22 жовтня 2025 року справа № 542/1678/25
провадження № 2/542/749/25
Суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області Кашуба М.І., розглянувши позовну заяву ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За загальним правилом, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, що передбачено частиною 1 статті 27 ЦПК України.
На виконання вимог частини 6 статті 187 ЦПК України, з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, судом було направлено запит до відповідного органу реєстрації.
На вказаний запит судом було отримано інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За правилами ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 58 ЦПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
А за правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Встановлено, що позовну заяву від імені ТОВ «Українські фінансові операції» підписано її представником - Дідухом Євгеном Олександровичем.
На підтвердження його повноважень надано довіреність, підписану Сівеком С.С. Вказана довіреність містить зазначення того, що її видано на підставі витягу з ЄДР від 23.01.2024 щодо ТОВ «Українські фінансові операції».
Встановлено, що станом на 29.06.2024 Сівек Станіслав Сергійович мав право вчиняти дії від імені ТОВ «Українські фінансові операці», що підтверджується випискою від 29.06.2024 та витягом, сформованим в системі «Електронний суд» 23.01.2024.
Однак, до позовної заяви додано інші витяги з ЄДР щодо юридичної особи- позивача, за наступні періоди, де містяться, зокрема, відомості про осіб, уповноважених діяти від імені товариства та у яких відсутня інформація про Сівека С.С.
Так, до позовної заяви додано також виписку ЄДР щодо юридичної особи- позивача від 04.11.2024, за даними якої особою, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ «Українські фінансові операці» є Канцедал Олександр Олександрович.
А згідно з випискою від 05.02.2025 особами, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ «Українські фінансові операції» є Кобзаренко Діна Анатоліївна та Канцедал Олександр Олександрович.
Водночас, згідно з відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1915903 від 21.10.2025, наданою на запит суду, вчиняти дії від імені ТОВ «Українські фінансові операції» може Кобзаренко Д.А., Канцедал О.О., Чеховський О.І. При цьому, у вказаному документі також відсутня інформація про наявність у Сівека С.С. повноважень вчиняти дії від імені ТОВ «Українські фінансові операції».
За наведених обставин слід дійти висновку про те, що довіреність на представництво інтересів товариства у суді підписана особою, яка станом на час звернення до суду з позовом не мала повноважень вчиняти дії від імені ТОВ «Українські фінансові операці», в тому числі, підписувати довіреність.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 зазначила, що 29 грудня 2019 року набрав чинності Закон № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення», згідно з яким частини третю і четверту статті 58 ЦПК України, частини третю та четверту статті 56 ГПК України і частини третю та четверту статті 55 КАС України викладено у новій редакції.
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 зазначила, що підписант апеляційної скарги, який подав до суду копію довіреності, копію наказу про переведення його на посаду юрисконсульта, копію витягу з наказу про прийняття на роботу, копію наказу про переведення його на посаду юрисконсульта - не може вважатись повноважним представником, оскільки у вказаних документах зміст трудових (посадових) обов'язків підписанта не визначений. Зокрема немає інформації про те, що підписант повноважний діяти від імені позивача у судовому процесі. Тому він не міг на підставі довіреності, у якій є перелік повноважень представника, здійснювати згідно з частиною третьою статті 58 ЦПК України у редакції Закону № 390-IX самопредставництво юридичної особи, підписуючи позовну заяву, апеляційну та касаційну скарги.
З огляду на такі висновки, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 зазначила, що слід закрити касаційне провадження з тих підстав, що касаційну скаргу підписав працівник позивача, який не підтвердив можливості діяти у справі за правилами самопредставництва юридичної особи, тобто не надав підтвердження того, що згідно із законом, статутом позивача чи укладеним із останнім трудовим договором (контрактом) уповноважений діяти від імені позивача.
Встановлено, що додатки до позовної заяви не містять доказів того, що Дідух Є.О., як представник ТОВ «Українські фінансові операції», уповноважений діяти у справі за правилами самопредставництва юридичної особи.
Так, матеріали позовної заяви не містять відомостей про те, що відповідно до закону, статуту позивача або трудового договору (контракту) із визначенням трудових (посадових) обов'язків, Дідух Є.О. уповноважений представляти інтереси ТОВ «Українські фінансові операції» в суді.
Водночас, матеріали позовної заяви не містять також даних про те, що Дідух Є.О., як представник ТОВ «Українські фінансові операції» діючи як адвокат, відповідно до положень ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підписав договір про надання правової допомоги з особою, уповноваженою діяти від імені товариства.
Поряд з цим, додатки до позовної заяви не містять також даних про те, що Дідух Є.О., як представник ТОВ «Українські фінансові операції» діє за довіреністю, оскільки довіреність видана особою Сівек С.С., який станом на день звернення до суду з позовом не мав права вчиняти дії від імені ТОВ «Українські фінансові операції». При цьому, згідно з наказом про виконання Сівеком С.С. обов'язків генерального директора товариства, він має право підпису лише фінансових та банківських документів.
За таких обставин позовна заява ТОВ «Українські фінансові операції» підписана особою, повноваження якої не підтверджено.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Судом при постановленні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані висновки суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Керуючись статтями 185, 260, 353 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернути позивачу разом із доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до положень ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що за правилами п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі повернення позовної заяви сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М. І.