Справа № 635/6343/25
Провадження № 1-кп/635/1174/2025
22 жовтня 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221340000418 від 18 травня 2025 рокуза обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новопокровка, Чугуївського району, Харківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне праовпорушення за наступних обставин:
Так, постановою судді Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_7 від 14.08.2024 (справа № 636/5504/24, провадження № 3/636/3110/24), яка набрала законної сили 26.08.2024, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та користь держави у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Не зважаючи на це, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про факт притягнення його до адміністративної відповідальності, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, з метою невиконання рішення суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 17 травня 2025 року о 22:00 ОСОБА_5 , будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, керував транспортним засобом ВАЗ 21011, із реєстраційним номером НОМЕР_1 по вул. Центральній, 11 у с. Мала Рогань Харківської області Харківського району, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №333730 від 17.05.2025 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, ЕПР1 №333737 від 17.05.2025 за ч.3 ст. 130 КУпАП, ЕНА №4755391 від 17.05.2025 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_5 , передбачена ч.1 ст. 382 КК України.
Крім цього, приймаючи дане рішення суд керується наступним.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, є умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, і означає повне його ігнорування. Об'єктивна сторона зазначеного кримінального правопорушення також проявляється і в перешкоджанні виконанню судового рішення, що набрало законної сили, яке полягає в активній протидії його виконанню.
Згідно доктрини кримінального права суб'єкт цього кримінального правопорушення може бути як спеціальним, так і загальним. Тому питання про визнання особи суб'єктом цього кримінального правопорушення необхідно вирішувати диференційовано з урахуванням конкретних фактичних обставин кримінального провадження.
Суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, може бути фізична особа не на користь якої ухвалено рішення суду та яку зобов'язано вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Таким чином, на думку суду, ОСОБА_5 , як особа, яку було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 5 років, зобов'язаний був утриматися від керування транспортними засобами протягом визначеного судом строку.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість судового рішення, згідно зі ст.129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.
Як установлено у ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Позиція сторін кримінального провадження
Прокурор у судових дебатах просила визнати ОСОБА_5 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та з урахуванням обставин, які пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду, заявив клопотання про розгляд кримінальної справи в порядку ст. 349 ч.3 КПК України, без виклику в судове засідання свідків.
У судових дебатах обвинувачений просив призначити йому штраф.
В останньому слові обвинувачений зі всім погодився.
Суд, враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у повному обсязі щодо фактичних обставин вчинення злочину та вказані обставини ніким не оспорюються, а його свідчення в судовому засіданні дають достатні підстави не сумніватися у добровільності його позиції, на підставі ч.3 ст.349 КПК України вважає необхідним визнати недоцільним дослідження доказів, що маються у кримінальному провадженні, щодо обставин, які ніким не оспорюються та обмежити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що характеризують його особу.
При цьому судом, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України встановлено, що учасники судового процесу правильно розуміють значення цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позицій, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого
Аналізуючи показання обвинуваченого в судовому засіданні, співставляючи ці показання з обвинуваченням ОСОБА_5 , суд робить обґрунтований висновок про те, що показання обвинуваченого мають характер логічних, послідовних та об'єктивних, а відтак, з урахуванням застосування при розгляді справи положень ч.3 ст.349 КПК України, доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 , «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» та кваліфікує його дії:
за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , передбачені статтею 66 Кримінального кодексу України, є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачені статтею 67Кримінального кодексу України судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання
Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов'язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.
Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра не перебуває, у лікаря нарколога на обліку не перебуває, офіційно на працевлаштований, працює на будівництві, підлягає покаранню за вчинення нетяжкого злочину (ч. 1 ст. 382 КК України) відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, відсутність обставин, які б обтяжували покарання; конкретні обставини кримінального провадження, зокрема те, що обвинувачений визнав вину та відмовився від дослідження доказів, зібраних на досудовому слідстві; позицію сторін щодо покарання; обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття; відомості про особу обвинуваченого - раніше не судимий.
З огляду на наведені обставини, суд приходить до переконання про призначення обвинуваченому із альтернативних покарань покарання у виді штрафу в межах санкції статті обвинувачення.
Статтею 53 КК України передбачено, що штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.
Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
Суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу.
Мотиви ухвалення інших рішень
Долю речових доказів вирішити згідно з ст. 100 КПК України.
Цивільний позов відсутній.
Запобіжний захід не обирався.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Згідно з частиною 15 статті 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Речові докази, визнані постановою слідчого СВ ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 2 DVD-R диска, на котрих мається відео файли з бодікамер співробітників СРПП ВП №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області- зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву.
Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (частина 7 статті 376 КПК України).
Суддя - ОСОБА_1