Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/6431/25
Провадження № 2/552/2736/25
22.10.2025 Київський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Деркач Ірина Володимирівна,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Брайт Інвестмент» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В позовній заяві зазначив, що 23 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис №219056 про стягнення з нього на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованості в розмірі 29019,33 грн.
Вказаний виконавчий напис вчинено всупереч вимогам закону: без перевірки безспірності заборгованості, без одержання необхідних документів, за договором, який не було посвідчено нотаріально поза межами строку позовної давності.
Тому позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №219056 від 23 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованості в розмірі 29019,33 грн. Стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2025 року у даній справі відкрито провадження, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. доказів.
Відповідач ТОВ «Брайт Інвестмент» відзиву на позов не подав.
Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович та приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Деркач Ірина Володимирівна письмових пояснень щодо позову суду також не подали.
Інші пояснення, заяви та клопотання від учасників справи, які належним чином повідомлені про розгляд справи судом, не надходили.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 23 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №219056, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №2486/11/08-ПК від 08.08.2008 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank від 05.08.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank_01 від 30.09.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», заборгованість за кредитним договором №2486/11/08-ПК від 08.08.2008 року.
Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.02.2019 року по 22.06.2021 року.
Сума заборгованості складає 28969,33 грн., що складається з:
прострочена заборгованість за тілом кредиту - 5534,66 грн.,
прострочена заборгованість за відсотками - 23434,67 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату зі стягувача в розмірі 50,00 грн, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача.
Загальна сума, що підлягає стягненню - 29019,33 грн.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 зроблено висновок, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню».
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, суд дійшов висновку, що виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, за відсутності документів, що підтверджували б безспірність заборгованості.
На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).
Наявними в матеріалах справи доказами належним чином не підтверджується право вимоги ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 за договором №2486/11/08-ПК від 08.08.2008 року на загальну суму 29019,33 грн.
Відповідачем суду не надано доказів того, що нотаріусу ним було надано документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» стягнуто заборгованість за кредитним договором №2486/11/08-ПК від 08.08.2008 року за період з 11.02.2019 року по 22.06.2021 року.
Проте, згідно №2486/11/08-ПК від 08.08.2008 року, строк повернення кредиту - до 08 серпня 2010 року.
Тому нарахування заборгованості за період з 11.02.2019 року по 22.06.2021 року, в той час як договором строк кредитування визначено до 08.08.2010 року свідчить про наявність спору про розмір та підстави стягнення заборгованості.
Тому нарахування відповідачем позивачу заборгованості у вказаному розмірі не є безспірним.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в тому числі в такій частині:
«п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:
«Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Питання застосування вказаних норм вже було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка за результатами розгляду сформувала свою правову позицію.
Так, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. При цьому зазначено, що відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У вказаній постанові Велика Палата зазначила, що надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, не містить умов щодо збільшення кредитного ліміту на картковому рахунку позичальника, умов та порядку нарахування відсотків, відповідальності за порушення зобов'язань, а отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Оскільки договір №2486/11/08-ПК від 08.08.2008 року не посвідчений нотаріально, він не є договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Крім того, враховуючи, що договором №2486/11/08-ПК від 08.08.2008 року передбачено кінцевий термін повернення кредиту 08.08.2010 року, на час вчинення оспорюваного виконавчого напису 23.06.2021 року пропущено трирічний строк після виникнення у кредитора права вимоги (09.08.2010), який сплинув 09.08.2013 року.
Зазначене суперечить приписам ст.88 Закону України «Про нотаріат», згідно якої нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Таким чином, вирішуючи справу на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що виконавчий напис нотаріусом вчинено договором, що не є нотаріально посвідченим, за вимогами, які не є безспірними, та поза межами строку, передбаченого ст. 88 Закону України «Про нотаріат», відповідачем не підтверджено належним чином його право вимоги до ОСОБА_1 .
Тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати позивача складаються зі сплати судового збору за розгляд справи у розмірі 1211,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Тому у зв'язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 6211,20 грн (1211,20 грн + 5000,00 грн) на відшкодування понесених судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 23 червня 2021 року за №219056 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_1 6211,20 грн. (шість тисяч двісті одинадцять гривень двадцять копійок) на відшкодування понесених судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 54, оф. 402, ідентифікаційний код юридичної особи 43115064;
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: м.Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено,
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Деркач Ірина Володимирівна, адреса; м. Полтава, вул. Зіньківська, 19, оф.504.
Повне судове рішення виготовлено 22.10.2025 року.
Головуючий О.А.Самсонова