Провадження № 22-ц/803/7990/25 Справа № 201/6313/25 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
21 жовтня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого суді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства, зокрема приватний нотаріус не врахував, вчинення виконавчого напису можливо тільки на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 10412 від 08.07.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., а також стягнути з ТОВ «Алекскредит» на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 08 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., зареєстрований в реєстрі за № 10412 від 08 липня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість у розмірі 30 231 грн.
Стягнуто з ТОВ «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті правничої допомоги у розмірі 4 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення (змінити), яким стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.
В обґрунтування посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права. Зазначав, що він має право сам обирати адвоката та огляду якість послуг які він надає. Крім того звертав увагу, що сторона відповідача не зверталась до суду із заявою про зменшення розміру витрат на правову допомогу, а суд, який виступає у якості арбітра не може за власною ініціативою зменшувати розмір таких витрат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засідання сторони не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку повісток до електронних кабінетів відповідача та третіх осіб, а також на електронну пошту позивача (а.с.42 зворот)
Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до ч.13 ст.128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує судове рішення тільки в частині вимог, які стосуються стягнутих на його користь судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції не перевіряє законність та обґрунтованість рішення в іншій частині позовних вимог.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в позовній заяві ОСОБА_1 заявлено про попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000грн.
Позивачем подана копія договору №73/25 від 08.10.2025 року про надання правової/правничої допомоги із адвокатом Кожем'яченко В.В., опис наданих послуг згідно із договором №73/25 від 08.10.2025 року, ордер виданий на підстав договору №73/25 на представництво адвокатом інтересів клієнта у Соборному районному суді м. Дніпропетровська та квитанція №8974998 про оплату ОСОБА_1 послуг адвоката у розмірі 15 000 грн. (а.с.3-5)
Згідно із п. 2.2 договору від 08.10.2025 року за надання правової (правничої) допомоги відповідно до договору, клієнт оплачує адвокату фіксовану суму гонорару у розмірі 15 000 грн., які відповідно до квитанції №8974998 сплачені позивачем 14.05.2025 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу 15000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.
Із такими висновками суду можливо погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами
Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин
справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Тобто при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, з урахуванням фактичного обсягу наданих адвокатом Кожем'яченко В.В. юридичних послуг, відповідності суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, колегія суддів вважає суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про зменшення їх розміру до 4 000 грн.
Даний розмір витрат на правничу допомогу відповідатиме загальним засадам справедливості, розумності та співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Крім того суд першої інстанції врахував, що оскільки справа слухалась в спрощеному провадженні без виклику сторін, участі в судових засіданнях представник не приймав. По виниклих правовідносинах існує стала судова практика, що не потребувало від адвоката додаткових зусиль для визначення правової позиції.
З приводу доводів апеляційної скарги про неможливість зменшення розміру витрат на правову допомогу без відповідного клопотання сторони, суд апеляційної інстанції не приймає їх до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або змини рішення суду від 11 червня 2025 року в оскаржуваній частині не має.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Керуючись ст. ст. 368, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2025 року.
Судді: