Провадження № 22-ц/803/7927/25 Справа № 187/1366/24 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курпіль Андрій Миколайович,
на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської областівід 13 травня 2025 року,
та на додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської областівід 22 травня 2025 року, -
25.05.2023 року ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12022041520000291 від 10.10.2022 року порушеного відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого по ч.2 ст.286 КК України звернувся із зазначеним цивільним позовом до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_4 про відшкодування шкоди , в якому просив стягнути із ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» матеріальну шкоду, завданої внаслідок кримінального правопорушення в розмірі 65 990, 84 коп., солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 75 829,60 грн., із ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди 80 000 грн.
24.03.2024 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, просив суд стягнути із ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» матеріальну шкоду в розмірі 2 222,42 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди просить стягнути 244,46 грн., із ОСОБА_2 просив стягнути 79 755,54 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди на його користь.
15.05.2025 року від представника позивача адвоката Курпіль А.М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у розмірі 5000 гривень.
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської областівід 13 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 3200 грн на користь позивача ОСОБА_1 .
Стягнуто із ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1211,20 грн на користь держави.
Стягнуто з ОСОБА_2 грошові кошти за моральну шкоду в розмірі 20 000 грн на користь ОСОБА_1 .
Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 судові витрати в
розмірі 3028 грн на користь держави.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської областівід 22 травня 2025 року заяву представника позивача адвоката Курпіль А.М. про стягнення коштів на правову допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1000 грн. за правову допомогу на користь позивача ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2 000 грн. за правову допомогу на користь ОСОБА_1 .
В іншій частині клопотання адвоката Курпіль А.М. відмовлено.
23.06.2025 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курпіль Андрій Миколайович надійшла апеляційна скарга, в якій просить суд, скасувати рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської областівід 13 травня 2025 року в частині відмови ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Також просить, скасувати додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської областівід 22 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні клопотання адвоката Курпіль А.М. та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогуу повному обсязі.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам матеріального права.
Зокрема, зазначає, що при визначенні глибини та тривалості моральних страждань суд помилково зменшив суму стягнення моральної шкоди.
Щодо додаткового рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської областівід 22 травня 2025 року, зазначає, що воно має похідний характер.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 2, а.с.122-123).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
20.03.2024 року вироком Петриківського райсуду Дніпропетровської області ОСОБА_4 було визнано винуватим по ч.2 ст.286 КК України із призначенням покарання до 3 року позбавлення волі, із іспитовим строком на 2 роки відповідно до ст. 75, 76 КК України (а.с.48).
Цивільний позов ОСОБА_1 задоволений частково, стягнуто із ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» матеріальні збитки на загальну суму 63 766.03грн, із ОСОБА_3 стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 3200 грн, залишки знищеного транспортну автомобіля ВАЗ 21101 р.н. НОМЕР_1 вартістю 17 251,14 грн залишено ОСОБА_1 , в задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.62 т.1).
15.05.2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду вирок Петриківського суду від 20.03.2024 року був залишений без змін, в частині цивільного позову ОСОБА_1 був скасований і призначений новий розгляд в порядку цивільного судочинства (а.с. 31-36).
Судом було встановлено, що 22 жовтня 2018 року ОСОБА_2 уклала безстроковий трудовий договір із ОСОБА_4 , який зобов'язався виконувати обов'язки водія, стежити за технічним станом автомомбіля, здійснювати поїздки та перевозити вантаж згідно вказівки роботодавця та супроводних документів, дотримуватись ПДР (а.с.186, 217).
05.08.2022 року між ПрАТ « СК» Євроінс Україна» та ОСОБА_3 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № 210415872, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб«Renault Premium 440», р.н. НОМЕР_2 . Страхова сума за шкоду, заподіяну майну третіх осіб складає 160 000 грн, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю третіх осіб складає 320000 грн, розмір безумовної франшизи складає 3200 грн ( а.с.72, 183).
22.02.2023 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до страхової компанії ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із заявою про виплату та узгодження суми страхового відшкодування в розмірі 64300 грн за вирахуванням 3200 грн франшизи за пошкоджений автомобіль (а.с.109).
Сторонами було узгоджено розрахунок суми страхового відшкодуванням на суму 61 100 грн, яку позивач отримав 10.04.2024 року по платіжній інструкції (а.с.111). Крім того, позивач 03.04.2024 року отримав страхове відшкодування в розмірі 2666,03 грн , яке було пов'язане із його лікуванням, що підтверджується квитанцією (а.с.113), в іншій частині відшкодування матеріальних витрат страховою компанією було відмовлено, так як решта заявлених вимог заявника не узгоджувалась із вимогами ст. 24 Закону України «Про обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 2 222,42 грн за відшкодування матеріальної шкоди та 244 ,46 грн за відшкодування моральної шкоди слід відмовити, так як позивач отримав від страховика 61100,60 грн страхове відшкодування за за весь знищений автомобіль, залишки автомобіля буди залишені теж за позивачу, сплачені страхові витрати на лікування в розмірі 2666,03 грн, підстав для стягнення додаткового відшкодування із відповідача суд не вбачає.
Вирішуючи питання про стягнення із відповідачів на користь позивача майнового відшкодування в розмірі 75 829, 60 грн, яке складається із вартості відновлювальних робіт в розмірі 133 731,21, франшизи в розмірі 3200 грн згідно страхового полісу № 210415872 від 05.08.2022 р укладеного між ОСОБА_3 та страховою компанією та суми страхового відшкодування в розмірі 61 101, 61 грн яку виплатила страхова компанія ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме тільки в частині стягнення франшизи в розмірі 3200 грн згідно страхового полісу № 210415872 від 05.08.2022 із ОСОБА_3 , так як відповідно страхового полісу 210415872 саме цей відповідач несе цивільно-правову відповідальність в разі настання страхового випадку відповідно до страхового полісу ( а.с.183), а тому із ОСОБА_3 належить стягнути 3200 грн в якості стягнення франшизи на користь позивача, в іншій частині позовних ОСОБА_1 слід відмовити, як необґрунтованих.
Вирішуючи питання про стягнення грошових коштів за відшкодування моральної шкоди із ОСОБА_6 в розмірі 79 755,54 коп, суд приймає до уваги, що ФОП ОСОБА_6 була в трудових відносинах із водієм ОСОБА_4 із 22.10.2018 року, який керував автомобілем марки «RENAULT PREMIUM 440» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 і порушив ПДР України, які привели до ДТП і який був засуджений вироком Петриківського райсуду 20.03.2024 року за порушення правил дорожнього руху по ст. 286 ч.2 КК України, в результаті чого позивач ОСОБА_1 отримав струс головного мозку, забій 4-го пальця правої кісті, знаходився на стаціонарному лікуванні в лікарні із 10.10.2022 року по 14.10.2022 року, що підтверджується випискою із медичної картки, ( а.с.8, 175) поніс витрати на лікування в розмірі 4889, 23 грн, що підтверджується копіями квитанції ( а.с.177-178 ), до вказаного часу власник транспортного засобу ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 добровільно не узгодили із цивільним позивачем відшкодування моральної шкоди, адже ОСОБА_1 було переніс фізичний біль, страждання із зв'язку із тілесними ушкодженнями, витрачений особистий час для лікування в медичному закладі, поїздки до органів поліції та в судові засідання, чим порушився нормальний уклад життя.
В результаті ДТП позивач відчув крім фізичного болю, переживання, негативні емоції, зазнав емоційну напругу та стрес.
Тягар відповідальності за відшкодування моральної шкоди слід покласти на відповідача ОСОБА_6 , як на фізичну особу підприємця, завдану її працівником ОСОБА_4 під час виконання своїх трудових обов'язків, так як ОСОБА_3 позивач таких позовних вимог не заявляє.
Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер і обсяг страждань, яких вона зазнала, їх тривалість, потребу у докладанні додаткових зусиль для організації життя, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_6 на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, яку заявив позивач, приймаючи до уваги що із жовтня 2022 року і по цей час відповідач не відшкодували моральну шкоду позивачу, не визнавши позовні вимоги і позивач поніс додаткові моральні страждання у зв'язку із тривалістю такого невідшкодування.
Вказана сума є обґрунтованою та буде сприяти відновленню понесених моральних та психічних страждань, істотності змін у житті позивача, в інший частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Щодо додаткового рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської областівід 22 травня 2025 року, судом першої інстанції встановлено.
Приймаючи до уваги що позивачем сплачено правову допомогу адвокату Курпіль А.М. в розмірі 5000 грн., однак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: із ОСОБА_3 стягнуто 3200 грн., із ОСОБА_2 стягнуто 20 000 грн., то суд пропорційно заявлених вимог, витраченого часу на правову допомогу, складання позовних вимог вирішив стягнути в грошові кошти розмірі 1000 грн із ОСОБА_3 та 2000 грн із ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу. В іншій частини заяви адвоката Курпіль А.М. слід відмовити.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Виходячи з цих обставин, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги факт негативних наслідків, які були спричинені позивачу, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу на рівні 20 000 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо стягнення матеріальної шкоди спростовуються тим, що між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було узгоджено розрахунок суми страхового відшкодування на суму 61 100 грн, яку позивач отримав 10.04.2024 року по платіжній інструкції (а.с.111). Крім того, позивач 03.04.2024 року отримав страхове відшкодування в розмірі 2666,03 грн., яке було пов'язане із його лікуванням, що підтверджується квитанцією (а.с.113).
Щодо доводів апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської областівід 22 травня 2025 року, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішенняв тому самому складі протягом десятиднів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку,що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа №1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи,кваліфікація і досвід адвоката,фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-цвказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Згідно Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Встановивши вказані обставини судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курпіль Андрій Миколайович залишити без задоволення.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської областівід 13 травня 2025 року та додаткове рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської областівід 22 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 21.10.2025 року.
Судді: