Справа № 646/2265/25
№ провадження 2/646/2175/2025
14.10.25 м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Благої І.С.,
за участі секретаря судового засідання Волікової Д.Д.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
представниці відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача
Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, яким просить: стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 15.03.2025 року (зазначаємо дату подання позову) і до повноліття дитини, а у разі продовження донькою навчання то до досягнення двадцяти трьох років; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти за минулий період коли дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не мешкала з батьком, а саме, з першого квітня 2023 року у розмірі прожиткового мінімуму за кожний місяць до моменту подання позову.
В обґрунтування позову зазначено, що 07.08.2015 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_4 , який зареєстрований Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 441. У шлюбі у них народилася донька: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , що видане 09.08.2016 Червонозаводським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.05.2023 року у справі № 646/622/23 шлюб між ними розірвано. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.08.2024 року у справі № 646/767/23 визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю за місцем проживання останньої. На сьогодні, малолітня донька ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю. Проте, будь-яку фінансову або іншу допомогу спрямовану на утримання та виховання спільної малолітньої дитини ОСОБА_5 відповідач з 2023 року по теперішній час не здійснює. Всі фінансові витрати пов'язані з забезпеченням дитини ОСОБА_5 належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального її розвитку взяла на себе лише мати без будь-якої допомоги з боку батька дитини.
Рух справи
Ухвалою судді від 18.03.2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 10.04.2025 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 14.04.2025 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕА Україна» належним чином засвідчену довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з 17.03.2023 по 17.03.2025.
Ухвалою суду від 29.04.2025 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року відмовлено у прийнятті до розгляду копії довідки АТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» від 13.03.2023 №39 та копії довідки ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. Мечникова НАМН України», повернувши їх представнику позивачки.
Аргументи учасників справи
28 квітня 2025 року від представниці відповідача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила задовольнити позов частково. В обґрунтування заявленої позиції посилалась, що при визначенні розміру аліментів відповідач просить суд врахувати наступні обставини, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів. Зокрема, це стан здоров'я відповідача, наявність у нього ряду хронічних захворювань та потреби у прийомі медичних препаратів як на постійній основі, так і періодично. Відповідно до довідки КНП «МКЛ 13» ХМР від 23.04.2025 р. відповідач перебуває на обліку у ревматолога та потребує постійного лікування наступними препаратами: адалімумаб 40 мг, мовекс комфорт, форсанек 90 мг, міопридин 4 мг, детралекс 1000 мг, а також потребує госпіталізації до стаціонару кожні пів року. Згідно даних інтернет-ресурсу лише вартість ліків з діючою речовиною адалімумаб у відповідному дозуванні 40 мг наразі коштує від 11934,00 грн., мовекс комфорт від 420 грн., форсанек 90 мг від 545,00 грн., міопридин 4 мг від 351,30 грн., детралекс 1000 мг від 500,10 грн. Окрім того, значні витрати потребує також стаціонарне лікування, якого відповідач потребує кожні півроку. Значні витрати на куівлю медичних препаратів підтверджуються випискою по банківському рахунку за березень 2025 р., яка підтверджує його щомісячні витрати на придбання необхідних медичних препаратів. Також, відповідач звертає увагу на те, що у нього наявні непрацездатні батьки, які є особами похилого віку та пенсіонерами, а саме мати ОСОБА_7 та батько ОСОБА_8 , з якими він разом проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Мати відповідача є інвалідом 2 гр. за загальним захворюванням та він на постійній основі допомагає батькам фінансово, в тому числі, придбанням продуктів харчування, ліків, сплачує вартість комунальних послуг, несе інші витрати, необхідні для забезпечення повноцінного життя та здоров'я батьків. Окрім того, відповідач також просить суд врахувати той факт, що наразі за інформацією наданою позивачкою вона разом із дитиною проживає у м. Києві, до цього як вбачається з наданих матір'ю довідок вона разом із дитиною проживала у Львівській області. Наразі у провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа № 646/12977/24 ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способів спілкування та участі у вихованні дитини. Рішення у справі наразі ще не ухвалено. Відповідач не відмовляється та готовий сплачувати позивачу аліменти на утримання доньки, у разі якщо вона продовжить проживати з матір'ю, однак, вважає, що заявлені Позивачем до стягнення аліменти у розмірі 1/4 від усіх доходів відповідача є занадто великим та стануть непосильним тягарем для нього. Стосовно вимог позивачки про стягнення аліментів за минулий період зазначає, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз статті 191 СК України дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: 1) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; 2) ухилення відповідача від надання утримання дитині. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у від 20 березня 2024 року у справі № 235/101/21. Однак, виходячи зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, позивачкою не доведено, що нею вживалися заходи щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині. Стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу заперечувала з підстав того, що позивачкою не надано належного детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що унеможливлює розподіл заявлених позивачкою судових витрат на правову допомогу. Також, посилалась на те, що з липня 2020 року дитина постійно проживала разом з відповідачем та його батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Мати проживала окремо, дитину декілька разів на місяць забирала до себе на вихідні.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов та доводи, якими він обґрунтований.
Представниця відповідача підтримала відзив на позовну заяву та доводи, яким він обґрунтований.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 07 серпня 2015 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 441 було укладено шлюб.
Рішенням Червонозаводского районного суду м. Харкова від 04 травня 2023 року у справі № 646/622/23 шлюб між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №441 було розірвано.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09.08.2016 року встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.08.2024 року у справі № 646/767/23 визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_9 за місцем проживання останньої.
Відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом із батьками, які є особами похилого віку.
Проте, матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач допомагає батькам фінансово.
Також, відповідач перебуває на обліку у ревматолога та потребує постійного лікування та госпіталізації до стаціонару кожні пів року, що підтверджується довідкою КНП «МКЛ 13» ХМР від 23.04.2025 року.
Відповідно до довідки про розмір заробітної плати ТОВ «Геа Україна» від 30.06.2025 року № 20250630/Д посадовий оклад ОСОБА_4 становить 58261,50 грн та за період з 10.07.2023 року по 31.03.2025 року йому було нараховано дохід у розмірі 1443980,56 грн.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Між сторонами склались правовідносини щодо стягнення аліментів на утримання дитини, що регулюються нормами Конвенції про права дитини та приписами Сімейного кодексу України.
Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У відповідності до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. 3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Таким чином, виходячи з положень чинного законодавства України, розмір аліментів, визначений в ч. 5 ст. 183 СК України, п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, в тому числі 1/4 частина заробітку (доходу) відповідача на одну дитину, вважається безспірним і таким, що презюмується як необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При цьому, суд враховує, що відповідач працездатного віку, має дохід, що підтверджується довідкою, а тому має фінансову можливість сплачувати аліменти на утримання дитини.
Враховуючи наведене, аліменти на одну дитину відповідача в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) є такими, що відповідають засадам справедливості, розумності та є необхідними для забезпечення умов та рівня життя дитини, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 1 ст.191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Отже, виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів дитини, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.03.2025 року й до досягнення дитиною повноліття.
Стосовно стягнення з відповідача аліментів у разі продовження донькою навчання та до досягнення двадцяти трьох років, суд зазначає наступне.
Статтею 199 CК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21).
Проте, у спірних правовідносинах встановлено, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягла віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років, продовжує навчання та потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомоги.
Тому, суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів у разі продовження донькою навчання та до досягнення двадцяти трьох років необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів за минулий період коли дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не мешкала з батьком, а саме, з першого квітня 2023 року у розмірі прожиткового мінімуму за кожний місяць до моменту подання позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: 1) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; 2) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 235/101/21 (провадження № 61-14183св23).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Проте, позивачка не надала належних і допустимих доказів, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, а останній ухилявся від їх сплати.
Тому, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог в цій частині.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу на один місяць.
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
24 лютого 2025 року між адвокатом Юрчиком В.Г. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги без номеру від 24 лютого 2025 року.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Разом з тим, позивачкою не надано документів, що підтверджують факт понесення нею витрат на правничу допомогу адвоката Юрчика В.Г.
Тому, суд вважає, що відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 206, 263 - 265, 268, 273, 293, 294 ЦПК України, суд, -
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі (однієї четвертої) від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 16 березня 2025 року й до досягнення дитиною повноліття.
В решті позову відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 20 жовтня 2025 року.
Відомості щодо учасників справи:
позивачка - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя І.С. Блага