КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ
Справа №552/7355/25
Провадження № 2/552/3009/25
22.10.2025 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Кузіної Ж.В.
секретаря судового засідання Цимбалюк І.О.
розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
Сторони в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
У ході підготовчого засідання встановлено, що позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.
Згідно з ч.2 ст.175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За приписами ч.7 ст.177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Частиною першою статті 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За змістом статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч.4 ст.62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (частина перша статті 64 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 242 ЦК України визначено представництво за законом.
Головним обов'язком держави, відповідно до частини другої статті 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини; таке забезпечення, крім усього іншого, потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.
Конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), у тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.
У цьому аспекті, складним питанням, що виникає на практиці, є порядок реалізації вимоги процесуального закону, яка зобов'язує представника особи підтвердити суду наявність права вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема, подавати позов, апеляційну та касаційну скарги.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Таким чином, обов'язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов'язки.
Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі від 13 березня 2018 року у справі №910/23346/16 визначено, що чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Відтак дійшла висновку, що у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, навіть правомочність адвоката, як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Зазначені висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2023 року у справі №757/12077/22.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно довіреності від 04 березня 2025 року ОСОБА_1 уповноважила Шаповалова Юрія Івановича представляти її інтереси, у тому числі, в судах будь-якої ланки та спрямованості з усіма процесуальними правами та обов'язками, які надано законом позивачу, відповідачу,третій особі в процесі.
Позовна заява може бути складена, підписана та подана до суду як самим позивачем, так і його представником, якщо йому надані такі повноваження.
У разі, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, така заява повертається позивачеві (пункт 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України).
Передбачений пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України процесуальний наслідок суд застосовує до відкриття провадження у справі. Якщо про вказані обставини стало відомо після відкриття провадження у справі, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо його подала особа, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; якщо від імені заінтересованої особи його подала особа, яка не має повноважень на ведення справи (пункти 1 і 2 частини першої статті 257 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19).
Враховуючи предмет позову, та те, що дана цивільна справа не є малозначною, що виключає можливість представництва позивача у суді особою, яка діє на підставі довіреності та не має статусу адвоката, справа розглядається в порядку загального позовного провадження, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Керуючись ст. 257 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєва Валентина Іванівна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - залишити без розгляду.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ж.В.Кузіна