Провадження № 22-ц/803/10112/25 Справа № 177/982/25 Суддя у 1-й інстанції - Березюк М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
21 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Лященко Анни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року, ухвалене суддею Березюк М.В. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення -14.08.2025),
В квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 через представника звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначено, що мати дитини тривалий час проживає за кордоном, не піклується про сина, не проявляє заінтересованість у його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться навчанням та підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, лікуванням за потреби, що негативно впливає на дитину. ОСОБА_2 періодично приїздить до України. Востаннє прибувши до України, зупинившись у своїх батьків, вона повідомила, що не бажає та не має можливості утримувати сина, піклуватися про нього, в Україну на постійне проживання повертатися не планує, не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність зміни ставлення до виконання обов'язків щодо участі у вихованні, особистому спілкуванні та утриманні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема необхідності забезпечення активного особистого спілкування з сином, в тому числі з використанням засобів телефонного та/або відео зв'язку.
Покладено на Орган опіки та піклування Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, як органу опіки та піклування за місцем проживанням малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем ОСОБА_2 (тимчасово перебуває за кордоном).
Рішення суду обґрунтовано відсутністю підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав з огляду на ненадання беззаперечних доказів щодо свідомого нехтування нею своїми правами, що б свідчило про ухилення від виховання сина. Сам лише факт проживання матері дитини за кордоном, не може бути підставою для розриву зв'язку між матір'ю та дитиною, не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Також суд зазначив, що позбавлення батьківських прав не змінить життя дитини на краще. А саме лише перебування відповідачки за кордоном не свідчить про невиконання нею своїх батьківських обов'язків.
Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач через свого представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вказує, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов'язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні сина, що безпідставно не було взято до уваги судом.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думку позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просив скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про задоволення його позовних вимог, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.09.2019 сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб (а.с. 8), який розірвано на підставі рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року у справі 177/980/25, про що вказував позивач та підтверджено даними ЄДРСР.
Ще до укладення шлюбу, у сторін народився син ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 9).
Дитина ОСОБА_5 зареєстрований за місцем проживання батька: АДРЕСА_1 (а.с. 11), а мати дитини зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15).
Згідно акту обстеження умов проживання від 06.11.2024, за місцем проживання дитини, ОСОБА_6 створені належні умови проживання, санітарно-гігієнічний стан приміщенні задовільний, в будинку чисто, наявне газо-, електро-, водопостачання, а також наявні всі необхідні меблі та продукти харчування. Дитина має окрему кімнату, ліжко, стіл для навчання, планшет для підключення до онлайн занять, одяг та взуття по сезону, іграшки. Дитина проживає з батьком, відносини між ними дружні (а.с. 36).
Як слідує з довідки Криворізької гімназії № 61 від 09.04.2025, ОСОБА_5 навчався у першому класі даної шкоди, при цьому мати дитини не цікавилася навчанням дитини, з педагогами та адміністрацією не спілкувалася, батьківські збори не відвідувала (а.с. 9).
Згідно даних Державної прикордонної служби України, ОСОБА_2 22.04.2022 в'їхала на територію України, а виїхала 02.12.2023. В подальшому вона в'їхала на територію України 28.03.2025 та 12.04.2025 року виїхала з території України (а.с. 28, 30).
У висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Лозуватської сільської ради щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 від 21.11.2024 р., здійсненого в межах іншої цивільної справи за аналогічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, яку згодом залишено без розгляду, зазначено, що орган опіки та піклування, вважає недоцільним та таким, яке суперечить інтересам неповнолітньої дитини позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що позивач не вперше ініціює позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , що визнано ним самим та підтверджено даними ЄДРСР, що містить ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 про залишення позивачем без розгляду позовів про розірванню шлюбу та позбавлення батьківських прав (а.с. 56-57). Як пояснив позивач суду, він залишив позови без розгляду, оскільки ОСОБА_2 заперечувала про них. Звернувся з позовом повторно, оскільки позиція відповідача змінилася.
З матеріалів наданих суду ОПП Лозуватської сільської ради, під час ініціювання позивачем вперше позову про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_2 категорично заперечувала проти цього (а.с. 66), для забезпечення родини, спроможності погашення боргу понад 200000 грн, в листопаді 2023 вона виїхала на заробітки до Польщі, де має працювати за договором три роки. ОСОБА_1 та всі рідні підтримував її рішення, а ОСОБА_1 погодився взяти на себе всі зобов'язання щодо сина ОСОБА_6 , на час її відсутності. Вона регулярно надсилає кошти родині, в тому числі на утримання сина, забезпечила придбання йому планшету для навчання (а.с. 75). Вона підтримує зв'язок з класним керівником сина - ОСОБА_7 , слідкує за життям класу та навчальним процесом через месенджер. З сином веде бесіди в режимі відеозв'язку, зокрема про поведінку та догляд за собою, передає йому посилки. Однак, останнім часом їх стосунки з чоловіком погіршилися та вони вирішили розлучитися. Після погашення заборгованості, вона планує повернутися до України та повноцінно займатися вихованням сина (а.с. 67). Пояснення органу опіки піклування надавали рідні дитини: дідусь, бабуся, сестра, сусіди та знайомі, кожен з яких вказав про те, що попри фізичну відсутність матері поруч з сином, вона дбає про нього, забезпечує всім необхідним, цікавиться його життям, займається вихованням в міру можливого, підтримує матеріально всю родину та її виїзд за межі України зумовлений необхідністю проживання за місцем знаходження підприємства, де вона працює (а.с. 68-72). Враховуючи все викладене, ОПП Лозуватської сільської ради вважав недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина (а.с. 73-74), про складав висновок. Такою позицію ОПП Лозуватської сільської ради підтримує й зараз, про що вказала представник ОСОБА_8 .
Орган опіки та піклування Тернівської районної у місті Кривому Розі ради висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не надав, зазначивши, що мати дитини на території Тернівського району м. Кривого Рогу не проживає, опитати її немає можливості, перевірити житлові умови тощо, тому й скласти обґрунтований висновок немає можливості.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані суду допустимі і беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками відповідачкою, які б свідчили про ухилення від виховання сина і, як наслідок, необхідність у зв'язку з цим застосовувати щодо матері неповнолітнього такий крайній захід як позбавлення батьківських прав.
Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним з наступних підстав.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19, від 06.05.2020 у справі № 641/2867/17-ц.
Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Будь яких доказів наявності виключних обставин, які б давали підстави для позбавлення батьківських справ відповідача суду не надано.
Окрім того, матеріали справи не містять даних про порушення відповідачкою громадського порядку, зловживання спиртними та (або) наркотичними засобами, негативну характеристику її особистих якостей та способу життя.
Також, допитаний в судовому засіданні син сторін ОСОБА_6 , який в міру свого віку та розвитку, надав пояснення, що його родину складають тато, мама ОСОБА_9 , сестра ОСОБА_10 , бабусі та дідусі. Він проживає з татом, періодично перебуває у бабусь та дідусів, відвідує школу, куди його відводять тато, або бабуся. Допомогу з завданнями по школі йому надає тато та дідусь. Дитина пояснила, що мама перебуває за кордоном, де працює. Мама йому телефонувала, але зараз телефонує рідко. Дитина пояснила, що мама дарує йому подарунки, вітала з днем народження, дарувала подарунок, також придбала йому планшет, за допомогою якого він займається у школі онлайн. Коли мама приїздить до України, бере його до себе (в будинок бабусі), він проводить з нею час. Мрією дитини є те, щоб його мама повернулася до нього.
Таким чином, суд першої інстанції, вірно встановивши фактичні обставини по справі та визначившись з характерами спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для позбавленням відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав з підстав, визначених ч.1 ст. 164 СК України.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять вказівки на обставини, які б доводили їх помилковість.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 як мати тривалий час не бачиться із сином, не цікавиться його життям, участі у його вихованні не бере, не є достатніми підставами для позбавлення батьківських прав, така вимога позивача на даний момент є передчасною та такою, що не відповідає інтересам дитини.
Беззаперечних доказів щодо наявності в діях відповідача винної поведінки у формі самоусунення від виконання належним чином своїх батьківських обов'язків матеріали справи не містять, про що вірно вказав суд першої інстанції в своєму рішенні.
Підстав для здійснення апеляційним судом власної переоцінки зібраних по справі доказів - колегія суддів не вбачає.
На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір суд першої інстанції врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини. Місцевий суд правильно виходив з того, що відповідно до положень ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Доводи апеляційної скарги щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не заслуговують на увагу навіть з урахуванням заяви відповідача про доцільність позбавлення її батьківських прав, оскільки вона не планує повертатися із-за кордону та немає можливості займатися вихованням сина, оскільки доказів на підтвердження даного факту останньою додано не було та достатніх підстав для позбавлення батьківських прав апеляційним судом не встановлено.
Також, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2025 року.
Головуючий
Судді