Номер провадження: 33/813/1916/25
Номер справи місцевого суду: 521/3495/25
Головуючий у першій інстанції Передерко Д. П.
Доповідач Котелевський Р. І.
14.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тьосової Я.В.,
представника Одеської митниці - Ревенко Т.А.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Одеської митниці Держмитслужби України Бєлошицької Л.Ф. на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 28.08.2025 року, якою провадження щодо:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Болгарія, посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 , видана 02.12.2022 року, орган, що видав - 5103, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України,
встановив:
Оскарженою постановою місцевого суду провадження по справі за ч.3 ст.471 МК України відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
З протоколу про порушення митних правил №0991/50000/24 від 08.10.2024 року, вбачається, що 08.10.2024 року, приблизно о 11:10 год, у зону митного контролю пункту пропуска «Табаки Мирне», м/п «Придунайський» Одеської митниці прибув, громадянин ОСОБА_3 , який пішки прямував з України до Молдови, у напрямку «виїзд із України» по смузі руху «зелений коридор».
Під час прикордонно-митного контролю в ході проведення митного огляду особистих речей громадянина ОСОБА_1 , у кишені гаманця було виявлено 2 (дві) старовинних монети («РУБЛЪ 1905Г», «РУБЛЪ 1741»). Виявлені предмети переміщувались без ознак приховування та їх виявлення не було ускладнене у будь-який спосіб.
Статтею 365 МК України передбачено, що громадяни за умови дотримання вимог МК України та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.
Відповідно до п. 5 ст. 366 МК України визначено, що обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчать про факти, що мають юридичне значення.
Пунктом 6 ст. 366 МК України передбачено, що громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
У відповідності ст. 370 МК України старовинні монети не відносяться до переліку товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян. Також, можливо дані монети підпадають під дію Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 року та можуть бути вивезені за межі митної території України на підставі свідоцтва на право вивезення культурних цінностей.
Громадянин ОСОБА_3 жодних дозвільних документів на право переміщення через державний кордон України вищевказаних монет не пред'явив.
Таким чином, на думку митного органу, ОСОБА_3 здійснив недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території.
Зазначені дії, на думку митного органу, мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.
Мотивуючи прийняте рішення місцевий суд зазначив, що відповідно до змісту протоколу про порушення митних правил, митний орган вважає, що переміщуваний громадянином ОСОБА_4 товар, а саме: 2 (дві) старовинних монети («РУБЛЪ 1905Г», «РУБЛЪ 1741») підлягають обов'язковому декларуванню, оскільки підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо вивезення з митної території України відповідно до Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей».
Місцевий суд зазначив, що протокол не містить даних про те, яку саме норму вищевказаного Закону було порушено громадянином ОСОБА_4 , що позбавляє суд можливості перевірити, чи дійсно дві монети, який переміщував ОСОБА_3 через митний кордон України, підпадають під обмеження щодо вивезення з митної території України.
Також місцевий суд зазначив, що належність предметів до культурних цінностей визначається за результатами державної експертизи культурних цінностей. Якщо за результатами такої експертизи визначено, що предмети є культурними цінностями, необхідним є отримання свідоцтва на право вивезення культурних цінностей з території України (ст. 11-13 Закону).
Місцевий суд послався на висновок Одеського археологічного музею Національної академії наук України від 14.05.2025 року №62, відповідно до якого, надані на експертизу 2 монети не належать до категорії культурно історичних цінностей, станом на 2025 рік вартість наданих на дослідження монет з урахуванням їх стану у національній валюті на внутрішньому ринку України складає 118 гривень.
Суд першої інстанції зазначив, що надані суду документи не містять висновку про те, що надані на дослідження предмети є культурними цінностями, тобто мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.
Місцевий суд дійшов висновку, що вилучені у громадянина ОСОБА_1 дві монети, не є предметами, що мають культурну цінність, а тому підстав для їх письмового декларування ОСОБА_3 не мав.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник митниці подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, стверджує про відсутність підстав для звільнення особи від відповідальності, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення відповідно до санкції зазначеної статті, а також стягнути витрати митного органу відповідно до довідки у справі про порушення митних правил №0991/50000/24.
Апелянт посилається на п.12 переліку сувенірних виробів, предметів культурного і ужиткового призначення серійного і масового виробництв, на вивезення (тимчасове вивезення) яких Дозвіл служби контролю не потрібен (додаток №1 до п.п. 1.5 Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженої наказом №258 від 22.04.2002 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2002 року за №571/6859) на вивезення за межі митної території України значків, пам'ятних знаків, настільних медалей, ювілейних та пам'ятних монет, банкнотів, які не є засобом платежу (крім вітчизняних та зарубіжних монет із дорогоцінних і недорогоцінних металів, паперових грошових знаків до 1960 року включно).
Апелянт також зазначає, що з урахуванням зовнішніх ознак та дати виготовлення виявлених у ОСОБА_1 предметів, вони підпадають під дію Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.1999 року №1068-ХІV та можуть бути вивезені за межі митної території України лише на підставі свідоцтва на право вивезення культурних цінностей.
На думку представника митниці вказані обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, оскільки будь-яких дозвільних документів відповідно до ст.13 Закону України від 21.09.1999 року №1068-ХІV «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» та п.2 Наказу Міністерства Культури та Мистецтв України від 24.04.2002 року №258 «Про затвердження інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасового вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України» на право переміщення через митний кордон України зазначених предметів з ознаками старовини, які можуть представляти культурну цінність та створені до 1960 року, ОСОБА_3 не надав, підтвердженням чого є долучені до протоколу про порушення митних правил письмові докази.
Вислухавши думки представника митниці, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, а також ОСОБА_1 , який заперечував на задоволенні скарги; дослідивши матеріали справи про порушення митних правил та перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі, суд дійшов до висновку про таке.
Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показами свідків, а також іншими документами.
Апеляційний суд вважає оскаржене рішення законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.
Положеннями ст. 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 471 МК України, адміністративна відповідальність настає за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.
Відповідно до Примітки ст.471 МК України під недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор").
Склад правопорушення є головною підставою для юридичної відповідальності особи.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.4 МК України декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. При цьому, згідно з п.4 ч.1 зазначеної статті визначено поняття ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України, яка являє собою сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.
Апеляційним судом встановлено, що 08.10.2024 року, приблизно об 11:10 год, у зону митного контролю пункту пропуска «Табаки Мирне», м/п «Придунайський» Одеської митниці прибув, громадянин ОСОБА_3 , який пішки прямував з України до Молдови, у напрямку «виїзд із України» по смузі руху «зелений коридор».
Під час прикордонно-митного контролю в ході проведення митного огляду особистих речей громадянина ОСОБА_1 , у кишені гаманця було виявлено 2 (дві) старовинних монети («РУБЛЪ 1905Г», «РУБЛЪ 1741»). Виявлені предмети переміщувались без ознак приховування та їх виявлення не було ускладнене у будь-який спосіб.
Громадянин ОСОБА_3 не пред'явив представникам митниці дозвільних документів на право переміщення через державний кордон України вищевказаних монет.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, послався на висновок Одеського археологічного музею Національної академії наук України від 14.05.2025 року №62, відповідно до якого, надані на експертизу дів монети не належать до категорії культурно історичних цінностей, станом на 2025 рік вартість наданих на дослідження монет з урахуванням їх стану у національній валюті на внутрішньому ринку України складає 118 гривень.
Місцевий суд зазначив, що надані суду документи не містять висновку про те, що вилучені предмети є культурними цінностями, тобто мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.
За наведених обставин місцевий суд дійшов висновку, що вилучені у громадянина ОСОБА_1 дві монети, не є предметами, що мають культурну цінність, а тому обов'язку для їх декларування він не мав.
Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду законним та обґрунтованим, оскільки суд в достатній мірі приділив увагу дослідженню та аналізу матеріалів справи, які свідчать про те, що вилучені монети не є предметами, що підпадають під заборони чи обмеження, щодо вивезення з митної території України, тому ОСОБА_3 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, з огляду на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Посилання представника митниці на те, що виявлені монети підлягають декларуванню, з урахуванням дати їх виготовлення до 1960 року, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відповідно до висновку Одеського археологічного музею Національної академії наук України від 14.05.2025 року №62, надані на експертизу дві монети, містять ознаки, які свідчать про їх не автентичність та є копією рідкісного рубля Російської імперії, який було чеканено в Санкт-Петербурзі (в 1905 р., в період Миколая ІІ та в 1741 р., в період Іоанна ІІІ, відповідно).
Зазначене також свідчить про невідповідність вилучених монет ознакам предметів, які підлягають письмовому декларуванню, відповідно до законодавчих актів, на які посилається апелянт, а саме - Закону України від 21.09.1999 року №1068-ХІV «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» та п.2 Наказу Міністерства Культури та Мистецтв України від 24.04.2002 року №258 «Про затвердження інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасового вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України».
Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність саме суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Таким чином, на думку апеляційного суду, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази на підтвердження існування головного елементу правопорушення, а саме - об'єктивної сторони, у зв'язку з відсутністю предметів, які підлягають декларуванню.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Разом з тим, у рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
За викладених, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку митним органом не було доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, у зв'язку із чим рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.ст.8,62 Конституції України, ст. 529 Митного Кодексу України ст.ст.7, 247, 252, 280, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника Одеської митниці Держмитслужби України Бєлошицької Л.Ф. - залишити без задоволення.
Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 28.08.2025 року, якою провадження по справі за ч.3 ст.471 МК України відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, й оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський