Справа № 645/4232/24
Провадження № 1-кп/645/191/25
21 жовтня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024221190000580 від 21.04.2024 року відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, офіційно працевлаштованого на посаді апаратника в ПАТ "Хімфарм завод Червона Зірка", з неповною вищою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами), в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан.
20.04.2024 року в період часу з 13 год. 42 хв. по 15 год. 41 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у приміщенні ігрової дитячої зони ТРЦ "РОСТ", (код ЄДРПОУ 30381807), розташованої за адресою: м. Харків, прост. Героїв Харкова, 257, помітив рожеву сумку, яка належить малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , всередині якої виднівся мобільний телефон марки Apple моделі Iphone 11, темно-сірого кольору, ІМЕI1: НОМЕР_1 , 1МЕІ2: НОМЕР_2 , який також належить малолітній ОСОБА_7 .
В цей час, у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: телефону марки Apple моделі Iphone 11, темно-сірого кольору ІМЕI1 : НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , належного ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що вказаний мобільний телефон належить іншій особі, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, з корисливих мотивів, керуючись метою незаконного збагачення за рахунок іншої особи, переконавшись, що його протиправні дії не будуть помічені сторонніми особами, таємно, в період дії воєнного стану, дістав з вищевказаної сумки рожевого кольору, належний малолітній ОСОБА_7 мобільний телефон марки Apple моделі Iphone 11, темно-сірого кольору, ІМЕI1: НОМЕР_1 , ІМEI2: НОМЕР_2 , та в подальшому з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 8 500 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_4 , винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав, але при цьому показав, що приблизно 19.04.2024 року він знаходився із своєю донькою в дитячій кімнаті, розташованій в ТРЦ «РОСТ», біля станції метро «Палац спорту». Поруч із ним на лавці лежала дитяча рожева сумка, мобільний телефон «Apple IPhone 11», виглядав із сумки. Він взяв мобільний телефон та поклав його собі в сумку, поруч в цей час нікого не було, ніхто не бачив, як він брав телефон. Потім, коли повернулись його дружина та дитина, вони пішли з торговельного центру. При цьому зазначив, що мобільний телефон він взяв з метою подальшого повернення власнику, але власника телефона він не знав, як зв'язатись із власником також не знав, корисливого мотиву не мав. Присутньому в дитячій кімнаті адміністратору про мобільний телефон він не повідомив. На наступний день він поїхав на своїх справах на дачу, яка розташована за м. Люботин, мобільний телефон був із ним. Йому подзвонила дружина та повідомила, що його розшукує дільничний та дала йому номер телефона дільничного інспектора поліції. Він передзвонив дільничному, вони зустрілись та він добровільно повернув працівнику поліції мобільний телефон.Вважав скоєне помилкою. Просив суворо не карати.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , в судовому засіданні вказані вище фактичні обставини справи за ч. 4 ст. 185 КК України, визнав не в повному обсязі, враховуючи його покази, суд відповідно до вимог ст. 349 КПК України визнав доцільним дослідження доказів щодо цих обставин, в повному обсязі.
Так допитана в судовому засіданні малолітня потерпіла ОСОБА_7 , в присутності законного представника ОСОБА_8 та педагога ОСОБА_9 , суду пояснила, що приблизно в травні 2024 року о 15.00 годині, вона з подругою та її мамою, знаходились в дитячій кімнаті в ТРЦ «РОСТ». Вона залишала свою рожеву сумку, в якій знаходився мобільний телефон «Apple IPhone 11», чорного кольору, на лавці, забула покласти сумку в камеру схову. Коли вона вийшла з дитячої кімната та прийшла за сумкою, виявила відсутність мобільного телефону. Зазначила, що мобільний телефон знаходився в її сумці. Вона не бачила, як ОСОБА_4 брав її телефон, але на відеозапису, який їй показували з камер відеоспостереження, вона бачила чоловіка - ОСОБА_4 , він був з дружиною та донькою, які пішли раніше, також бачила, як ОСОБА_4 рився в її сумці. Зазначила, що мобільний телефон їй повернули.
Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , суду пояснив, що разом з ОСОБА_7 в дитячій кімнаті не був, він спілкувався із співробітником поліції. Мобільний телефон повернули співробітники поліції.
Допитана в якості свідка ОСОБА_10 повідомила суду, що є сусідкою ОСОБА_4 , про обставини правопорушення не відомо, знає зі слів працівників поліції, що ОСОБА_4 вкрав мобільний телефон. Охарактеризувала ОСОБА_4 з позитивної сторони, зазначила, що тиха, вихована родина.
Від допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 прокурор в судовому засіданні відмовився, відповідно до вимог ст. 22 КПК України, відмова була прийнята судом.
Крім часткового визнання провини у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, вина ОСОБА_4 підтверджується дослідженими письмовими доказами по справі:
- Витягом із ЄРДР № 12024221190000580 від 21.04.2024 року, згідно якого за заявою ОСОБА_14 внесені відомості за ч. 4 ст. 185 КК України, щодо викрадення мобільного телефону 20.04.2024 року, належного її малолітній доньці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- фактичними данними зазначеними в протоколі огляду місяця події від 20.04.2024 року, з фототаблицями, згідно якого місцем огляду був супермаркет «РОСТ», за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 257, а саме кафе «Vilka», де на другому поверсі розташована ігрова кімната, в ігровій кімнаті знаходяться камери схову, біля яких знаходиться лавочка, зона відпочинку. На лавочці біля камери схову лежала сумка, яку викрали;
- заявою ОСОБА_4 від 21.04.2024 року, про добровільну видачу мобільного телефону марки Apple моделі Iphone 11, темно-сірого кольору, працівникам поліції;
- протоколом огляду предметів від 23.04.2024 року, згідно якого була оглянута коробка білого кольору від мобільного телефону Apple моделі Iphone 11;
- фактичними даними відображеними в протоколі огляду предметів від 23.04.2024 року, згідно якого був оглянутий мобільний телефон Apple моделі Iphone 11;
- висновком товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/11881-ТВ від 29.04.2024 року, згідно якої ринкова вартість мобільного телефону марки «Apple IPhone 11 128 Gb», придбаного в липні 2020 року, в справному стані, станом на 20.04.2024 року становить 8500 грн.00 коп. ;
- фактичними данними відображеними в протоколі пред'явлення речей для впізнання від 22.04.2024 року, з фототаблицями, за участю ОСОБА_15 , яка впізнала мобільний телефон марки «Apple IPhone 11 128 Gb»;
- фактичними данними відображеними в протоколі огляду предметів від 23.05.2024 року, згідно якого предметом огляду є знімки екрану геолокації мобільного телефону марки Apple моделі Iphone 11, темно-сірого кольору, 128 GB, ІМЕI1: НОМЕР_1 , за 21.04.2024 року. Як повідомив в судовому засіданні обвинувачений, за зазначеним марштуром, він пересувався із мобільним телефоном, їхав на дачу, яка розташована за м. Люботин;
- фактичними данними відображеними в протоколі огляду предметів від 26.04.2024 року, предметом огляду є знімки сторінок журналу відвідувачів ігрової дитячої зони ТРЦ «РОСТ», за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 257, з фототаблицею, та записом про відвідування дитячої зони ОСОБА_16 ;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.04.2024 року, за участю свідка ОСОБА_10 , та довідкою до нього, згідно якого ОСОБА_10 впізнала на фотографії № 3 - ОСОБА_4 , як свого сусіда;
- фактичними данними відображеними в протоколі проведення слідчого експерименту від 27.06.2024 року, за участю підозрюваного ОСОБА_4 , із оглянутим в судовому засіданні диском та відеозаписом проведення слідчого експерименту, згідно якого останній повідомив, що знаходячись в ігровій дитячій зоні супермаркету «РОСТ», за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 257, сидів на стильці біля входу ігрової зони. Поряд із ОСОБА_4 лежала дитяча сумка, поряд з якою лежав мобільний телефон. ОСОБА_4 взяв в руки мобільний телефон та поклав його собі в сумку, яка висіла у нього на грудях. ОСОБА_4 дочекався, коли повернуться його дружина та донька, покинув ТРЦ «РОСТ», разом з мобільним телефоном, який він взяв на лавці.
Зазначені докази, у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.
З огляду на зазначене та на підставі аналізу доказів, детально досліджених в судовому засіданні, виходячи з конкретних обставин провадження, суд вважає, що метою вчиненого обвинуваченим була саме крадіжка, а не повернення майна власнику, про що свідчать дії обвинуваченого, який таємно дістав із сумки потерпілої телефон та поклав в свою сумку, при цьому на спростування доводів обвинуваченого, що телефон він нібито знайшов, та взяв для подальшого повернення власнику, свідчить, те, що він взяв його з сумки, так як потерпіла повідомила, що телефон знаходився в сумці, вона його не загубила. ОСОБА_17 не повідомив, про нібито «знахідку» наявного адміністратора, хоча розумів, що дитяча сумка з мобільним телефон належить дитині, яка прийшла до ігрової кімнати, як і його донька, та повернеться за своїми речами, а вийшов з мобільним телефоном з торгівельного центру, а наступного дня виїхав за межі міста, та ніяким чином не намагався знайти власника телефона. Крім того, на спростування показів обвинуваченого, що він хотів повернути самостійно телефон власнику, свідчить відсутність будь-якої інформації про власника телефона та неможливість зв'язатись із ним враховаючи, що телефон був заблокований для сторонніх користувачів.
Вищевказані доводи обвинуваченого, суд розцінює як спосіб захисту та спробу уникнути кримінальної відповідальності за тяжкий злочин, тому що його доводи спростовуються показаннями потерпілої, а також сукупністю досліджених письмових доказів по кримінальному провадженню.
Згідно ст. 23 КПК України - суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Враховуючи те, що від допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 прокурор в судовому засіданні відмовився, відповідно до вимог ст. 22 КПК України, відмова була прийнята судом, фактичні дані відображені в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.04.2024 року, за участю свідка ОСОБА_11 , та довідку до нього, згідно якого ОСОБА_11 впізнав на фотографії № 3 - ОСОБА_4 , як чоловіка, якого він бачив на камерах відеозапису з ігрової дитячої зони ТРЦ «РОСТ»; в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2024 року, за участю свідка ОСОБА_12 , та довідку до нього, згідно якого ОСОБА_12 впізнала на фотографії № 1 - ОСОБА_4 , як чоловіка, якого він бачив на камерах відеозапису з ігрової дитячої зони ТРЦ «РОСТ»; в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.04.2024 року, за участю свідка ОСОБА_13 , та довідку до нього, згідно якого ОСОБА_13 впізнав на фотографії № 3 - ОСОБА_4 , як чоловіка, якого він бачив на камерах відеозапису з ігрової дитячої зони ТРЦ «РОСТ», суд не приймає як докази та не може покласти їх в основу вироку та підтвердження провини обвинуваченого, так як свідки, за участі яких проводилось впізнання, при цьому вони давали відповідні пояснення, не були допитані в судовому засіданні, оскільки за законом докази мають бути безпосередньо досліджені судом. Протокол є лише фіксацією слідчої дії, а не самостійним джерелом доказів.
Також суд не приймає в якості доказу протокол огляду предмету від 23.04.2024 року, де предметом огляду був DVD-R диск із відеозаписом з камер відео спостереження з ігрової зони ТРЦ «РОСТ» за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 257, із додатком у вигляді зазначеного диску, оскільки диск не могли оглянути в судовому засіданні з технічних причин та прокурор в судовому засіданні відмовився від огляду даного диску.
Суд зазначає, що заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала, кому належить це майно, мала підстави вважати, де знаходиться власник речі, і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, або ж у разі появи власника з метою поновлення свого права володіння майном, умисно перешкоджала йому в цьому, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна. На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладені докази, розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 , своїми умисними діями, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, і така кваліфікація його дій є вірною.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вимоги ст. 50,65 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
При визначенні ОСОБА_4 ,виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та характер вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не був засуджений, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працевлаштований, не перебуває на обліку лікарів нарколога та психіатра, а також пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне повернення викраденого майна.
Зазначена в обвинувальному акті пом'якшуюча покарання обставина, як щире каяття, судом не враховується, так як хоча обвинувачений повідомив, що визнає провину, але щирого каяття не висловлював та вважав те, що вчинив помилкою, просив суворо не карати.
Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
На підставі викладеного, з урахуванням особи ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про необхідність призначити йому покарання, у межах санкції ст. 185 ч. 4 КК України, в вигляді позбавлення волі.
Однак, приймаючи до уваги вищевказані обставини, дані, які характеризують особу обвинуваченого, враховуючи відсутність судимостей, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повернення викраденого майна, наявність родини та працевлаштування, суд вважає про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 , можливо без ізоляції його від суспільства, з застосування до нього положень ст. 75 КК України, звільнив від відбування покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На підставі ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 , на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта за проведення експертизи № СЕ-19/121-24/11881-ТР від 29.04.2024 року у розмірі 1514,56 грн..
Накладений ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.04.2024 року арешт на майно, з метою збереження речових доказів, підлягає скасуванню.
Цивільний позов не заявлений.
Питання речових доказів по справі вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання, на підставі цього закону у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4
звільнити від відбування вказаного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження із уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави за проведені експертні роботи витрати у сумі 1514,56 гривень.
Арешт майна, накладений ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.04.2024 року - скасувати.
Речові докази: мобільний телефон марки Apple моделі Iphone 11, темно-сірого кольору, 128 GB, ІМЕI1 : НОМЕР_1 , що передані на відповідальне зберігання матері малолітньої потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_15 , вважати повернутими потерпілій за належністю.
DVD-R диск з матеріалами відеозаписів з торгівельного залу ТРЦ «РОСТ» та з залу фуд-корту ТРЦ «РОСТ», що зберігаються в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Немишлянський районний суд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення.
Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Немишлянському районному суді м. Харкова копію цього вироку.
Суд роз'яснює обвинуваченому, захиснику та потерпілій, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1