Провадження № 22-ц/803/7389/25 Справа № 179/2222/24 Суддя у 1-й інстанції - Чорна А. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
21 жовтня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Брадарської Н.В. на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що 18.11.2021 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 17.11.2024 року має заборгованість в сумі 188 018,51 грн., з яких: 173 385,58 грн. - заборгованість за кредитом; 14 632,93 грн. - заборгованість по відсотках.
Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 18.11.2021 року у розмірі 188 018,51 грн. та судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року позовні вимоги АТ «А-Банк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.11.2021 року станом на 17.11.2024 року у сумі 136 151,08 грн., а також судовий збір у розмірі 2 192,68 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи та практиці Верховного Суду.
Зазначала, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту укладення між сторонами кредитного договору та погодження всіх істотних умов такого договору. Крім того, позивач не надав висновку експертної установи про автентичність підпису, докази збільшення процентної ставки та обґрунтований розрахунок заборгованості, з якого вбачається всі її складові. Звертала увагу, що позивач нараховував штрафні санкції у період, коли споживач не отримувала повідомлень про прострочення зобов'язання.
Представником АТ «А-Банк» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просили відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначав, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають кредитний договір № Б/ Н від 18.11.2021 р.) в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. З приводу відсотків зазначав, що окрім умов та правил, а також тарифів, їх розмір погоджений сторонами у підписаному відповідачкою паспорті споживчого кредиту. Звертає увагу, що простий електронний підпис відповідно до вимог чинного законодавства є аналогом власноручного підпису та має таку ж юридичну силу.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку судових повісток до електронних кабінетів позивача, відповідача та їх представників. (а.с.137 зворот). Також представником відповідача надано заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що банком належними та допустимими доказами доведено факт укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, які підлягають поверненню у зазначеному ним розмірі, наявності заборгованості щодо повернення кредитних коштів та її розміру.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону в оскаржуваній частині рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.11.2021 року між ПАТ КБ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви без номеру про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. При цьому в заяві вказано, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами використання, основними умовами надання послуг та кредитування, що містяться в рекламному буклеті, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, буде їх дотримуватись та самостійно ознайомлюватись із змінами до них на офіційному сайті банку.
Відповідач ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 .
Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 30.09.2022 року змінено організаційно- правову форму та назву Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на Акціонерне товариства «Акцент-Банк». АТ «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Акцент-Банк», що підтверджується Статутом АТ «Акцент-Банк», витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до довідки АТ «Акцент-Банк» відповідачці ОСОБА_1 відкрито рахунок та видано кредитну картку строком дії до квітня 2028 року.
Відповідно до довідки за лімітами клієнта ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 18.11.2021 року за період з 18.11.2021 року по 17.11.2024 року, з 18.11.2021 року на платіжну картку встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000 грн., який 17.01.2022 року збільшений до 22 000 грн, 16.12.2022 року збільшений до 29 000 грн, 09.05.2023 року збільшений до 30 000 грн, 10.01.2024 року збільшений до 60 000 грн, 10.01.2024 року збільшений до 173 400 грн.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості та у виписці по картці відповідача.
Так, згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 17.11.2024 року становить 188 018,51 грн., яка складається з наступного: 173 385,58 грн - заборгованість за кредитом; 14 632,93 грн - заборгованість по відсотках.
Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджений доданою до матеріалів справи випискоюпо картці відповідача за період з 18.11.2021 року по 17.11.2024 року, сума витрат за вказаний період становить 574 812,07 грн, сума зарахувань - 388 476,9 грн.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено,що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.11.2021 року ОСОБА_1 власноручно підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», за якою їй відкрито картковий рахунок та надано можливість користуватись кредитними коштами в межах кредитного ліміту. При цьому в анкеті заяві не зазначено строку повернення кредитних коштів.
Із наданих позивачем доказів, зокрема виписки за карткою ОСОБА_1 вбачається, що остання користувалась кредитними коштами шляхом отримання готівки, розраховувалась ними за товари та послуги, а також здійснювала повернення кредитних коштів позивачу. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримала кредитні кошти та користувалась ними з частковим поверненням.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 с. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Визначальним у даній категорії справ є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Звертаючись до суду із цим позовом банком надано суду належним чином завірені копії анкети-заяви виписки по картковому рахунку, розрахунок заборгованості, довідки про отримання кредитних карток та збільшення кредитного ліміту, які відповідачем не спростовані.
Так зокрема доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З приводу доводів апеляційної скарги про ненадання позивачем оригіналу анкети-заяви та експертного висновку, який би підтверджував достовірність підпису споживача, суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення ст. 95 ЦПК України, відповідно до якої оригінали документів витребуються тільки у разі сумніву щодо достовірності копії, а відповідного клопотання ніхто не заявляв, як і не заявлялось клопотання про проведення експертизи. Крім того, до процесуальних обов'язків позивача не входить підтвердження достовірності підписів у поданих ним документах, натомість відповідач заперечуючи проти підписання таких документів може звернутись до суду із відповідним клопотанням про призначення експертизи.
Враховуючи наведене надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами суд першої інстанції правильно вважав належними та допустимими.
При цьому слід звернути увагу, що кредитний договір відповідачем недійсним не визнавався, ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами протягом тривалого часу, договір нею виконувався, тобто вносилися платежі, хоч і не своєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості, що в своїй сукупності вказує на наявність договірних відносин між сторонами та дійсність кредитного договору. Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надані докази того, що вона не користувався кредитом.
Судом першої інстанції зазначені обставини прийнято до уваги та зроблено правильний висновок, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи у цій частині. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.
При цьому рішення суду першої інстанції у неоскаржуваній частині, яка стосується відсотків на предмет законності судом апеляційної інстанції не перевірялась.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 188 018,51 грн. що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Брадарської Н.В. залишити без задоволення.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2025 року.
Судді: