Справа № 636/1606/25 Провадження № 2/636/1791/25
Дата
22 жовтня 2025 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Карімова І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила: встановити факт проживання однією сім'єю позивачки та ОСОБА_3 останні п'ять років до моменту смерті останнього, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею ( ОСОБА_1 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власницею частки квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 22.05.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-1319. Друга частина вказаної квартири належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту за життя не складав. Позивачка зазначає, що вона є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , фактично вступила в управління спадковим майном, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала разом з ним однією сім'єю. Однак під час звернення до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, їй було роз'яснено, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру та відсутністю державної реєстрації прав власності, нотаріус не може видати їй свідоцтво про право на спадщину. У зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду з цим позовом, зазначивши відповідачем ОСОБА_2 як іншого спадкоємця.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025 вказана справа надійшла в провадження судді Гуменного З.І. У зв'язку зі звільненням останнього у відставку справа згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.03.2025 надійшла в провадження судді Чугуївського міського суду Харківської області Карімова І.В., ухвалою якого від 03 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22 серпня 2025 року закрито підготовче провадження, і справа призначена до розгляду по суті.
У судове засідання сторони не з'явились, повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ЦПК України, надали окремі заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Згідно ч. 3ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 22 жовтня 1993 року, виданого Комісією по приватизації житла при ЖКВ Чугуївського заводу паливної апаратури згідно з розпорядженням від 14.10.1993 № 46, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_3 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 46,9 кв.м, відновна вартість на момент приватизації -23450 крб. Зазначена квартира зареєстрована в Чугуївському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , записано 24.11.1993 року в реєстрову книгу №16-20-П за реєстровим №4425/11(а.с.10-11). Факт перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у шлюбі з 06.09.1959 року підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 28.07.1979 року Р/відділом ЗАЦС м. Чугуїв, Харківська область( а.с. 14).
Згідно копії договору дарування частини квартири, посвідченого 22.05.2012 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Осендлер О.Б. за реєстровим № 1-1319, ОСОБА_4 , яка проживає в АДРЕСА_2 подарувала, а ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( в особі свого законного представника - матері ОСОБА_2 ), які проживають в АДРЕСА_3 , прийняла у дар частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.6-9). Право власності на частину вказаної квартири на підставі цього договору дарування зареєстровано в КП «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 24.05.2012, номер витягу 34259730, реєстраційний номер 36397763 (а.с.9).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом ДРАЦС по місту Чугуєву реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області 11.03.2014 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 75 років, актовий запис №99 (а.с. 16).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Чугуївським відділом ДРАЦС у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.09.2024 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 88 років, актовий запис №674 (а.с. 17).
Згідно копії довідки Відділу центру надання адміністративних послуг № 0-18/508-Ц.А від 14.02.2025 , що видана ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , в тому що на день смерті не родича ОСОБА_3 , який проживав за вказаною адресою, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ним були зареєстровані: не родич ОСОБА_2 , не родич ОСОБА_1 (а.с.15).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У п. 21постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другоїстатті 3 СК Українипро те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належить не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали із спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставістатті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №554/14633/15-ц (провадження № 61-9952св18) та від 21 березня 2019 року в справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1ст.12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачка стверджує, що вона проживала разом з ОСОБА_3 за адресою реєстрації належної їм на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 , і прийняла фактично спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки продовжує проживати у вказаній квартирі.
Проте, обставини спільного проживання та ведення спільного господарства в ході розгляду справи не підтверджені. Так позивачкою доказів на підтвердження ведення з ОСОБА_3 спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла за вказаною адресою, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування вказаним вище житловим приміщенням у вказаний період суду не надано. За таких обставин суд вважає за неохідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.
Крім того, до суду не надано доказів й того, що відповідачка ОСОБА_2 також є іншим спадкоємцем за законом будь-якого ступеня близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом, і має право на спадок після смерті ОСОБА_3 .
Як вбачається з відповіді завідувача Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Є. Дідік від 13.06.2025 № 937/01-16 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в термін, передбачений ст. 1270 ЦК України (шість місяців) з заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини в нотаріальну контору спадкоємці не звертались, але можуть бути спадкоємці, які спадщину прийняли фактично, тим, що відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкова справа не заводилась. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
За таких обставин ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, судові витрати слід покласти на останню. При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до суду із двома позовними вимогами: встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 останні п'ять років до моменту смерті останнього, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та визнати за нею ( ОСОБА_1 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . Однак при цьому позивачкою був сплачений судовий збір лише за одну вимогу майнового характеру.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Законом України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прийнятого 19.11.2024 Верховною Радою України, з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлюється в розмірі 3028 гривень. Отже, у 2025 році судовий збір за подання немайнової вимоги до загального суду становить: 1 211,20 грн. для фізичної особи (0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Тому зазначена сума недоплаченого судового збору підлягає стягненню з позивачки ОСОБА_1 в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 354-355 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його оголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також у разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .
Суддя І.В. Карімов