Справа №344/5547/24
2/760/3016/25
15 жовтня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Букіної О.М., за участю секретаря - Черчукан В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 115 715,88 грн.
Посилається в позові на те, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.
08.06.2018 відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів у мобільному додатку, які складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
Усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
На підставі укладеного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 60 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Відповідно до Умов і правил обслуговування фізичних осіб у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою. На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із тарифами але не більше 50% від суми, одержаної клієнтом кредиту.
При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в той час як відповідач взятих на себе зобов'язань по договору не виконав, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами не надав, на прохання погасити заборгованість не реагував.
У зв'язку з цим станом на 15.01.2024 утворилася заборгованість у розмірі 115 715,88 грн, в тому числі:
115 715,88 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом;
0,00 грн - заборгованість за пеню;
0,00 грн - заборгованість за порушення грошового забов'язання.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
03.05.2024 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою суду від 10.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату повідомлені завчасно, та належним чином.
Позивач в своїй заяві не заперечує проти розгляду справи за відсутністю представника банку.
Відповідач подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. У своїй заяві він заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивачем не надано доказів в підтвердження укладання відповідачем спірного договору . Також відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, тобто первинних бухгалтерських документів в підтвердження надання відповідачу суми кредиту, обумовленого спірним кредитним договором. Зпа вказаних обставин вважає, що вимоги позивача є необґрунтовані та не підтверджені належними доказами по справі.
З огляду на подані заяви сторін, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивача та відповідача, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2018 між сторонами укладенено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.
З пункту 6 Анкети-заяви вбачається, що відповідач просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкрити в Банку; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його даних згідно з Договором; що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ «Універсал Банк»).
З урахуванням цього Анкета-заява від 08.06.2018 разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Підпунктом 2.1. п. 2 Розділу І Умов визначено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка.
За положеннями п. 2.1, 2.4, 2.5, п. 3 Розділу ІІ Умов для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням Анкети-заяви клієнт і банк укладають Договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення Договору є дата підписання клієнтом Анкети-заяви та отримання картки.
Згідно з п.п. 5.1., 5.2. п. 5 Розділу ІІ Умов ліміт кредитування та строк дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому Договорі та відповідному Додатку до нього.
Ліміт до використання розраховується та встановлюється, виходячи з внутрішніх процедур банку, та зазначається клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування.
Відповідно до п.п. 5.5. форма надання кредиту: поновлюваний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
Разом з тим, звертаючись до суду будь-яких доказів, які б свідчили про задоволення заяви відповідача, відкриття поточного рахунку, видання йому за вказаною Анкетою-заявою платіжної картки у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, чи встановлювався відповідний кредитний ліміт і на яку суму, вказану у додатку, позивач при зверненні до суду не надав.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази руху коштів по рахунку, який просив відкрити відповідач при підписанні Анкети-заяви. Також не надано доказів видачі кредитних коштів відповідачу за спірним договором.
Зробити будь-які висновки з долученого позивачем розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості і не зобов'язаний до цього законом.
Зазначаючи в позові загальну суму заборгованості, в приведеному розрахунку не зазначено, з чого вона складається.
Крім того, долучені позивачем до позову Умови обслуговування рахунків фізичної особи та додатки до них, які є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем не підписані.
Вказані обставини також заперечуються відповідачем по справі.
Матеріали справи також не містять доказів того, що саме ці Умови діяли на момент підписання відповідачем Анкети-заяви, з якими він погодився, підписуючи Анкету-заяву.
Суд вважає, що роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що неодноразово було підтверджено у чисельних постановах Верховного Суду і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Верховний Суд у своїй чисельній практиці неодноразово зауважував, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З урахуванням цього суд вважає, що при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена його умовами.
Надані позивачем документи, що містяться в матеріалах справи, не є достатніми доказами, а в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні та допустимі докази, які підтверджують надання відповідачу кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на видану останньому платіжну картку Monobank, суму кредитного ліміту та видачу кредитної картки.
Суд також вважає, що саме лише підписання відповідачем Анкети-заяви без належних доказів видачі кредитної картки та встановлення кредитного ліміту не може свідчити як про її видачу, так і встановлення кредитного ліміту.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 27 березня 2020 року в справі № 703/3063/18, в зв'язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу.
Разом з цим, матеріали справи не містять і будь-яких первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів за спірним договором.
Виходячи з цього та викладеного вище, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача,як необгрутованого.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 205, 207, 628, 633, 634, 1046,1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Букіна О.М.