Єд. унік. № 243/6695/25
Провадження № 2/243/1650/2025
Іменем України
22 жовтня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Соловйової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В., Рудь Ю.М.
Учасники справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання непроживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини
27 липня 2025 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання непроживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
В обґрунтування своїх вимог представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло за № НОМЕР_1 від 23 квітня 2003 року, а друга 1/ 2 частина даної квартири зареєстрована на праві власності на ім'я її чоловіка - ОСОБА_4 , який помер в м. Чернігів. Після його смерті залишилась спадщина, яка складається із 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є позивач та спільна із спадкодавцем донька - ОСОБА_5 . При цьому позивач, в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на день його смерті, тобто на час відкриття спадщини, а також оскільки звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у встановленому законом порядку.
Крім того, у вищезазначеній квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з травня 2015 року ОСОБА_3 в ній не проживає, оскільки виїхала із даної квартири на територію Російської федерації та більш ніколи не приїздила до міста Слов'янська Донецької області, більше ніколи не з'являлась у даній квартирі. Виїжджаючи із вищезазначеної квартири, ОСОБА_3 забрала з собою все належне їй на праві особистої власності майно. До того ж, з червня 2013 року ОСОБА_3 не приймає участь в оплаті платежів за користування комунальними послугами, а також не приймає участь в підтриманні квартири в належному санітарно-технічному стані, в провадженні поточних ремонтів квартири, здійсненні поліпшень житла. Після смерті ОСОБА_4 донька - ОСОБА_5 в установленому законом порядку спадщину не прийняла, оскільки не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини протягом встановленого законом строку. Більш того, ОСОБА_5 не претендує на дану спадщину, не бажає приймати спадщину після смерті спадкодавця та не вчиняє будь-яких дій, які б були направлені на належне оформлення своїх спадкових прав.
У зв'язку з наведеним та з метою захисту прав спадкоємця щодо належного оформлення спадкових прав на спадщину, яка залишилась після смерті її чоловіка- ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України позивач просить визнати, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_3 , не проживала разом із спадкодавцем- ОСОБА_4 , зареєстрованим в АДРЕСА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Чернігів, на час відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою від 04.08.2025 відкрито провадження та призначено справу за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою від 16.09.2025 закрито підготовче провадження по справі і призначено до розгляду справи по суті.
Позивач та представник позивача, адвокат Чередниченко Ю.В., в судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі та просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених в позові.
Відповідач, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій підтверджує обставини, викладені в позові та просить розглянути справу без її участі.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірністю кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 30.08.1980.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 10.02.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чернігів, у зв'язку з чим відкрилась спадщина згідно вимог ст. 1220 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 50,1 кв. м, житловою площею - 26, 3 кв. м належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на житло за № НОМЕР_1 від 23 квітня 2003 року та витягом з Державного реєстру речових прав №410866832 від 31.01.2025.
Отже, судом встановлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його дружина - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_3 .
З відомостей про осіб місце проживання яких було зареєстровано за адресою: по АДРЕСА_4 , від 25.06.2025 №20-16/2-2643 вбачається, що за даною адресою з 04.11.1998 по 09.02.2023 зареєстровані: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
Як встановлено судом, ОСОБА_5 виїхала з України 13.05.2015, що підтверджується відповідною відміткою у паспорті.
Згідно довідки Семенівської державної нотаріальної контори від 12.03.2025 №226-02/14 до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 з приводу оформлення спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_4 , його дружина проживала разом з ним.
Вирішуючи спір, суд приймає до уваги наступне законодавство.
Нормою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Отже, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Аналогічні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
До того ж, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
За положеннями частини першої статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Так, норма статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Разом з тим, право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Так, у постанові Верховний Суд від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 зазначив, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Судом із матеріалів справи встановлено, що позивач та відповідач є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 і всі вони були зареєстровані на день смерті з ним за адресою: АДРЕСА_5 .
Разом з тим, наданими у справі доказами, доведено, що фактичне місце проживання ОСОБА_3 було іншим, останні роки вона не проживала з батьком - ОСОБА_4 за зазначеною вище адресою, а фактично проживала за іншою адресою.
Наведені вище обставини сторонами не заперечуються та матеріалами справи не спростовано.
Отже, оскільки ОСОБА_3 на день смерті її батька в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 була лише зареєстрована, однак тривалий не проживала, а тому згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України ОСОБА_3 як спадкоємець не прийняла в такий спосіб спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 .
Аналіз положень ст. 1269 ЦК України дає правові підстави вважати, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
У судовому засіданні із достовірністю встановлено, лише позивач проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та звернувся з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса вчасно. Водночас, відповідач не проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася, тому наявні підстави для встановлення факту непроживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 на час відкриття спадщини, оскільки вона, хоч і була зареєстрована за однаковою адресою зі спадкодавцем на момент смерті останнього, однак фактично не проживала за цією адресою.
Враховуючи викладене та відсутність доказів, які б спростовували ці обставини, а також неможливість позивачем в позасудовому порядку оформити права на спадщину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем вимога щодо відшкодування понесених судових витрат не заявлена, тому судові витрати підлягають залишенню за позивачем.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 1216, 1221, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання непроживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини- задовольнити.
Визнати, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_3 , не проживала разом із спадкодавцем- ОСОБА_4 , зареєстрованим в АДРЕСА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Чернігів, на час відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складений 22.10.2025.
Суддя О.О. Соловйова