Провадження № 22-ц/803/7732/25 Справа № 186/850/25 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської областівід 10 червня 2025 року, -
09.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на транспортний засіб VOLKSWAGEN transporter, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської областівід 10 червня 2025 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя відмовлено.
16.06.2025 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування ухвали Тернівського міського суду Дніпропетровської областівід 10 червня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач ОСОБА_2 вже перереєстрував транспортний засіб на іншу особу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.66-68).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
В провадженні Тернівського міського суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна, придбаного у цивільному шлюбі, в якій просить визнати спільною сумісною власністю транспортний засіб VOLKSWAGEN transporter, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та поділити спільну сумісну власність, визнавши за нею право власності на 1/2 частину транспортного засобу VOLKSWAGEN transporter, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та зобов'язати відповідача сплатити грошову компенсацію у розмірі частини, сплаченої за автомобіль, а саме 5250 доларів США або у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземної валют на момент прийняття судового рішення.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову, а тому суд першої інстанції вважав вимогу про забезпечення позову безпідставною та необґрунтованою, тому прийшов до висновку про необхідність відмовити у забезпеченні позову.
З такими висновками не може погодитись колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається з доданої до апеляційної скарги копії витягу з Єдиного реєстру Міністерства внутришніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів (а.с.45-46), ОСОБА_2 , який є юридичним власником транспортного засобу VOLKSWAGEN transporter, 2007 року випуску, 10.04.2025 року перереєстрував зазначений транспортний засіб на нового власника по договору, укладеному в ТЦК.
У заяві про забезпечення позову позивачка просила заборонити вчиняти будь-які дії щодо автомобілю.
Але на момент розгляду справу такі дії вже вчинено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Враховуючи, що на момент розгляду апеляційної скарги автомобіль, який бажає розділити позивачка вже має іншого власника, апеляційний вважає, що забезпечити позов можливо лише накладенням арешту на цей автомобіль.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської областівід 10 червня 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 2007 року випуску, VIN код НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір, сплачений за апеляційний розгляд справи у розмірі 616 (шістсот шістнадцять) гривень 50 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 21.10.2025 року.
Судді: