Провадження № 22-ц/803/8234/25 Справа № 205/469/23 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Круглий Вячеслав Вікторович,
на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28 травня 2025 року, -
16.01.2023 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В якому, позивач просив стягнути на її користь з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 281 400,90 грн., а також 20 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 220 106,68 грн. матеріальної шкоди, завданою внаслідок ДТП, а також 10 000 грн. моральної шкоди, а всього 230 106,68 грн.(двісті тридцять тисяч сто шість гривень 68 копійок).
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 35 190,40 грн., з яких: 2 301,07 грн. - судовий збір, 17 889,33 грн. - судові витрати на проведення експертиз, 15 000 грн. - витрати на професійну правову допомогу.
30.06.2025 рокувід ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Круглий Вячеслав Вікторович надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28 травня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що не маючи доступу до пошкодженого транспортного засобу та ґрунтуючи свої висновки на матеріалах здобутих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , без перевірки їх достовірності, експерт Кравченко не надав суду висновку, який би усунув суперечності за для усунення яких саме і призначалась дана експертиза, а відтак висновок експерта № 944-24 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі № 205/469/23 від 21.10.2024 року не можна вважати належним доказом.
Зокрема, зазначає, що з урахуванням відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, здійснити розрахунок шкоди у цій справі неможливо.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 3, а.с.66-67).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
06.08.2022 року сталася ДТП за участю автомобіля «Audi Q5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився під керуванням ОСОБА_5 , та автомобіля «Opel Astra», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням відповідача. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
На момент ДТП автомобіль «Audi Q5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належав позивачу.
На транспортування автомобіля з місця ДТП позивач витратила 2 500 грн., що підтверджується квитанцією № 399738 від 06.08.2022 року.
Постановою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2022 року по справі № 205/5278/22 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначена постанова суду набрала законної сили 11.11.2022 року.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, зазначеною постановою встановлено вину відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).
ОСОБА_1 звернулася до страховика відповідача ТДВ «СГ «Оберіг» з заявою про виплату страхового відшкодування.
Для визначення розміру страхової виплати на замовлення страховика суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 06.08.2022 року складено звіт про визначення вартості матеріального збитку щодо транспортного засобу Audi Q5, державний номер НОМЕР_1 , у якому визначено, що транспортний засіб є фізично знищеним внаслідок ДТП, його ринкова вартість до ДТП становить 536 517,31 грн.
Страховиком у межах страхового ліміту 130 000 грн., за вирахуванням франшизи 2 500 грн., відшкодовано позивачу 127 500 грн.
15.08.2022 року позивач звернулася до експерта-автотоварознавця ОСОБА_4 , який склав висновок № 9212 експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 22.08.2022 року.
Згідно з вказаним висновком транспортний засіб позивача є фізично знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його вартість до ДТП, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Audi Q5, державний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП становить 586 400,90 грн., ринкова вартість автомобіля в пошкодженому стані становить 241 412,76 грн.
Відповідно до висновку експерта № 944-24 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі № 205/469/23 від 21.10.2024 року:
- з врахуванням вихідних даних «Висновку експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку № 9212» від 22.08.2022 року, складеного судовим експертом Крутінь В.І., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Audi Q5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП склала 973 675,82 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля станом на дату ДТП становить 586 407,46 грн., ринкова вартість транспортного засобу Audi Q5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в аварійному (пошкодженому) стані станом на 06.08.2022 року становить 241 300,78 грн;
- з врахуванням вихідних даних «Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 117678» від 20.11.2022 року, складеного ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 915 906,59 грн., матеріального збитку - 536 860,11 грн., а ринкова вартість транспортного засобу у пошкодженому стані - 210 157,11 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір збитків перевищує розмір страхового відшкодування. Отже, у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу різницю між завданими збитками і отриманим ОСОБА_1 від страховика відшкодуванням.
Як встановлено з матеріалів справи, відновлення транспортного засобу «Audi Q5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , економічно недоцільне, отже, такий автомобіль є фізично знищеним.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 року по справі № 725/1670/18).
Вартість транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди визначається на підставі висновку автотоварознавчої експертизи.
У позові ОСОБА_1 , обґрунтовуючи суму збитку, зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2022 року нею було відчужено транспортний засіб за 180 000 грн., тому при розрахунку збитку віднімала від вартості автомобіля до ДТП не вартість його в пошкодженому стані, а суму продажу за договором, при цьому, посилаючись на постанову Верховного Суду від 14.07.2020 року по справі № 525/1592/18.
На зазначене суд зауважує, що в справі № 525/1592/18 Верховним Судом прийнято в якості доказу вартості транспортного засобу після ДТП ціну його фактичного продажу, однак, у справі, що розглядалася Верховним Судом не було визначено вартості автомобіля в пошкодженому стані на підставі експертного дослідження, а в справі, що розглядається наявна належне визначення вартості транспортного засобу після ДТП. Враховуючи викладене, у даній справі та справі № 525/1592/18 різні обставини, тому висновок, зроблений Верховним Судом у постанові від 14.07.2020 року застосуванню до даних правовідносин не підлягає.
Представник відповідача у письмовій заяві, посилаючись на наданий позивачем договір купівлі-продажу транспортного засобу від 23.09.2022 року, зауважив, що транспортний засіб «Audi Q5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було продано у відновленому стані, отже, позивач відновила автомобіль.
Зазначене припущення представника відповідача суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки відповідно до змісту вищевказаного договору купівлі продажу покупець оглянув і ознайомився з майном, претензій щодо технічного стану та характеристик відчужуваного транспортного засобу не має, що не свідчить про те, що автомобіль «Audi Q5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , продавався у відновленому стані, а підтверджує лише згоду покупця на купівля майна в тому стані, в якому він перебуває на час укладення договору.
Розраховуючи суму відшкодування збитків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходив з сум, визначених у проведеного на підставі ухвали суду висновку експерта № 944-24 з врахуванням вихідних даних висновку експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку № 9212» від 22.08.2022 року, складеного судовим експертом Крутінь В.І., виходячи з такого.
Згідно з відкритою інформацією з Реєстру атестованих судових експертів судовий експерт ОСОБА_4 станом на дату складення висновку мав свідоцтво експерта з транспортно-товарознавчої експертизи, вид експертної діяльності «12.2 Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу». Відповідно до висновку експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку № 9212 ОСОБА_4 безпосередньо оглянув транспортний засіб.
Натомість звіт про визначення вартості матеріального збитку, складений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за напрямом оцінки майна «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» зі спеціалізацією «1.3. Оцінка колісних транспортних засобів». Наданий на ухвалу суду ТДВ «СГ «Оберіг» звіт не містить акту огляду оцінювачем пошкодженого транспортного засобу.
Згідно вимог п. 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), вимоги Методики є обов'язковими під час проведення авто-товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто-товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин. Однією з вимог, передбачених Методикою, є особистий огляд КТЗ оцінювачем (експертом), про що зазначено в п. 5.1 Методики, а саме технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Відповідно до вимог п. 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження».
Як вбачається з матеріалів справи, звіт про визначення вартості матеріального збитку, складений ОСОБА_3 акту огляду не містить, що свідчить про суттєве порушення вимог Методики.
Враховуючи викладене в сукупності, суд бере до уваги суми, зазначені у висновку експерта № 944-24 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21.10.2024 року з врахуванням вихідних даних саме «Висновку експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку № 9212» від 22.08.2022, складеного судовим експертом Крутінь В.І.
На підставі зазначеного сума матеріального збитку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 220 106,68 грн. та розрахована таким чином: 586 407,46 грн. (вартість автомобіля до ДТП) -241 300,78 грн. (вартість автомобіля після ДТП) - 127 500 грн. (страхове відшкодування) + 2 500 грн. (витрати на транспортування автомобіля з місця ДТП).
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 220 106,68 грн. В частині, що перевищує вказану суму матеріального збитку, позов задоволенню не підлягає через необґрунтованість.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., суд першої інстанції зазначив наступне.
Як встановлено в ході судового розгляду, що внаслідок ДТП автомобіль, який належав позивачу, фізично знищено, позивачу довелося продати автомобіль у пошкодженому стані.
Обґрунтовуючи вимогу щодо стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 зазначила, що пошкодження належного їй транспортного засобу порушило її звичайний спосіб життя, страхова витрата не покрила вартість матеріального збитку, тому тягар збитків ліг саме на позивача.
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, зокрема, фізичне знищення транспортного засобу, його продаж в такому стані, тобто позивач фактично була позбавлена її майна - транспортного засобу, що вплинула на звичний спосіб життя, а тому суд дійшов висновку, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_1 зазнала моральних страждань.
Виходячи з засад розумності та справедливості та враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала позивач, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога щодо стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 10 000 грн., а в іншій частині вимога задоволенню не підлягає.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції станом на дату виникнення спірних відносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Доводи викладені в апеляційній скарзі спростовуються висновком експерта № 944-24 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21.10.2024 року з врахуванням вихідних даних саме «Висновку експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку № 9212» від 22.08.2022, складеного судовим експертом Крутінь В.І.
А тому, суд першої інстанції здійснив правильний розрахунок суми матеріального збитку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, яка становить 220 106,68 грн. та розрахована таким чином: 586 407,46 грн. (вартість автомобіля до ДТП) -241 300,78 грн. (вартість автомобіля після ДТП) - 127 500 грн. (страхове відшкодування) + 2 500 грн. (витрати на транспортування автомобіля з місця ДТП).
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Виходячи з цих обставин, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги факт негативних наслідків, які були спричинені позивачу, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу на рівні 10 000 грн.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Круглий Вячеслав Вікторович залишити без задоволення.
Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 21.10.2025 року.
Судді: