Провадження № 11-кп/803/2904/25 Справа № 215/1188/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 вересня 2025 року Кривий Ріг
24.09.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.08.2025р., якою обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка утримується в ДУ «Криворізька УВП № 3» м. Кривого Рогу, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 11.10.2025р. включно, залишено раніше визначений розмір застави у розмірі 190 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 575 320грн.
за участю захисника ОСОБА_6
обвинуваченої (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7
прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.08.2025р. обвинуваченій ОСОБА_7 , продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до до 11.10.2025р. включно, залишено раніше визначений розмір застави у розмірі 190 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 575 320грн.
Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник ОСОБА_6 , оскаржив її в апеляційному порядку, та в апеляційній скарзі:
- вважає оскаржуване судове рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не взято до уваги всіх обставин справи, у зв'язку з чим прийняте рішення підлягає скасуванню;
- вважає, що суд першої інстанції належним чином не врахував дані про особу обвинуваченої, а саме що вона є раніше не судимою особою, не має інших повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітніх дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , 13.09.2009р., за місцем проживання характеризується позитивно, що підтверджує наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, обвинувачена є соціально-адаптованою особою зі схильностями в повній мірі виконувати взяті на себе соціальні та правові обов'язки, що підтверджує відсутність у обвинуваченої схильності до вчинення нових злочинів та інших кримінальних правопорушень;
- зазначає, що стороною обвинувачення не надано жодного вмотивованого доказу на підтвердження наявності ризиків у кримінальному провадженні з боку обвинуваченої;
- вказує, що ЄСПЛ неодноразово вказував, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, не може бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»), з наведеного вбачається, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном до 11.10.2025 р. буде обґрунтованим не лише, якщо таке рішення відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень ЄСПЛ та ЄСПЛ;
- вважає, що стороною обвинувачення не наведено, а судом не зазначено, які обставини свідчать про відсутність підстав для застосування менш суворого запобіжного заходу щодо обвинуваченої, оскільки взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків і належної поведінки, та сторона захисту вважає, що існують всі підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу;
- звертає увагу суду, що обвинувачена вже довгий час утримується в установі виконання покарань, при цьому за цей час ні вона, ні її рідні не змогли внести заставу в розмірі 575 320,00 грн., що підтверджує, що розмір застави є занадто великим для обвинуваченої та її рідних, та суперечить правовій позиції, викладені й у рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» (заява № 12050/04 від 28.09.2010, п.п. 78-81) та «Істоміна проти України», в яких суд зазначив, що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого на судове засідання. Тому її суму необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати забезпечення або позов проти гарантів, у разі його неявки на судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку втекти, тому є достатні підстави зменшити розмір застави;
- прохає ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову, якою застосувати до обвинуваченої запобіжних захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на неї обов'язків передбачених ст. 194 КПК України або зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та обвинуваченої, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, суд апеляційної інстанції дійшов до наступних висновків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції при продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої вмотивував свої рішення тим, що вагомість з боку обвинуваченої ризиків переховування, незаконного впливу на свідків цього кримінального провадження, вчинення іншого злочину чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона обвинувачується, які на теперішній час не зменшились та продовжують існувати.
Суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 178, 194 КПК України дослідив відомості про особу обвинуваченої, а саме, що вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей, місця реєстрації та проживання, висловлені обіцянки обвинуваченої не порушувати режим домашнього арешту, встановив сукупний строк перебування обвинуваченої під вартою, який складає один рік, та який захисником вважається тривалим, а також доводи сторони захисту про неможливість призначити кримінальне провадження до судового розгляду протягом шести місяців, дійшов висновку про те, що наведене вище не спростовує необхідності продовження тримання обвинуваченої під вартою та не є підставою для відмови прокурору в заявленому клопотанні, або заміні тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід.
Крім цього суд першої інстанції навів свої висновки, щодо наявності на утриманні обвинуваченої двох неповнолітніх дітей, та вважав, що окремо вказана обставина не свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків у повному розумінні цього терміну, оскільки за висновками суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім наявності на утриманні дітей, в цілому міцні соціальні зв'язки, також повинні підтверджувати наявність родини, утриманців, тобто це повинні бути інші соціальні зв'язки в суспільному житті: робота, навчання, участь у суспільному житті колективу.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні також вказав, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченої з метою переховування, незаконного впливу на свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення нею цих дій в подальшому. Фактично її належна процесуальна поведінка та відсутність фактів спроб, передбачених ст. 177 КПК України, зумовлені, в першу чергу, дієвістю обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд першої інстанції також вважав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні забезпечити кримінального провадження та запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.
Суд першої інстанції дослідив клопотання обвинуваченої та її захисника ОСОБА_6 про зменшення розміру застави та не встановив для цього обґрунтованих підстав, оскільки попередній розмір застави з 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який станом на 01.01.2024 р. становив 908400грн. було зменшено на 190 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 575320 грн., та ухвалою від 06.08.2025р. було в чергове відмовлено з зменшенні вказаного розміру застави. Суд першої інстанції не встановив підстав для зменшення розміру застави виходячи з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, та правової позиції рішення ЄСПЛ саме «Мангурас проти Іспанії», на яке саме посилається сторона захисту.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочинами, санкція більш суворого покарання за ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При розгляді апеляційної скарги суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та виключити ризики, пов'язані із звільненням обвинуваченої із під варти.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та їх існування на час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченої є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики належним чином перевірені та оцінені та із достатнім обґрунтуванням наведені в оскаржуваному рішенні
На думку суду апеляційної інстанції, стороною захисту не наведено достатніх та об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше були підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є також безпідставними, оскільки у клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу, належним чином обґрунтована наявність кожного ризику передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Судом першої інстанції надано належну оцінку кожному із наведених прокурором в клопотанні про продовження тримання під вартою ризику та правильно встановлено подальше їх існування.
Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідно до змісту обвинувального акту, незаконна діяльність обвинуваченої носила тривалий та систематичний характер, що обґрунтовано дає підстави вважати, що вона може продовжити вчиняти розпочату кримінальне правопорушення або почне вчинення інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з відсутністю постійного законного джерела доходу.
Слід також звернути увагу, що обвинувачена раніше не судима, хоча і заміжня, проте чоловік утримується під вартою та засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі, не працевлаштована, має двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання та перебуваючи на волі може перетнути державний кордон та залишити територію України з метою уникнення покарання, що буде менш обтяжливим. Перебуваючи на волі обвинувачена може незаконно впливати на свідків з метою примушення їх до зміни своїх показань.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції належним чином досліджено всі обставини справи, з якими закон пов'язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, правильно прийшов до висновку, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а тому неможливо на даний час застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перед усім, є існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з боку підозрюваного/ обвинуваченого.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою - один із вагомих заходів забезпечення кримінального провадження. Цей превентивний, забезпечувальний захід, спрямований на недопущення можливої протидії з боку підозрюваного, обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, є ефективним засобом коригування неправомірної поведінки зазначених учасників кримінального судочинства.
Обмежуючи конституційні права обвинуваченої у вчиненні злочину, запобіжний захід виконує позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріально-правовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.
Слід наголосити, що за допомогою запобіжних заходів забезпечується особиста участь обвинуваченої у кримінальному судочинстві, її неухилення від кримінального переслідування, застосування до нього заходів кримінального покарання і стягнення з нього завданої злочином матеріальної шкоди.
Аналіз ст. 177 КПК України вказує, що «ризик» - це перш за все ймовірність небажаної поведінки, та визначення «ризиків» полягає у передбаченні небажаної, для всебічного дослідження даного провадження, поведінки обвинуваченої та запобіганні такої поведінки через застосування відповідного запобіжного заходу судом.
Отже з урахуванням викладеного слід наголосити, що ризики з боку обвинуваченої слід розцінювати як його небажану, ймовірну поведінку, з метою у будь який спосіб перешкодити встановленню істини у справі для прийняття відповідного рішення судом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не відпали, а навпаки, є дійсними та триваючими, тому обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, таких, як домашній арешт, не зможе запобігти вищевказаним ризикам з вищенаведених причин і не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Доводи апеляційної скарги про наявність у обвинуваченої ОСОБА_7 стійких соціальних зв'язків, а саме те, що вона має постійне місце проживання, на утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, раніше не судима, відсутні нові повідомлення про підозру, не виключають ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника щодо зменшення обвинуваченій розміру застави, слід зазначити, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченою особою покладених на неї обов'язків та не може бути завідомо непомірним.
Сторона захисту на обґрунтування свого доводу щодо можливості зменшення розміру застави посилається на правовий висновок рішень ЕСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» та «Істоміна проти України», проте, саме правова позиція вказаних рішень наголошує, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
Розмір застави визначений обвинуваченій відповідає вимогам ст. 182 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, його суспільної небезпеки, особи обвинуваченої та ймовірного покарання, яке може загрожувати обвинуваченій.
Суд апеляційної інстанції дослідивши додані стороною захисту позитивну характеристику мешканців ОСМД «Сузір'я 14», гарантійний лист ФОП ОСОБА_11 щодо працевлаштування обвинуваченої, та позитивну характеристику з Криворізької гімназії № 66 щодо обвинуваченої, як матері учня 4-го класу ОСОБА_12 , зазначає, що наведені обставини можуть мати значення при їх врахуванні у якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої у разі визнання її винуватості, проте не зменшують ризиків, передбачених ст. 177 КПК України з боку обвинуваченої, для пом'якшення діючого виду запобіжного заходу.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що запобіжний захід у виді тримання обвинуваченої під вартою, із заставою у визначеному розмірі, є обґрунтованими та виправданими для забезпечення кримінального провадження.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування відсутні, а доводи апеляційної скарги захисника про необхідність скасування оскаржуваної постанови не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 405,407,409,419,422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.08.2025р., якою обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 11.10.2025р. включно, залишено раніше визначений розмір застави у розмірі 190 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 575 320грн. - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.08.2025р., якою обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 11.10.2025р. включно, залишено раніше визначений розмір застави у розмірі 190 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 575 320грн. - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді