печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40158/25-к
пр. 1-кс-34092/25
06 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 , який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000000479 від 06.02.2025, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,
13.08.2025 до Печерського районного суду у місті Києві надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на бездіяльність старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 , який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000000479 від 06.02.2025, що полягає у неповерненні майна, вилученого 30.06.2025 під час проведення обшуку автомобіля «BMW X6», номерний знак НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 .
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що стороною обвинувачення не доведено та не надано доказів, які б давали підстави для утримання майна ОСОБА_4 , вилученого під час проведення вищевказаного обшуку, який не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні, оскільки доказів, які б могли свідчити, що вилучене майно є таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні № 12025000000000479 від 06.02.2025 не надано.
Також заявник зазначає, що арешт на вказане майно не накладався, а відтак підлягає поверненню його законному володільцю.
В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав та просив задовольнити з викладених в ній підстав.
Представник органу досудового розслідування у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явилися, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу та дослідивши письмові докази, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Так, за своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000000479 від 06.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.06.2025 у справі № 757/26604/25-к надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля «BMW X6», номерний знак НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
30.06.2025 під час проведення обшуку, на підставі вказаної ухвали слідчого судді, стороною обвинувачення вилучено наступне майно, зокрема:
- автомобіль «BMW X6», номерний знак НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 ;
- технічний паспорт від вищевказаного автомобіля та ключі від нього.
- мобільний телефон «iPhone» 15 Pro Max.
Незважаючи на те, що ухвалою слідчого судді про обшук надано дозвіл на вилучення майна, це не звільняє слідчого від обов'язку звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна для перевірки наявності підстав для обмеження власника майна у його конституційному праві володіти, користуватися та розпоряджатися майном. Однак, орган досудового розслідування із відповідним клопотанням про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно до суду не звертався.
Стаття 167 КПК України, встановлює, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ст. 169 КПК України, вилучене майно є тимчасово вилученим та має бути повернуте особі, у якої вони вилучені у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171 та ч. 6 ст. 173 КПК України, а саме: за клопотанням слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано протягом 48 годин після вилучення майна, в іншому випадку вилучене майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучено.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
У зв'язку із здійсненням досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 30.06.2025 слідчими групи слідчих проведено обшук у порядку ст. 234 КПК України.
При здійсненні кримінального провадження органом досудового розслідування має бути неухильно дотримано загальні засади кримінального провадження, встановлені ст.ст. 7, 8 КПК України, в тому числі верховенство права, законність та недоторканість права власності.
Згідно із ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Разом з тим, вимоги передбачені ч. 1 ст. 100 КПК України виконані стороною обвинувачення не були, тобто речовий доказ не повернутий його володільцю.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Жоден не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.
Із змісту положень ст. 236 КПК України вбачається, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Проте, стороною обвинувачення не доведено, що вилучене під час проведення обшуку майно має відношення до даного кримінального провадження.
Окрім того, арешт на майно, вилучене 30.06.2025 під час проведення обшуку, в порядку та на підставах, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, накладено у передбаченому законом порядку не було.
Разом з цим, стороною обвинувачення не доведено та не надано доказів, які б давали підстави для утримання майна ОСОБА_4 , який не має ніякого процесуального статусу у кримінальному провадженні, оскільки доказів, які б могли свідчити, що вилучене майно є таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні №12025000000000479 від 06.02.2025 не надано, враховуючи, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу.
За вказаних обставин позиція органу досудового розслідування щодо неповернення зазначеного вище майна його законному володільцю спростовується, тобто за встановлених обставин вбачається, що вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, що як наслідок свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку 30.06.2025, яку необхідно усунути шляхом зобов'язання повернути вилучене майно власнику, відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 169 КПК України.
Одночасно, слідчий суддя відмовляє в задоволенні вимог скарги в частині повернення мобільного телефону «iPhone» 15 Pro Max, оскільки на даному етапі досудового розслідування заявником не доведено, що вказане майно не має відношення до даного кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу задовольнити частково.
Зобов'язати старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 або іншу уповноважену особу Головного слідчого управління Національної поліції України, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № № 12025000000000479 від 06.02.2025, повернути власнику ОСОБА_4 , вилучене 30.06.2025 під час проведення обшуку автомобіля «BMW X6», номерний знак НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 майно, а саме:
- автомобіль «BMW X6», номерний знак НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 ;
- технічний паспорт від вищевказаного автомобіля та ключі від нього.
В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1