Провадження № 22-ц/803/9571/25 Справа № 213/5005/24 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
21 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 , на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року, ухвалене суддею Алексєєвим О.В. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення 17.07.2025),
Представник позивача адвокат Мірошниченко М.В. в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів, посилаючись на те, що відповідач є біологічним батьком їх з позивачем дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з вересня 2019 року по 01 квітня 2023 року вони вели сімейне життя, проте відповідач на даний час заперечує своє батьківство. Наразі відповідач припинив своє спілкування з позивачкою та дитиною. Не приймає участь у вихованні та утриманні дочки. Просила визнати відповідача батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести відповідні зміни в актовий запис про його народження. Також просила стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання дитини у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до повноліття дитини.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який народився в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внесено зміни до актового запису №147 про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , складеного 25 жовтня 2023 року Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в графу «відомості про батька» записати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який народився в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 грудня 2024 року і до повноліття дитини.
Допущено рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Додатковим рішенням від 18 серпня 2025 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 7580 грн. судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду по суті позову відповідач через свого представника адвоката Страха В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року, ухвалити нове, яким у позовних вимогах відмовити.
На обґрунтування скарги представник зазначив, що заявлені позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами. Звернув увагу суду, що позивачка не надала доказів біологічної спорідненості дитини з відповідачем, таких як результати ДНК- експертизи, що могло б слугувати об'єктивною основою позову. Крім того на думку представника відповідача некоректним є заявлення одночасно із вимогами про встановлення батьківства вимог про стягнення аліментів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Мірошниченко М.В. заперечує проти доводів апеляційної скарги і зазначає, що судом першої інстанції було призначено судово-генетичну експертизу, відповідач не з'явився до експертної установи для відібрання зразків, тому експертизу не було проведено. З питання заявлення одночасно вимог про встановлення батьківства та вимог про стягнення аліментів сформована стала судова практика.
Від адвоката Страх, який діє в інтеерсах ОСОБА_2 , до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, наполягає на задоволенні апеляційно скарги.
Від адвоката Мірошниченко М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до апеляційного суду надійшла заява, в якій заявник просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , батьками якої вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , про що 25 жовтня 2023 року Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис №147 та видано свідоцтво про народження. Відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України.
Позивач разом із дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Як видно з інформації Податкової служби України, виданої станом 14 лютого 2025 року, відповідач в період з січня по грудень 2024 року мав дохід.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився відповідач ОСОБА_2 , батьками якого вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Допитана в судовому засіданні як свідок позивач ОСОБА_1 суду надала показання, відповідно до яких, з відповідачем вони перебували у стосунках протягом чотирьох років, потім йому прийшла повістка і треба було йти на військову службу. На прийняті присяги відповідач зробив їй пропозицію одруження. З матір'ю відповідача вона перебуває у хороших стосунках, знає її з 2019 року. Стосунки між нею та відповідачем були нормальні, вони мешкали разом та коли відповідач дізнався, що вона вагітна - зрадів, але на четвертому місяці вагітності між ними виник конфлікт і відповідач по телефону повідомив, що більше її не кохає і її залишає. Також зазначив, що від дитини не відмовляється, говорив, що допомагатиме. Коли вона народила дитину, відповідач забрав її з пологового будинку та одразу поїхав. До цього відповідач купив стільчик, ліжечко та візок для дитини. Відповідач просив не записувати його батьком. Час від часу відповідач допомагав їй матеріально, проте останні сім місяців на контакт не виходить і фінансово не допомагає. Також додала, що мати відповідача їй допомагає як фізично так і матеріально.
Мати відповідача ОСОБА_6 також допитана судом за її згодою як свідок пояснила, що ОСОБА_8 є її онукою. Син познайомив її з позивачкою у 2019 року та вони їздили разом до сина на військову службу на присягу, де син зробив позивачці пропозицію одружитись. Стосунки між сторонами припинились після народження дитини. З сином вона на даний час не спілкується. Про народження онуки дізналась від сусідів через півроку після народження дитини. На даний час вона з позивачкою у хороших стосунках, допомагає їй з дитиною. Позивач просила пройти експертизу ДНК на встановлення спорідненості, на що вона погодилась.
Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами і стосуються питання визначення походження дитини та необхідністю її належного аліментного утримання.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 126 СК).
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.129 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Верховний Суд роз'яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц).
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того факту, що відповідач ухилився від участі в судово-генетичному експертному дослідженні, але окрім цього судом здобуто інші докази на підтвердження походження малолітньої ОСОБА_4 від батька ОСОБА_2 , зокрема і судово-генетичне дослідження спорідненості дитини і бабусі з боку батька ОСОБА_6 , згідно до якого ймовірність споріднення встановлена на 99, 994 % (а.с.81), показання останньої в якості свідка, показання позивачки як свідка.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими, електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази повинні були належним, допустимими, достовірними і достатніми.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Нарешті, згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених чинним цивільно процесуальним законом (ст.81 ЦПК України).
Ані відповідачем, ані його представником ні в суді першої інстанції, ні на підтвердження доводів апеляційної скарги не надано належних, достатніх та допустимих доказів відсутності кровного споріднення між відповідачем ОСОБА_2 та дитиною ОСОБА_4 , не спростовано доказів поданих позивачкою зокрема кровного споріднення між дитиною та бабусею з боку ймовірного батька- відповідача по справі. Тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду як законне і обґрунтоване слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропктровської області від 17 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 21 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: