Справа №549/323/25
Провадження №1-кп/549/53/25
21 жовтня 2025 року
Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі :
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
представника потерпілої- ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнухи кримінальне провадження №12025170580000168 від 15.04.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Чорнухи Лубенського району Полтавської області, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня, не працюючого, який не є депутатом, участі в АТО та ООС не брав, військовозобов'язаного, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
10.04.2025, близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в будинку, за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, в ході конфлікту із співмешканкою ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті раптово виниклих між ними неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тяжкого тілесного ушкодження та бажаючи їх настання, діючи умисно, наніс ОСОБА_9 , декілька ударів по голові та тілу (не менше одного удару дерев'яною шваброю по голові), чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді: підшкірний крововилив в лобно-скроневій ділянці справа, по краю якого, в надбрівній ділянці справа біля зовнішнього кінця проекції правої надбрівної дуги смугоподібної форми садно шкіри; крововиливу у м'які покриви голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в скронево-лобній ділянці справа; субдуральна гематома в проекції правих тім'яно-скронево-потиличних долей; крововилив під м'якою мозковою оболонкою по конвекситальній поверхні правої скроневої долі; дрібноосередкові крововиливи з деструкцією нейроглії в сірій речовині правої скроневої ділянки головного мозку, які за своїми морфологічними характеристиками є прижиттєвими, утворились від не менш ніж однократної дії тупого предмету та могли утворитись в строк, близький до 2-х діб до моменту настання її смерті та стосовно живої особи можуть бути оцінені лише у своїй сукупності як такі, що носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку як таких, що призвели до настання смерті, непрямі (конструктивні) переломи 4,5,6 ребра зліва на ділянці між середнє-ключичною та передньою пахвинною лініями, які за своїми морфологічними, характеристиками є прижиттєвими, утворились від не менш ніж однократної дії тупого предмету та могли утворитись в строк, близький до 2-х діб до моменту настання її смерті, і стосовно живої особи можуть бути оцінені лише у своїй сукупності як такі, що носять ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, підшкірний крововилив в лобній ділянці в центрі, на межі волосистої частини голови; підшкірний крововилив у виличній ділянці зліва, з розповсюдженням на ліву щічну ділянку; підшкірний крововилив в проекції нижнього краю тіла нижньої щелепи зліва; підшкірний крововилив в піднижнєщелепній ділянці справа; підшкірний крововилив в ділянці спинки носа, на тлі садна шкіри; підшкірний крововилив у виличній ділянці справа; підшкірний крововилив в ділянці верхнього повіка правого ока; підшкірний крововилив в правій здухвинній ділянці, ближче до стегнової складки; підшкірні крововиливи по зовнішній поверхні верхньої та середньої третин правого стегна в кількості не менше 5, що накладаються одне на одного; підшкірний крововилив по переднє-зовнішній поверхні верхньої третини лівого стегна; підшкірний крововилив по переднє-зовнішній поверхні середньої третині лівого стегна, які за своїми морфологічними характеристиками є прижиттєвими, утворились від неоднократної дії тупих предметів та могли утворитись в строк, близький до 2-х діб до моменту настання її смерті і стосовно живої особи можуть бути оцінені як у своїй сукупності, так і кожне зокрема як такі, що носять ознаки легких тілесних ушкоджень, підшкірний крововилив по зовнішній поверхні верхньої третини правого плеча; підшкірний крововилив по переднє-боковій поверхні грудної клітини справа, в проекції 5-6 ребер по передній пахвинній лінії; підшкірний крововилив по зовнішній поверхні лівого плечового суглобу; підшкірний крововилив в проекції грудинно-ключичного з'єднання зліва; підшкірний крововилив в проекції грудинно-ключичного з'єднання справа; садно шкіри по заднє-внутрішній поверхні середньої третини правого передпліччя; садно шкіри по зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу; садно шкіри по задній поверхні лівого ліктьового суглобу, які за своїми морфологічними характеристиками є прижиттєвими, утворились від неоднократної дії тупих предметів та враховуючи їх морфологічні характеристики, могли утворитись в строк, близький до 3-4 діб до моменту настання смерті гр. ОСОБА_9 , і стосовно живої особи можуть бути оцінені як у своїй сукупності, так і кожне зокрема як такі, що носять ознаки легких тілесних ушкоджень.
14.04.2025, приблизно о 16 год 40 хв, у будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено труп ОСОБА_9 , із вказаними тілесними ушкодженнями.
Смерть ОСОБА_9 , настала ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок тупої травми голови, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки головного мозку з явищами його забою, що і стало безпосередньою причиною смерті.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілої, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , розуміючи суть і зміст пред'явленого йому обвинувачення, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України визнав, зазначив, що не хотів смерті ОСОБА_9 .
Будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що з померлою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , він разом співмешкав з 16 листопада 2023 року, тобто два з половиною роки у своєму будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який йому дістався у спадок від батьків. 03 грудня 2024 року його співмешканка через власну необережність впала і сильно забилась, до падіння мала проблеми зі спиною, до лікарів не звертались через відсутність коштів на лікування. Через короткий проміжок часу стан здоров'я ОСОБА_9 значно погіршився, остання скаржилась на біль в спині, після чого втратила здатність ходити, була прикута до ліжка і не здатна до самообслуговування. З цього часу він здійснював за нею постійний догляд. Тобто, годував, переодягав, купав та міняв засоби особистої гігієни, а саме підгузки. У денний час як була робота працював по найму по людях, кошти які заробляв витрачав на продукти харчування, підгузки та знеболюючі для своєї співмешканки. На початковій стадії ОСОБА_9 була прикута до ліжка, але самостійно намагалась підніматись з нього, робити фізичні вправи, щоб не було пролежнів, сама харчувалась. Через деякий час ОСОБА_9 припинила це все робити, на його прохання продовжувати робити зазначені вище дії остання займала пасивну позицію щодо стану свого здоров'я. Через це, у нього з ОСОБА_9 відбувались конфлікти, через її не бажання хоч якось полегшити собі життя. 10.04.2025 приблизно о 15 год. 00 хв. він перебуваючи в будинку, за місцем свого проживання, робив вологе прибирання будинку, і в черговий раз запропонував ОСОБА_9 піднятись з ліжка в положення сидячи щоб похарчуватись, на що остання відмовилась, з цього приводу у них виник конфлікт. Під час словесної сварки, він держаком дерев'яної швабри яка знаходилась у нього в руках з невеликою силою наніс ОСОБА_9 один удар в праву частину голови. Після цього, ОСОБА_9 просила його щоб він її не бив, та допоміг їй піднятись, що він і зробив, погодував ОСОБА_9 та присів біля столу в цій кімнаті. Через невеликий проміжок часу він побачив як ОСОБА_9 знаходячись в положенні сидячи в ліжку почала схилятися на лівий бік та упала з ліжка обличчям на підлогу. Він підійшов до неї та запропонував їй самостійно піднятись, ОСОБА_9 відмовилася, він наполягав щоб вона хоча б спробувала, остання повідомила, що не буде навіть пробувати, а залишиться на підлозі. Він допоміг ОСОБА_9 піднятись та поклав її на ліжко.
Наступного дня 11.04.2025 під час спілкування з ОСОБА_9 вона повідомила, що в неї сильний біль в спині, через це судомить всі її кінцівки. Почувши це, ОСОБА_6 зателефонував до екстреної швидкої медичної допомоги та попрохав їх надати допомогу ОСОБА_9 . Цього ж дня до його будинку прибув фельдшер, який оглянув ОСОБА_9 та надав їй медичну допомогу, після якої їй стало краще.12.04.2025 ОСОБА_6 став помічати, що ОСОБА_9 почала нерозбірливо спілкуватись з ним, він відразу її запитав, що сталось, та чи потрібна їй медична допомога, ОСОБА_9 від будь-якої допомоги в тому числі і медичної категорично відмовилась. 14.04.2025 він близько 09 год. ранку пішов по сусідству працювати, повернувся додому близько 15 год. 30 хв. почав говорити до ОСОБА_9 , не почувши у відповідь слів, підійшов до ліжка де виявив останню без ознак життя, після чого відразу зателефонував до поліції.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_10 , засвідчив добровільність позиції обвинуваченого щодо визнання ним вини у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Разом з тим, захисник просив визнати недопустимим доказом протокол перегляду відеозапису від 16.04.2025 та DVD диск із відеозаписом є недопустимими доказами, оскільки при здійсненні відеозапису ОСОБА_6 не було роз'яснено право на захист та опитано його без захисника.
Прокурор у судовому засіданні підтримав пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Стороною обвинувачення вказано на те, що вина обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення беззаперечно підтверджується достатньою сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, що були надані під час судового розгляду та безпосередньо досліджені судом, які беззаперечно вказують на те, що ОСОБА_6 , були заподіяні ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть. З урахуванням цього прокурор просив суд визнати ОСОБА_6 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Допитана в судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_8 , дала суду показання, що вона працює на посаді головного спеціаліста відділу захисту ВСЗОЗ Чорнухинського селищної ради Полтавської області. До відділу соціального захисту надійшло повідомлення, що ОСОБА_11 є особою, яка внаслідок травми прикута до ліжка. ОСОБА_8 неодноразово відвідувала ОСОБА_9 та сприяла наданню певних соціальних послуг. Під час відвідувань потерпілої, ОСОБА_6 тільки декілька раз був присутній вдома, в інші рази ОСОБА_9 знаходилася вдома сама та пояснювала, що він знаходиться на підробітку. На час відвідувань обвинувачений та потерпіла знаходились в тверезому стані, хоча в будинку було чути запах. Під час кожного наступного відвідування, стан здоров'я ОСОБА_9 погіршувався. ОСОБА_9 на співмешканця ніколи не скаржилася та розповідала, що він за нею доглядав.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_12 показала, що працює фельдшером в КП "Полтавський обласний центр ЕМД та МК ПОР" № 3 (Чорнухинська підстанція екстреної медичної допомоги). 14 квітня 2025 року вона приїхала на виклик який здійснив ОСОБА_6 , причина виклику підозра інсульту в ОСОБА_9 , по прибуттю за місцем виклику хвора знаходилась на ліжку, тілесних ушкоджень на момент огляду ОСОБА_9 не було, хвора не розмовляла. ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_9 була лежача та падала. За результатами проведеного огляду хворій було рекомендована госпіталізація за ознаками загального стану здоров'я, від якої ОСОБА_6 письмово відмовився.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 суду пояснив, що працює дільничним ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області. Свідку відомо, що ОСОБА_6 зловживав спиртними напоями, від сусідів на нього неодноразово надходили скарги. ОСОБА_9 такий спосіб життя обвинуваченого підтримувала. Між ними неодноразово виникали конфлікти. До поліції, як від обвинуваченого так і від потерпілої ОСОБА_14 надходили звернення щодо тілесних ушкоджень та домашнього насильства, але при приїзді поліції вони мирилися добровільно. Свідок зазначив, що неодноразово проводив з ними профілактичні бесіди. З січня 2025 року ОСОБА_9 була прикута до ліжка, ОСОБА_6 доглядав за нею. ОСОБА_6 скаржився, що співмешканка відмовляється самостійно підводитися, щоб полегшити догляд за нею. Зазначив, що при черговому відвідуванні даної сім'ї, в ОСОБА_9 були сліди тілесних ушкоджень у виді синців, однак вона пояснювала, що при самостійні спробі піднятися падала в результаті чого отримала тілесні ушкодження.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 суду повідомив, що працює оперуповноваженим ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області. 14 квітня 2025 року до поліції надійшов виклик в якому було повідомлено, що померла ОСОБА_9 за місцем проживання ОСОБА_6 . При прибутті на місце подій, у складі оперативно- слідчої групи, свідком було виявлено тіло ОСОБА_9 з слідами тілесних ушкоджень у виді синців. В результаті проведеної судово медичної експертизи на голові ОСОБА_9 було виявлено крововилив та на тілі потерпілої були сліди тілесних ушкоджень. ОСОБА_15 викликав ОСОБА_6 у СПД № 2 для надання пояснень. ОСОБА_6 розповів, що з ОСОБА_9 спільно проживає близько 2,5 роки та останні пів року в результаті травми спини, після падіння, вона була прикута до ліжка. ОСОБА_10 доглядав за нею. На прохання обвинуваченого намагатися самостійно здійснювати догляд за собою та вставати, ОСОБА_9 відмовлялася, на цьому грунті у них виникали конфлікти. За декілька днів до 14 квітня 2025 року, ОСОБА_6 здійснював прибирання будинку, мив підлогу, повідомив співмешканку, що закінчить з прибиранням та буде годувати її, прохав її підвестися на, що отримав від неї відмову. В раптовому нападі злості вдарив її ручкою швабри, яка на той час була в нього в руках, по голові співмешканки. Після чого вона впала, ОСОБА_6 просив її підвестися та вона відмовилась, він наніс їй ще декілька ударів ногою в ділянку ноги, потім він її підняв та положив на ліжко. Внаслідок чого вона почала говорити нерозбірливо та тихо, втратила координацію в руках. Він запитував, чи необхідна їй медична допомога, але вона відмовилась. На наступний день ОСОБА_6 пішов на підробіток. Після повернення додому він виявив ОСОБА_9 без ознак життя та викликав поліцію. Розмову з обвинуваченим свідок записав на відео. Свідок роз'яснив ОСОБА_6 ст. 63 Конституції України, перед здійсненням запису, але на відео це не записав.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_16 пояснив суду, що ОСОБА_6 іноді ходив до нього на підробіток. Свідок декілька разів бачив обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння. З померлою ОСОБА_9 не був знайомий. Щодо нанесення тілесних ушкоджень, що стали причиною смерті ОСОБА_9 йому нічого не відомо
Допитаний в якості свідка ОСОБА_17 повідомив суду, що він приходив до будинку ОСОБА_6 , де вони разом вживали спиртні напої. Разом з обвинуваченим проживала ОСОБА_9 , яка останнім часом була прикута до ліжку, з якої причини це сталося свідку не відомо. Також розповів, що був свідком, як в стані алкогольного сп'яніння між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виник конфлікт, обвинувачений кричав та замахувався на співмешканку, на що свідок робив йому зауваження. Не бачив, щоб ОСОБА_6 до ОСОБА_9 застосовував фізичну силу. Під час останнього відвідування свідок помітив на правій руці ОСОБА_9 синці. Щодо обставин смерті потерпілої нічого не знає.
Допитана в якості свідка ОСОБА_18 пояснила суду, що є сусідкою обвинуваченого. Розповіла, що обвинуваченого знає тривалий час, потерпіла мешкала з ним останні декілька років. На життя вони заробляли собі підробітком у людей. Також свідку відомо, що вони вживали спиртні напої. Про те, що ОСОБА_9 була прикута до ліжка дізналася зі слів людей. Свідок бачила, як до будинку обвинуваченого часто приїжджала поліція та швидка допомога, з яких причин їй не відомо. Свідком конфліктів між ними не була. Про смерть ОСОБА_9 стало відомо після її поховання, зі слів людей чула, що потерпілу було вбито.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 повідомив суду, що товаришував з ОСОБА_6 та був знайомий з його співмешканкою ОСОБА_9 , приходив в гості до обвинуваченого, іноді вони разом вживали алкогольні напої. Взимку ОСОБА_9 внаслідок травми спини, втратила здатність ходити та була прикута до ліжка, ОСОБА_6 доглядав за нею, що стало причиною його агресії до неї. Свідок ніколи не бачив, щоб ОСОБА_6 застосовував фізичну силу до співмешканки, іноді він кричав на ОСОБА_9 та ніколи не бачив щоб він її бив. Не пам'ятає, щоб хтось із знайомих розповідав, що ОСОБА_6 бив потерпілу. Коли ОСОБА_9 померла ОСОБА_6 прийшов до свідка щоб переночувати, про причини смерті не розповідав. Про події, що сталися в квітні 2025 року свідок дізнався зі слів сусідки, що ОСОБА_6 вдарив свою співмешканку шваброю.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_20 розповів суду, що є сусідом обвинуваченого. В будинку ОСОБА_6 проживала ОСОБА_9 , вони любили випити спиртні напої, випивали вони не самі, а з іншими особами, в результаті іноді виникали конфлікти, було чути крики з будинку обвинуваченого. Свідок не чув та не бачив, щоб ОСОБА_6 застосовував фізичну силу до ОСОБА_9 , чув лише крики та нецензурну лексику. Про смерть ОСОБА_9 дізнався після приїзду поліції. Про обставини смерті ОСОБА_14 нічого не відомо.
Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.121 КК України підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі:
- рапортом інспектора чергового ВП №1 Лубенського РВП про повідомлення ОСОБА_6 про травмовану жінку від 14.04.2025 (ЄО № 4628);
- рапортом інспектора чергового ВП № 1 Лубенського РВП про факт смерті ОСОБА_9 від 14.04.2025 (ЄО № 4640);
- протоколом огляду домоволодіння по АДРЕСА_1 та трупа ОСОБА_9 з тілесними ушкодженнями від 14.04.2025;
- лікарським свідоцтвом про смерть № 50 від 15.04.2025, згідно якого смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 від нападу з використанням тупого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкоджень, інші уточнені травми голови; крововиливи під оболонки головного мозку;
- протоколом обшуку домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_6 від 17.04.2025, відповідно до якого в будинку виявлено та вилучено дерев'яну швабру, на якій маються сліди бурого кольору, зовні схожі на кров;
- висновком додаткової судово медичної експертизи № 45-А від 15.05.2025 відповідно до якої враховуючи морфологічні характеристики, анатомічну локалізацію, взаємне розташування, відсутність морфологічних ознак так званого «забійного-протизабійного» механізму ушкодження головного мозку, тілесні ушкодження ПЕРШОЇ групи не могли утворитися в результаті падіння гр. ОСОБА_9 зі стоячого на ногах положення або положення сидячи на ліжку на площину;
- висновком судово-імунологічної експертизи від 06.05.2025 № 914 відповідно до якої в крові загиблої ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено антиген А за ізосерологічною системою АВ0;
- висновком судово-цитологічної експертизи № 244 від 12.05.2025 відповідно до якого в крові загиблої ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено антиген А за ізосерологічною системою АВ0. При судово-медичній експертизі дерев'яної швабри, вилученої під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , в об.№ 1 виявлена кров людини, статева приналежність якої не встановлена у зв'язку з відсутністю клітин крові у препаратах;
- висновком судово-імунологічної експертизи від 15.05.2025 № 932 відповідно до якої в крові загиблої ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено антиген А за ізосерологічною системою АВ0;
- висновком судово-імунологічної експертизи від 15.05.2025 № 933 відповідно до якої в крові загиблої ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено антиген А за ізосерологічною системою АВ0.
Всі зазначені докази були досліджені безпосередньо під час судового розгляду у присутності учасників кримінального провадження.
Частина 2 статті 121 КК України передбачає кваліфікований склад кримінального правопорушення, а саме - умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого.
Аналіз складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, дає можливість зробити висновок, що його основним безпосереднім об'єктом виступають суспільні відносини, пов'язані з забезпеченням цілісності та недоторканості здоров'я людини. У випадку, якщо внаслідок умисних тяжких тілесних ушкоджень заподіяно також суспільно-небезпечний наслідок у вигляді смерті потерпілого, то додатковим безпосереднім об'єктом правопорушення також виступають суспільні відносини у сфері забезпечення недоторканості життя осіб.
Суб'єктом даного кримінального правопорушення виступає осудна фізична особа, яка досягла 14 років.
У свою чергу об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, характеризується наявністю суспільно-небезпечного діяння, суспільно-небезпечного наслідку, а також безпосереднього причинного зв'язку між вказаним діянням та наслідком. При цьому зі змісту диспозиції ч. 2 ст. 121 КК України слідує, що вказаний склад кримінального правопорушення належить до кримінальних правопорушень з похідними наслідками, тобто ускладнений наявністю двох суспільно-небезпечних наслідків.
Особливість кримінального правопорушення з похідними наслідками полягає у наявності безпосереднього причинного зв'язку між першим та похідним суспільно-небезпечним наслідком таким чином, що перший з необхідністю та безумовно спричиняє настання похідного наслідку, який передбачений диспозицією відповідної статті.
Проектування зазначених висновків на положення ч. 2 ст. 121 КК України дає можливість констатувати, що об'єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення, зокрема, полягає у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Таким чином, об'єктивна сторона характеризується наявністю першого та основного суспільно-небезпечного наслідку у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, що як таке визначено у положеннях ч. 1 ст. 121 КК України, а також похідного (вторинного) наслідку у виді смерті потерпілого. При цьому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження перебувають у безпосередньому причинному зв'язку зі смертю потерпілого таким чином, що тілесні ушкодження з необхідністю та безумовністю призводять до настання смерті потерпілого.
Ускладнення складу кримінального правопорушення наявністю основного та похідного суспільно-небезпечного наслідку зумовлює особливості суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. Зазначена особливість характеризується наявністю змішаної форми вини умислом щодо заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (першого наслідку) і необережністю до смерті потерпілого (похідного наслідку). У кінцевому підсумку кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, належить до категорії умисних кримінальних правопорушень.
Зазначена особливість суб'єктивної сторони вимагає від суду проведення детальної перевірки всіх фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення з метою надання обґрунтованого висновку щодо наявності у діях особи ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Вказаний висновок узгоджується з положеннями п. 22 ППВСУ № 2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», в якому зазначається, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2ст. 121 КК) суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Частиною 1 ст. 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Щодо позиції захисту про визнання недопустими доказів суд враховує наступне.
Із дослідженого під час судового розгляду відеозапису на якому ОСОБА_6 надає пояснення щодо обставин вчинення ним злочину неможливо встановити дату та час, коли цей відеозапис було здійснено, однак з нього чітко вбачається, що при здійсненні відеозапису ОСОБА_6 не було роз'яснено право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання відповідно до вимог ст. 63 Конституції України.
Практика ЄСПЛ наголошує на необхідності застосування процесуальних гарантій забезпечення справедливості кримінального провадження в цілому та порядку (процедури) проведення слідчої (розшукової) дії, під час якої від особи отримуються відомості (права на справедливий суд, на захист, на мовчання і права не свідчити проти себе тощо).
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Таким чином, процесуальним законом визначений обов'язок суду визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права, що у наслідку має визнання таких доказів недопустимими. Право відмовитися давати показання підсилене обов'язками бути про нього повідомленим, оскільки право мовчати і не свідчити проти самого себе вимагає не тільки того, щоб особу не примушували це робити, а й того, щоб її негайно і достатнім чином повідомили про це право; до того ж, існування цього обов'язку належить окремо виділити у контексті права не свідчити проти самого себе і права мовчати.
За таких обставин, вказаний доказ, було отримано з порушенням права ОСОБА_6 на захист, оскільки особі не було роз'яснено право мовчати і не давати свідчення проти себе, та без присутності захисника, а тому відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.87 КПК України протокол перегляду відеозапису від 16.04.2025 та DVD диск із відеозаписом є недопустимими доказами.
Визнання вказаних доказів недопустимими не має вирішального значення у цьому кримінальному провадженні, не впливає і не може вплинути на висновки суду про доведеність вчинення обвинуваченим злочину, за встановлених судом обставин, що підтверджується іншими належними та допустимими доказами у їх сукупності та взаємозв'язку, серед іншого і визнанням ОСОБА_6 у судовому засіданні своєї винуватості та наданням відповідних показань щодо обставин події.
За вказаних обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшла своє підтвердження і є повністю доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні висунутого йому обвинувачення. У зв'язку з чим суд, кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.
Представник потерпілої підтримала позицію прокурора щодо міри покарання обвинуваченому.
Обвинувачений просив призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.
При призначенні покарання захисник просив врахувати особу обвинуваченого, на підставі ст.66 КК визнати, як обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого щире каяття, надання медичної або іншої допомоги безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, відсутність претензій у потерпілої, обставини вчинення злочину та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Зокрема, суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а також особу обвинуваченого, який згідно характеристик зловживає алкогольними напоями, веде антигромадський спосіб життя.
Однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст.69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання.
Проте, приписи ст.69 КК України про призначення винній особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом'якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Аналіз вказаної правової норми дозволяє дійти до висновку, що для застосування судом положень ст.69 КК України необхідним є наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, а також судом мають бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Суд не вважає доведеними, як обставини, що пом'якшують покарання, надання обвинуваченим медичної або іншої допомоги безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, оскільки подія сталася 10.04.2025, медичну допомогу потерпілій ОСОБА_9 обвинувачений викликав лише 14.04.2025, а не 11.04.2025, як він вказує у своїх поясненнях та після приїзду екстренної швидкої допомоги, за результатами проведеного огляду хворій було рекомендована госпіталізація за ознаками загального стану здоров'я, від якої ОСОБА_6 самостійно відмовився, що підтверджується копією карти виїзду швидкої медичної допомоги.
Також суду не доведено пом'якшуючу обставину, як відсутність претензій у потерпілої, оскільки нею не було про це висловлено суду. У судовому засіданні обвинувачений дійсно вибачився перед представником потерпілої, і вона заначила, що вибачає його, однак вказана обставина не свідчить про відсутність у неї претензій з огляду на її позицію щодо міри покарання, яку вона вважала необхідною призначити обвинуваченому та повністю підтримала позицію прокурора.
Поведінка обвинуваченого під час судового розгляду також не є пом'якшуючою обставиною.
Наслідком вчинення ОСОБА_6 , кримінального правопорушення стала загибель людини.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, вчинення щодо особи, яка перебуває у безпорадному стані, вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою він перебував у сімейних відносинах, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, наявність щирого каяття під час судового розгляду є єдиною пом'якшуючою обставиною та не призвела до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння, оскільки у обвинуваченого ОСОБА_6 , наявні обтяжуючі обставини: смерть людини, вчинення злочину щодо особи, яка перебуває у безпорадному стані, вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою він перебував у сімейних відносинах, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
З врахуванням викладеного, наведені судом обставини виключають застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 ст.69 КК України, яка передбачає призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу та ст. 75 КК України.
Таким чином, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід визначити в межах санкції статті ч.2 ст.121 КК, за якими кваліфіковано кримінальне правопорушення,у виді позбавлення волі, оскільки, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, суд переконаний, що таке покарання є справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого, який вчинив умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілої, виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, попередження нових кримінальних правопорушень та на переконання суду саме таке покарання відповідатиме справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечить співрозмірність діяння та кари, а також відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 суд залишає без змін до набрання цим вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст.72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 термін його попереднього ув'язнення по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 128, 368, 371,373-376 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з часу його затримання 15 квітня 2025 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_6 у строк відбутого покарання, строк його попереднього ув'язнення з 15.04.2025 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.
Речові докази:
дерев'яну швабру зі слідами речовини бурого кольору схожої на кров, наволочку та підодіяльник з нашаруваннями речовини бурого кольору схожої на кров, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів при ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області - знищити;
DVD диски з відео файлом під назвою «Video 2025-04-15», з звукозаписом під назвою «К.к.в.гр. ОСОБА_9 », звукозаписами під назвами 1) 1744593832.3221151, 2) 1744637633.3223524, 3) 1744638666.3223612 залишити при матеріалах кримінального провадження;
мобільний телефон марки «Tecno» з сім картою мобільного оператора «ВФ Україна», який переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів при ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області після набранням вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Чорнухинський районний суд Полтавської області, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1