, що позивач свідомо йшов працювати в шкідливих умовах праці, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з професійним захворюванням, правильно визнав, що ОСОБА_1 , була заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач частково втратив професійну працездатність, що порушило його звичайне життя, змусило лікуватися, обмежувати свою життєву активність, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
Доводи апеляційної скарги, що попри встановлену позивачу інвалідність йому не протипоказана фізична праця взагалі на поверхні, не виключають його моральних страждань.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із вимог чинного законодавства, з урахуванням характеру і тривалості його душевних страждань та обсягу змін в його житті. Визначена судом сума відповідає ступеню втрати професійної працездатності, засадам розумності, виваженості та справедливості. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Колегія суддів вважає, що сума моральної шкоди у розмірі 120 000,00 грн. є обґрунтованою та відповідає завданим стражданням позивача у зв'язку із отриманням професійного захворювання під час виконання робіт на підприємстві відповідача.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 120 000,00 грн., без утримання податків та інших обов'язкових платежів, місцевий суд дійшов помилкового висновку, оскільки згідно правової позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов'язкових платежів».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає. що оскаржуване рішення підлягає зміні, шляхом виключення із резолютивної частини рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утриманням податків та інших обов'язкових платежів».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись статтями 374,376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року змінитишляхом виключення із резолютивної частини рішення визначення порядку його виконання про стягнення суми відшкодування моральної шкоди «без утриманням податків та інших обов'язкових платежів».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2025 року.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська