Провадження № 22-ц/803/10332/25 Справа № 2-9697/2010 Суддя у 1-й інстанції - Куць О.О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Півень Сергій, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» на бездіяльність начальника виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатСойніков Олександр Вікторович,
на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 25 серпня 2025 року, -
14.05.2025 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Півень С., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на бездіяльність начальника виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна.
Заявник просив визнати неправомірною бездіяльність начальника Індустріального ВДВС у місті Дніпрі ПМУМЮ (м. Одеса) Півня С. щодо не зняття арешту з усього майна. що належить заявнику, а також зобов'язати начальника Індустріального ВДВС у місті Дніпрі ПМУМЮ (м. Одеса) Півня С. провести виконавчі дії по скасуванню (зняттю) арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 а саме з:
- 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:04:136:0009, площа 0,0743, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- 1/2 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , згідно актуальної інформації зі спеціального розділу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, номер запису про обтяження: 4663919, дата реєстрації 13.02.2014 року на підставі постанови державного виконавця Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №40217799 від 13.01.2014 року по виконавчому листу №2-9981, виданого 27.12.2012 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «НОВИЙ» заборгованості в розмірі 51947,05 грн., здійснено обтяження: арешт на все майно: згідно актуальної інформації зі спеціального розділу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів, номер запису про обтяження: 32461138, дата реєстрації 19.07.2019 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по ВП №58833658 від 30.05.2019 року, державного виконавця Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ, здійснено обтяження: арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 у відповідному державному реєстрі.
Також заявник просив зобов'язати начальника Індустріального ВДВС у місті Дніпрі ПМУМЮ (м. Одеса) Півня С. провести виконавчі дії по скасуванню і зняттю арешту з рухомого майна ОСОБА_1 , а саме: заборони відчуження, зняття з розшуку, затримання, арешту автомобіля CITROEN С2, державний номер НОМЕР_1 , 2004р.в., об'єм 1360 см3, автомобіля марки FORD THUNDERBIRD,1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; заборони на відчуження, арешт, розшук або затримання на автомобілі марки FORD THUNDERBIRD, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; CITROEN С2, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 2004 року, згідно постанови державного виконавця від 13.01.2014 року по ВП №40217799; заборони на відчуження, арешт автомобіля CITROEN С2, державний номер НОМЕР_1 від 19.03.2015 року; заборони на відчуження, арешт автомобіля CITROEN С2, державний номер НОМЕР_1 від 18.12.2015 року; заборони на відчуження, арешт автомобіля CITROEN С2, державний номер НОМЕР_1 від 27.04.2016 року; розшук або затримання автомобіля CITROEN С2, державний номер НОМЕР_1 від 12.02.2016 року (а.с. 2-10).
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 25 серпня 2025 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Півень Сергій, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на бездіяльність начальника виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна задоволено частково.
Зобов'язано Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , накладеного у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчого листа № 2-9697/2010, виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська.
В решті скарги відмовлено.
18.09.2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатСойніков Олександр Вікторович надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування ухвали Соборного районного суду міста Дніпра від 25 серпня 2025 року в частині відмови з зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-9981/2010, виданого 27 грудня 2012 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська та ухвалення нового рішення про задоволення вимог скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що незважаючи на наявність одних і тих самих підстав для скасування арешту по виконавчим листам №2-9697/2010, №2-9981/2010, суд незрозуміло чомусь відмовив в скасуванні арешту з майна, накладеного з примусового виконання виконавчого листа №2-9981/2010.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.153-155).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
17 березня 2016 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-9697/2010, виданого 24 березня 2011 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість в розмірі 1875072,77 грн. за кредитним договором № 2007-096-М від 05 вересня 2007 року (номер в АСВП 50477614)
Постановою державного виконавця від 25 березня 2016 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження, а 04 квітня 2016 року оголошено розшук майна.
09 жовтня 2017 року виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
У подальшому, виконавчий лист № 2-9697/2010 повторно надійшов до ВДВС й 16 квітня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 58833658.
Постановою державного виконавця від 19 липня 2019 року накладено арешт на майно боржника та постановою від 03 грудня 2019 року його оголошено у розшук, а постановою від 28 липня 2020 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника) (а.с.64).
У подальшому виконавчий лист перебував на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі О.В.
Так з постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 серпня 2020 року вбачається, що дублікат виконавчого листа № 2-9697/2010 про стягнення заборгованості в розмірі 1875072,77 грн. за кредитним договором № 2007-096-М від 05 вересня 2007 року був пред'явлений на виконання й постановою приватного виконавця було відкрито виконавче провадження.
Постановою приватного виконавця від 05 жовтня 2021 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа на підставі п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та припинено чинність арешту майна та коштів боржника, скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.32).
Згідно довідки від 02 жовтня 2023 року, виданої АТ КБ «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором № 2007-096-М від 05 вересня 2007 року відсутня, кредит закритий (а.с. 30).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 не має заборгованості перед кредитором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № 2007-096-М від 05 вересня 2007 року, стягнення якої було предметом вищевказаних виконавчих проваджень, з примусового виконання виконавчого листа № 2-9697/2010 у даній цивільній справі.
Крім того, згідно інформації, направленої на виконання ухвали Соборного районного суду міста Дніпра від 03 червня 2025 року, Індустріальний ВДВС ПМУМЮ (м. Одеса) листом №57077 від 02.07.2025 року повідомив, що відкритті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 у відділі відсутні (а.с.113).
Відтак, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Зокрема, як зазначено Індустріальним ДВС у місті Дніпрі ПМУМЮ (м. Одеса) у відповідь на заяву ОСОБА_1 та не спростовано останнім, виконавчий збір та мінімальні витрати виконавчого провадження не були сплачені боржником, а відтак, в силу вищевказаних норм ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не мав законних підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 (а.с.19).
Отже дії державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника були вчинені в межах його повноважень, відповідали вимогам Закону. Наведене спростовує доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності дій державного виконавця.
Відтак скарга в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця не підлягає задоволенню.
Як було зазначено вище, ОСОБА_2 не має заборгованості перед кредитором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № 2007-096-М від 05 вересня 2007 року, стягнення якої було предметом вищевказаних виконавчих проваджень, з примусового виконання виконавчого листа № 2-9697/2010 у даній цивільній справі.
Відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-9697/2010 щодо ОСОБА_1 відсутнє, матеріали виконавчих проваджень знищені, що підтверджується відповіддю Індустріального ВДВС у місті Дніпрі ПМУМЮ (м. Одеса) № 57075 від 02 липня 2025 року, жодних виконавчих дій, зокрема, щодо стягнення виконавчого збору, не здійснюється з 28 липня 2020 року.
Наявність арешту майна позбавляє можливості заявника реалізувати свої права, встановлені законодавством.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним зобов'язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , накладеного у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчого листа № 2-9697/2010, виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська.
Що стосується зняття арешту, накладеного у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-9981/2010, виданого 27 грудня 2012 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Новий», правонаступником якого є АТ «АКБ «НОВИЙ», заборгованості у сумі 51946 грн., суд зауважує, що дане питання має розглядатись в межах цивільної справи № 2-9981/2010.
Відтак, ОСОБА_1 не позбавлений права на звернення з відповідною скаргою (заявою) у зазначеній цивільній справі № 2-9981/2010.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Статтею 451 ЦПК України визначено, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Доводи викладені в апеляційній скарзі спростовуються тим, що питання про зняття арешту, накладеного у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-9981/2010, виданого 27 грудня 2012 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Новий», правонаступником якого є АТ «АКБ «НОВИЙ», заборгованості у сумі 51946 грн., має розглядатись в межах цивільної справи № 2-9981/2010.
А тому, ОСОБА_1 не позбавлений права на звернення з відповідною скаргою (заявою) у зазначеній цивільній справі № 2-9981/2010.
При таких обставинах, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми процесуального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатСойніков Олександр Вікторович залишити без задоволення.
Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 25 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 21.10.2025 року.
Судді: