печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37913/25-к
пр. 1-кс-32317/25
06 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , процесуального керівництва у кримінальному провадженні - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_5 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран-Сервіс», Акціонерного товариства «Коростенський кар'єр», Приватного акціонерного товариства «Пинязевицький Кар'єр», Акціонерного товариства «Малинський каменедробильний завод», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022, -
08.08.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран-Сервіс», Акціонерного товариства «Коростенський кар'єр», Приватного акціонерного товариства «Пинязевицький Кар'єр», Акціонерного товариства «Малинський каменедробильний завод», яке 12.08.2025 передане слідчому судді ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022.
Мотивуючи вказане клопотання заявник вказує, що ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва у справах № 757/53875/24-к, № 757/53852/24-к від 16.11.2024, № 757/60467/24-к від 23.01.2025, № 757/60056/24-к від 28.01.2025, № 757/6047/25-к від 07.02.2025, № 757/53867/24-к, № 757/53865/24-к від 16.11.2024, № 757/60062/24-к від 28.01.2025, № 757/53871/24-к від 16.11.2024, № 757/60050/24-к від 28.01.2025, № 757/53868/24-к від 16.11.2024, № 757/60054/24-к, № 757/60059/24-к від 28.01.2025, № 757/53847/24-к від 16.11.2024, № 757/60065/24-к від 28.01.2025, накладено арешт на банківські рахунки, рухоме та нерухоме майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнігран», Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнігран-Сервіс», Акціонерному товариству «Коростенський кар'єр», Приватному акціонерному товариству «Пинязевицький Кар'єр», Акціонерному товариству «Малинський каменедробильний завод».
Заявник просить скасувати зазначені ухвали в частині обмеження права користування майном, на яке накладено арешт, з огляду на те, що досудове розслідування у відповідному кримінальному провадженні триває тривалий період часу, що свідчить про відсутність необхідності у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення в обсязі, який істотно обмежує права власників майна. Подальше утримання арешту в частині заборони користування цим майном створює перешкоди для здійснення господарської діяльності підприємств, що володіють зазначеним майном на законних підставах, та призводить до невиправданого порушення їхніх майнових прав. Враховуючи принцип співмірності обмежень прав осіб із завданнями кримінального провадження, заявник вважає, що подальше застосування арешту в частині заборони користування є невиправданим та неспівмірним, а відтак підлягає скасуванню.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у ньому та письмових доповненнях, які долучено до клопотання.
Процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення, які долучено до матеріалів справи.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом за наданими матеріалами встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 110-2, ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 254, ч. 3 ст. 258-5, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 388, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 366, ст. 356, ч. 2, ст. 369-2, ч. 2, ст. 382, ч. 4, ст. 358 КК України, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.
Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва у справах № 757/53875/24-к, № 757/53852/24-к від 16.11.2024, № 757/60467/24-к від 23.01.2025, № 757/60056/24-к від 28.01.2025, № 757/6047/25-к від 07.02.2025, № 757/53867/24-к, № 757/53865/24-к від 16.11.2024, № 757/60062/24-к від 28.01.2025, № 757/53871/24-к від 16.11.2024, № 757/60050/24-к від 28.01.2025, № 757/53868/24-к від 16.11.2024, № 757/60054/24-к, № 757/60059/24-к від 28.01.2025, № 757/53847/24-к від 16.11.2024, № 757/60065/24-к від 28.01.2025, накладено арешт на банківські рахунки, рухоме та нерухоме майно, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнігран», Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнігран-Сервіс», Акціонерному товариству «Коростенський кар'єр», Приватному акціонерному товариству «Пинязевицький Кар'єр», Акціонерному товариству «Малинський каменедробильний завод».
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.
При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває. А отже, майно, яке має ознаки, визначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, може підлягати арешту у кримінальному провадженні, в якому не повідомлено про підозру жодній особі.
При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об'єктивних фактах і правових підставах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в межах кримінального провадження №42022000000000455.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності власників майна обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власників майна та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1