22 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 704/516/24
Провадження № 22-ц/821/1741/25
Категорія: 302070000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Ткаченко Михайло Олександрович
відповідач: Селянське (фермерське) господарство «Дружба»
третя особа: Виконавчий комітет Бабанської сільської ради Уманського району Черкаської області
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Дружба» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 липня 2025 року (ухваленого у приміщенні Тальнівського районного суду Черкаської області під головуванням судді Дьяченка Д.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського ( фермерського ) господарства «Дружба», третя особа: виконавчий комітет Бабанської сільської ради Уманського району Черкаської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди,-
Короткий зміст позовних вимог
01 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СФГ «Дружба», третя особа: Виконавчий комітет Бабанської сільської ради Уманського району Черкаської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди.
Вказує, що на підставі договору оренди № б/н від 15.10.2015 року ОСОБА_1 передала належну їй на праві приватної власності земельну ділянку СФГ «Дружба» у строкове платне користування строком на 7 років. Після закінчення дії вказаного договору оренди вона звернулася до СФГ «Дружба» з вимогою про повернення земельної ділянки. Однак їй стало відомо, що існує додаткова угода до вказаного вище договору оренди, відповідно до якої, зокрема змінено строк дії договору з 7 років до 14 років , що стало причиною звернення позивачки до суду про розірвання договору оренди та визнання не чинною додаткової угоди б/н від 22 березня 2019 року.
Рішенням Черкаського апеляційного суду від 19.07.2023 року суд заявлений позов задовольнив частково, розірвав договір оренди земельної ділянки № б/н від 15 жовтня 2015 року та визнав не чинною додаткову угоду № б/н від 22 березня 2019 року, яка є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки № б/н від 15 жовтня 2015 року з моменту його розірвання.
Після набрання чинності рішенням Черкаського апеляційного суду, вказує позивачка, вона з Державного реєстру речових прав з'ясувала, що 23.03.2016 року між нею та відповідачем ніби то було укладено договір оренди землі відносно вищезазначеної земельної ділянки, строком на 14 років. 25.10.2023 року цей договір оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право № 52326283.
Однак, зазначає позивачка, вказаного договору оренди землі від 23.03.2016 року не укладала та не підписувала, про існування даного договору не знала, оскільки ніколи його не бачила та про який не згадувалося під час розгляду цивільної справи №704/384/21.
07.03.2024 року позивачка звернулася із заявою до СФГ «Дружба» з вимогою надати їй її примірник даного договору оренди та витягу про його державну реєстрацію, однак по теперішній час нічого не отримала. Відповідач в свою чергу, відмовляється повернути належну їй земельну ділянку та перешкоджає нею користуватися, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 69981396 від 31.10.2023 року, яке було прийнято ОСОБА_2 , Виконавчим комітетом Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,0167 га, яка належить ОСОБА_1 та розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084 за договором оренди земельної ділянки №б/н від 23.03.2016 р.;
- усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов'язавши СФГ «Дружба» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3,0167 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084;
- стягнути з СФГ «Дружба» на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 липня 2025 року позовні вимоги - задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 69981396 від 31.10.2023 року, яке було прийнято ОСОБА_2 , Виконавчим комітетом Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,0167 га, яка належить ОСОБА_1 та розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084 за договором оренди земельної ділянки №б/н від 23.03.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Дружба».
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов'язавши СФГ «Дружба» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3.0167 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія 1-ЧР №002359 від 31.07.2002 року та розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084;
Стягнуто із СФГ Дружба» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,00 грн. та на професійну правничу допомогу в сумі 57 200,00 грн.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що ОСОБА_1 доведено відсутність її особистого волевиявлення на встановлення її цивільних прав та обов'язків щодо передачі в оренду належної їй земельної ділянки на умовах, що були визначені в договорі оренди землі №б/н від 23 березня 2016 року, а тому такий договір є неукладеним, що є підставою для скасування рішення про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку за СФГ «Дружба» та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачки шляхом повернення належної їй земельної ділянки.
Оскільки почеркознавча експертиза може бути проведена за наявності лише оригіналу договору оренди землі, якого на вимогу суду відповідачем надано не було, відповідно проведення судової почеркознавчої експертизи є неможливим, а тому суд, застосувавши положення частини десятої статті 84 ЦПК України, вважав доведеною ту обставину, що ОСОБА_1 не підписувала зазначеного договору оренди землі, а відповідач не спростував цих доводів та не довів укладення оспорюваного договору оренди у передбаченій законом письмовій формі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 18 серпня 2025 року, СФГ «Дружба», вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, постановленим при неправильному застосуванні норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, просило рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що неподання витребуваних судом доказів зумовлено поважними причинами їх неподання, якими є те, що два примірники оригіналу договору оренди землі №б/н від 23 березня 2016 року разом з додатками до нього було направлено цінним листом з описом вкладеного Звенигородському районному відділу поліції ГУНП в Черкаській області на виконання ухвали слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. від 15.05.2024 року (справа №694/1208/24) та запиту від 24.05.2024 року за №2785/58/03-24 дізнавача СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, ст. лейтенанта поліції Запорожець В.С. Такий лист було отримано уповноваженим працівником Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, проте, за повідомленням дізнавача СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, ст. лейтенанта поліції Запорожець В.С. вищевказані оригінали документів в конверті відсутні.
З викладеного слідує, що виконання ухвали Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.07.2024 року про витребування оригіналу договору оренди землі №б/н від 23 березня 2016 року не вбачалось можливим виконати з підстав, зазначених вище, а тому суд помилково застосував положення частини десятої статті 84 ЦПК України як підставу для задоволення позову щодо визнання обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ.
Також скаржник стверджує, що суд першої інстанції залишив поза увагою надані стороною відповідача докази надсилання засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладеного третього примірника оригіналу договору оренди землі №б/н від 23 березня 2016 року на адресу ОСОБА_1 , який остання отримала.
Відзив на апеляційну скаргу
27 серпня 2025 року до Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченка М.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
Також просив суд стягнути з СФГ «Дружба» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3.0167 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084:
Відповідно до договору оренди землі № б/н від 23.03. 2016 року позивачка передала земельну ділянку в строкове платне користування СФГ «Дружба».
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 69981396 від 31.10.2023 року, яке було прийнято ОСОБА_2 , Виконавчим комітетом Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3.0167 га, яка належить ОСОБА_1 та розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084 за договором оренди земельної ділянки №б/н від 23.03.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством «Дружба»;.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга СФГ «Дружба» не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3.0167 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 7124087800:01:001:0084.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 25.10.2023 року державним реєстратором Саморухою В.О. Виконавчого комітету Бабанської селищної ради Уманського району Черкаської області зареєстрований договір оренди зазначеної земельної ділянки від 23.03.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Дружба», строком на 14 років з правом передачі в суборенду (піднайм), розмір орендної плати становить 5% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки.
Звернувшись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 було зазначено, що вказаний договір оренди землі нею не укладався та не підписувався, при зверненні до відповідача про надання їй екземпляру даного договору, відповіді вона не отримала.
Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.07.2024 року було витребувано у відповідача оригінал договору оренди землі б/н від 23.03.2016 року, однак відповідач не надав суду цих документів, зазначивши, що в архіві СФГ «Дружба» вони відсутні.
Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 06.11.2024 року до відповідача було застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання попередньої ухвали суду про витребування доказів, після чого відповідач навмисно повторно ухилився від надання доказів.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають на підставі закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частина третя статті 203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
Коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) дійшла висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
У випадку оспорення самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає, порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договорів оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв'язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).
З викладеного слідує, що оскільки договір оренди землі №б/н від 23.03.2016 року є неукладеним, тому за вірними висновками суду першої інстанції, ефективним способом захисту порушеного права є скасування рішення про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку за СФГ «Дружба» та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачки шляхом повернення належної їй земельної ділянки.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
У відповідності до положень статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Встановивши, що ОСОБА_1 заперечувала факт підписання договору оренди землі № б/н від 23.03.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Дружба», і враховуючи, що відповідач ухиляється від надання оригіналу вказаного договору на вимогу суду, про що свідчать матеріали справи, суд констатував про неможливість проведення у справі судової почеркознавчої експертизи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не спростував доводи позивачки про відсутність її волевиявлення на укладання договору оренди землі № б/н від 23.03.2016 року, а також не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача.
Вказаний висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду (справа № 193/344/17, провадження № 61-37522св18).
За таких обставин, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ідентифікація виконавця підпису орендодавця на договорі оренди потребує застосування спеціальних знань, і належність підпису позивача на договорі можливо встановити шляхом призначення судом і проведення почеркознавчої експертизи, та вірно врахував, що така експертиза може бути проведена лише за наявності оригіналу договору оренди, який на вимогу суду відповідачем надано не було.
З урахуванням обставин, які були встановлені в ході судового розгляду справи, судом першої інстанції вірно застосовано положення частини десятої статті 84 ЦПК України, згідно з якою, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, також залишити позовну заяву без розгляду.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що неможливість надання оригіналу договору оренди землі № б/н від 23.03.2016 року зумовлена його відсутністю в останнього, апеляційний суд відхиляє, оскільки наведені стороною відповідача причини ненадання витребовуваного доказу спростовуються наявними у справі доказами, зокрема листом №3030/58/03-24 від 11.06.2024 року та Актом про встановлені недоліки при реєстрації кореспонденції №1 від 11.06.2024 року, які, в свою чергу свідчать, що фактично оригінали договору оренди землі № б/н від 23.03.2016 року не були отримані дізнавачем СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, ст. лейтенантом поліції Запорожець В.С.
Крім того, судова колегія зважає й на ту обставину, що ухвалою слідчого судді Сакун Д.І. Звенигородського районного суду Черкаської області про тимчасовий доступ до речей та документів від 15.05.2024 року (справа №694/1208/24) на СФГ «Дружба» не було покладено обов'язку надсилання оригіналу договору оренди землі №б/н від 23.03.2016 року засобами поштового зв'язку дізнавачу СД Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, ст. лейтенанту поліції Запорожець В.С.
Доводи скаржника про отримання ОСОБА_1 оригіналу договору оренди землі №б/н від 23.03.2016 року засобами поштового зв'язку є неспроможними, оскільки докази направлення вказаного договору на поштову адресу позивачки було подано до суду першої інстанції поза межами строку їх подання, без обґрунтування поважності причин їх неподання своєчасно, а тому такі не можуть бути прийняті судом до уваги при вирішенні спору.
Водночас, апеляційний суд зважає на те, що відповідач, стверджуючи про наявність у ОСОБА_1 оригіналу договору оренди землі № б/н від 23.03.2016 року, не заявляв перед судом клопотання про його витребування у позивача.
За таких обставин, при вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 -адвокат Ткаченко М.О. заявив клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, на підтвердження чого надано Акт наданих послуг від 25 серпня 2025 року до Договору про надання правової допомоги №б/н від 07 березня 2025 року на суму 10000 грн.
Згідно даного Акту адвокатом Ткаченком М.О. надано такі послуги:
- складання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.07.2025 року у справі №704/516/24 вартість якої становить 7000 грн;
- представництво інтересів клієнта в суді (одне засідання 3000 грн) вартість якої становить 3000 грн.
Загальна вартість послуг становить 10000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, дійсно, 27 серпня 2025 року адвокатом Ткаченком М.О. подано до суду відзив на апеляційну скаргу.
Крім того, повноваження адвоката Ткаченка М.О. на представництво інтересів ОСОБА_1 підтверджено Ордером серії СА №1080741 від 23 березня 2024 року.
Водночас, колегія суддів вважає, що вартість послуги за написання та подачу відзиву на апеляційну скаргу є завищеною, оскільки надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції є менш об'ємною, аніж в суді першої інстанції та не потребує значного часу для її виконання.
Апеляційний суд приходить до висновку про те, що 3000 грн. за написання та подачу відзиву на апеляційну скаргу є цілком обґрунтованою та реальною вартістю наданої послуги.
Таким чином, зважаючи на вищезазначені критерії розміру гонорару, складність справи та реально витрачений час на надання адвокатських послуг, колегія суддів приходить до переконання про стягнення з СФГ «Дружба» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Дружба» - залишити без задоволення.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 03 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського ( фермерського ) господарства «Дружба», третя особа: Виконавчий комітет Бабанської сільської ради Уманського району Черкаської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди - залишити без змін.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Дружба» (ЄДРПОУ 04410278 , юридична адреса: вул. Перемоги, 4, м. Тальне, Звенигородський р-н., Черкаська обл., 20401 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 6000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков
/повний текст постанови суду складено 22 жовтня 2025 року/