Справа № 991/4379/23
Провадження №11-п/991/21/25
17 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяви захисників ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_13 та ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_14 про відвід суддів від розгляду справи за клопотанням про направлення кримінального провадження №12014000000000496 від 05.11.2014 (судова справа №991/4379/23) до іншого суду
До початку розгляду клопотання про направлення кримінального провадження до іншого суду захисником ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_14 заявлено відвід судді АП ВАКС ОСОБА_15 . Зазначає, що при перегляді відеозапису засідання Вищої ради правосуддя, в ході якого розглядалась дисциплінарна справа щодо суддів АП ВАКС, у т.ч. ОСОБА_15 , висловлювання останнього викликали в захисника сумніви в неупередженості до осіб, які проживають за кордоном. Зокрема, суддею ОСОБА_15 , на думку захисника, ототожнено перебування/проживання за кордоном з ухиленням від слідства та суду, що нібито свідчить про заздалегідь сформовану оцінку поведінки особи без аналізу конкретних обставин справи. На неупередженість, згідно заявленого відводу, вказує «ідеологія» судді щодо відсутності будь-яких прав в особи, яка ухиляється від слідства та суду за кордоном. Захисник такі вислови пов'язує з особою свого підзахисного, щодо якого здійснювалось спеціальне досудове розслідування, а колегія суддів у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , задовольнивши апеляційну скаргу прокурора САП у справі №991/2607/20 ухвалою АП ВАКС від 28.05.2020 обрали відносно ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, захисником ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_16 заявлено відвід суддям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . Вважає суддів упередженими у зв'язку з їх зверненнями до дисциплінарних органів адвокатури з метою притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_17 . Зокрема, зазначена колегія суддів протягом 2021-2023 років 6 разів визнавала неявку захисника ОСОБА_17 в судові засідання неповажною , при цьому дисциплінарним органом адвокатури жодного разу такі ініціативи не визнавались обґрунтованими, що, на думку захисника, вказує на упередженість суддів до неї. Крім того, упередженість суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 захисник пов'язує з прийняттям судових рішень на стадії досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , які були об'єднані в одне кримінальне провадження за №12014000000000496 та в межах якого подано клопотання про зміну підсудності.
Заслухавши доводи обвинуваченої, захисників, які підтримали вимоги заяви, думку прокурора, який заперечував її задоволення, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону. Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
З метою забезпечення дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити відвід колегії суддів, який, відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, повинен бути вмотивованим. Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу, визначений ст. ст. 75, 76 КПК України.
Заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним є можливість вважати відповідні сумніви об'єктивно обґрунтованими.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11) зазначається, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Тест об'єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення ЄСПЛ у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45). При визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44).
Тобто, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді чи колегії суддів.
Водночас, захисниками та обвинуваченою не наведено будь-яких фактичних даних, які б могли слугувати підставою для сумніву в неупередженості суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 та не надано жодного доказу, що вони будь-яким чином своєю поведінкою виразила прихильність чи упередженість до учасників провадження або існують інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.
Зазначені захисником ОСОБА_17 доводи щодо необґрунтованого та безпідставного порушення суддями питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності протягом 2021-2023 років фактично зводяться до незгоди з відповідними судовими рішеннями, мотиви яких викладені в ухвалах АП ВАКС від 29.12.2021, 15.04.2021, 19.08.2021 у справі 991/2605/20, від 05.04.2023 у справі 991/8756/21, від 08.06.2023, 23.06.2023 у справі №991/668/22. Однак, такі судові рішення ґрунтуються на положеннях ст.324 КПК України, мотиви їх ухвалення викладені безпосередньо у відповідних судових рішеннях, незгода з яким учасників кримінального провадження не може бути підставою для відводу суддів.
Доводи заяви стосовно повторної участі суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зумовленої прийняттям судових рішень на стадії досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , які були об'єднані в одне кримінальне провадження, в межах якого наразі розглядається клопотання про направлення матеріалів справи до іншого суду, колегія відхиляє. Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні передбачена ст.76 КПК України, за якою суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій. При цьому порядок вирішення питань направлення кримінального провадження з одного суду до іншого встановлено ст.34 КПК України і не стосується розгляду кримінального провадження по суті. Відтак, розгляд клопотання про направлення матеріалів провадження до іншого суду не є повторною участю суддів в розумінні ст. 76 КПК України, яка в б свідчила про її недопустимість.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника ОСОБА_9 щодо висловленої позиції судді ОСОБА_5 в ході розгляду дисциплінарної скарги в межах іншого кримінального провадження. Розгляд дисциплінарної скарги Вищою радою правосуддя щодо ОСОБА_5 та надані ним пояснення в ході її розгляду не свідчать про упереджене ставлення судді до обвинуваченого ОСОБА_14 чи інших учасників даного кримінального провадження. Участь судді у здійсненні судового контролю за досудовим розслідуванням в іншому кримінальному провадженні, у якому ОСОБА_14 був підозрюваним, також не свідчить про його упередженість, у тому числі за умов, якщо судді дійшли висновку про можливу причетність ОСОБА_14 до розслідуваного кримінального правопорушення і потребу у взятті його під варту в якості заходу забезпечення кримінального провадження.
Підсумовуючи вищевикладене, позиція захисників щодо відводу зводиться до незгоди із ухваленими колегією суддів судовими рішеннями, які, на думку заявників, вказують на сформовану наперед позицію щодо результатів розгляду даного клопотання. При цьому, ухвалення колегією суддів судових рішень не може бути підставою для їх відводу.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяв про відвід, оскільки обставини, на які посилаються захисники ОСОБА_17 та ОСОБА_9 не вказують на упередженість суддів.
Інших обставин, що виключають можливість суддів брати участь у розгляді клопотання, колегією суддів не встановлено, а тому заяви про відвід не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 81 КПК України, колегія суддів
Заяви захисників ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_13 та ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_14 про відвід суддів залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5