Справа № 643/16012/24
Провадження № 1-кп/643/560/25
16.10.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221170003456 від 17.10.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, який раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 345 КК України
В провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 (обвинувачений) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 345 КК України.
16.10.2025 прокурором подано письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні в тому числі тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Наявні передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, побоюючись покарання, яке йому загрожує. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідка ОСОБА_6 , з яким перебуває у дружніх відносинах. Крім того, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
У судовому засіданні 16.10.2025 прокурор підтримав клопотання та викладені в ньому доводи.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні заперечували проти продовження тримання обвинуваченого під вартою. Просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або визначити розмір застави. В обґрунтування зазначили на недоведеності ризиків. Зауважили, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення в попередніх клопотання прокурора не зазначався і прокурором не обґрунтовано наявність обставин, які свідчать про виникнення вказаного ризику. Ризик переховування ґрунтується фактично на тяжкості пред'явленого обвинувачення, що суперечить вимогам законодавства. Крім того, пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, спростовується показаннями свідків. З досліджених судом доказів незрозуміло, чим обґрунтовується підозра.
Вирішуючи заявлені стороною обвинувачення та стороною захисту клопотання щодо запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, суд керується таким.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 2 кримінальних правопорушень, у тому числі тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років (ч. 1 ст. 114-1 КК України).
Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за місцем проживання в м. Полтава.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, кількість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, та відхиляє доводи захисника щодо недоведеності ризиків.
У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, у тому числі у вчиненні тяжкого злочину, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.
Наявність у обвинуваченого міцних соціальних зав'язків, зокрема матері похилого віку, яка згідно з наданими документами є інвалідом третьої групи та за доводами обвинуваченого потребує його допомоги, не може бути визнана судом обставиною, яка свідчить, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, настільки зменшились, що їм можна запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Крім того, суд враховує, що вказані обставини існували і на стадії досудового розслідування, тобто на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ураховуючи наведене, у суду відсутні підстави констатувати, що з'явились нові обставини, які свідчать про зменшення ризиків, що існували під час обрання запобіжного заходу.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо недоведеності пред'явленого обвинувачення, суд керується таким.
Вказані доводи ґрунтуються на оцінці стороною захисту зібраних у кримінальному провадженні доказів з точки зору доведеності тих чи інших обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.
У п. 33 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 288/1158/16-к зазначено, що юридична оцінка діяння у межах висунутого обвинувачення належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку (пункт другий частини першої статті 368 КПК). Відповідне судове рішення, як передбачено частиною другою статті 371 зазначеного Кодексу, ухвалюється в нарадчій кімнаті. До цього часу висловлювати власну позицію по суті справи, а також вчиняти будь-які дії, що є прямим або опосередкованим проявом такої позиції, суд не вправі, оскільки це може викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.
В п. 41 зазначеної Постанови вказано, що вихід з нарадчої кімнати лише з метою надання потерпілому пропозиції висловитися про можливість застосування конкретної норми закону про кримінальну відповідальність поставить під сумнів неупередженість суду. Адже такі дії матимуть явно виражені ознаки висловлення судом ще до прийняття рішення по суті обвинувачення попередньої власної позиції щодо кваліфікації діяння.
Таким чином, виходячи з положень КПК України та висновків щодо застосування норм права, викладених Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 288/1158/16-к, суд на даній стадії розгляду справи позбавлений можливості надавати юридичну оцінку діяння, у вчиненні якого обвинувачуються обвинувачений, зокрема надавати оцінку доказам з точки зору доведеності вини обвинуваченого та наявності підстав для кваліфікації його дій за тими чи іншими нормами КК України (у разі, якщо суд дійде висновку щодо наявності в його діях складу того чи іншого кримінального правопорушення).
Враховуючи наведене та положення КПК України, оцінку по суті доводам та доказам сторони обвинувачення і сторони захисту, тобто вирішення питання щодо доведення винуватості обвинуваченого та кваліфікації його дій за тією чи іншою нормою КК України (у разі встановлення наявності події та складу кримінального правопорушення в його діях), судом може бути здійснено виключно у вироку за наслідками дослідження усієї сукупності доказів, наданих сторонами кримінального провадження.
Також суд враховує, що будь-яка оцінка обґрунтованості пред'явленого обвинувачення, тобто оцінка доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, висловлена судом до моменту ухвалення вироку, може бути підставою для виникнення у тієї чи іншої сторони кримінального провадження сумнівів в об'єктивності та неупередженості головуючого судді.
Ураховуючи наведене, суд на даній стадії судового провадження відхиляє вказані вище доводи сторони захисту.
За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.
Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченим вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк до 24:00 год. 11.12.2025 включно.
З наведених вище підстав суд відмовляє в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо визначення розміру застави, суд керується таким.
ОСОБА_5 обвинувачується в тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Вказана норма визнана такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(II)/2024 від 19.06.2024.
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для визначення розміру застави.
Згідно з ст. 205 КПК України ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Одночасно суд роз'яснює обвинуваченому та захиснику, що вони мають право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.
Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , на цілодобовий домашній арешт або визначеннярозміру застави - відмовити.
Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_5 , на строк до 24:00 годин 11 грудня 2025 року включно.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_5 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали в цій частині можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова 20.10.2025 року о 13-30.
Суддя ОСОБА_1