22.10.25
22-ц/812/1909/25
Справа № 490/9767/24 Головуючий у першій інстанції Саламатін О. В.
Провадження №22-ц/812/1909/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
22 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої-судді: Ямкової О. О.,
суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,
із секретарем: Повертайленко Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , яка подана від його імені
адвокаткою Кухаренко Ольгою Володимирівною,
на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 4 вересня 2025 року, ухвалену під головуванням судді Саламатіна О. В. в приміщенні суду у місті Миколаєві о 16 год 30 хв зі складанням повного судового рішення, у справі
за заявою
ОСОБА_1
про розстрочення виконання
рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 травня 2025 року,
ухваленого у справі за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про стягнення боргу за договором позики
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в сумі 45 000 доларів США.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 21 травня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_1 45 000 доларів США заборгованості за договором позики. Розподілено судові витрати.
Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 грн витрат на правничу допомогу.
25 липня 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свою представницю - адвокатку Кухаренко О. В., звернувся з заявою про розстрочення виконання рішення суду про стягнення боргу строком на 12 місяців, починаючи з дня набрання ухвалою суду законної сили, шляхом щомісячної сплати відповідачем заборгованості рівними частинами у розмірі по 3 750 доларів США.
В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що метою звернення з цією заявою є щире бажання погасити заборгованість, однак у зв'язку з тим, що через введений воєнний стан він втратив можливість отримувати дохід та наразі отримує лише заробітну плату у щомісячному розмірі 12 000 грн, він не має можливості одночасно погасити усю суму боргу.
Інших доходів та майна, крім трикімнатної квартири, загальною площею 124,2кв.м., розташованої у місті Києві, на яку в якості забезпечення позову накладено арешт, він немає. Але ця квартира є єдиним місцем проживання для відповідача і його родини, а також малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що робить неможливим звернення стягнення на це майно в межах виконавчого провадження.
Тому посилаючись на можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, клопотав про розстрочення рішення суду.
21 серпня 2025 року позивач, діючи через свого представника ОСОБА_4 , заперечив проти заяви про розстрочення виконання рішення суду, посилаючись на ті обставини, що відповідачем не доведено обов'язкової умови для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, тобто факт існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, є недоведеним. При тому сам матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Тому, виходячи з міркувань доцільності та об'єктивності надання таких строків відтермінування боржнику для виконання рішення в цілому, та враховуючи інтереси позивача, на користь якого ухвалене судове рішення, а також те, що грошові кошти можуть бути еквівалентом будь-якого майна, яким може володіти відповідач, вважав надання розстрочки таким, що шкодить сутності права на судовий захист.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 4 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє представниця ОСОБА_5 , відмовлено.
Постановлюючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено існування передбачених законом підстав для розстрочення виконання судового рішення.
Не погодившись з вищенаведеною ухвалою, відповідач ОСОБА_1 , від імені якого діє представниця - адвокатка Кухаренко О. В., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без всебічного повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви з огляду на ті обставини, що відповідач діє з щирим бажанням погасити заборгованість, а розстрочення виконання рішення суду є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють таке виконання боржникові.
Зазначав, що необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема й щодо його фінансового стану. Тому суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все, повинен врахувати такі наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення суду.
Вважав факти втрати можливості отримувати дохід, у зв'язку із введенням воєнного стану та отримання лише щомісячної заробітної плати у розмірі 12 000 грн, а також реєстрацію малолітньої дитини у належній боржнику на праві власності квартирі, на яку за ухвалою суду накладено арешт, що унеможливлює звернення стягнення на це нерухоме майно, винятковими обставинами, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення та роблять його виконання неможливим, оскільки блокування банківських рахунків відповідача позбавляють його можливості утримувати трьох малолітніх дітей, а на погашення усієї суми заборгованості одноразово в повному обсязі ОСОБА_1 коштів не має.
Посилався на відповідну судову практику.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню переважно зазначивши аргументи, вказані у запереченнях на заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішенням суду та заначив, що розстрочка виконання рішення суду у даному випадку означає недотримання розумного та пропорційного балансу інтересів позивача, оскільки станом на теперішній час боржником погашено лише 1 807 грн 32 коп., що становить приблизно 0,1% від загальної суми заборгованості.
Справа розглянута за відсутністю її учасників, за їх належним повідомленням, та подачею позивачем заяви про розгляд за його та його представника відсутністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.
Відповідно до статті 129? Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У рішенні від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі «Трихліб проти України», заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року у справі «Іммобіліаре Саффі проти Італії», заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Саме присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Такий порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України.
Тому, подання заяви про розстрочення виконання судового рішення має відбуватися з дотриманням певних умов.
Зокрема, частиною 1 статті 435 ЦПК України та частиною 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що така заява може бути подана стороною до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Підставою для розстрочення виконання рішення суду (стаття 435 ЦПК України, стаття 33 Закону України «Про виконавче провадження») є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Тобто, на стадії відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, такою обставиною є наявність факту, що робить фізично неможливим для боржника виконати судове рішення.
Наявність невеликого доходу, утриманців та єдиного житла не є обставинами, що унеможливлюють фізичне виконання боржником рішення суду, яке набрало законної сили.
За матеріалами справи боржник ОСОБА_1 є працездатним, працює, отримує дохід, має у власності квартиру та на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , 2024 року народження (т.1, а.с.197, 206-207, 211).
Інших обставин, як-то: наявності у боржника чи членів родини тяжкого захворювання; інших надзвичайних подій, крім введення у країні воєнного стану, який за процесуальним законодавством не є підставою для відстрочки чи розстрочки виконання судових рішень; тощо, у цій справі боржником та його представницею не заявлено та не доведено.
За такого, висновок суду про недоведеність боржником підстав для розстрочення виконання рішення суду є правильним, а його висновки про відсутність обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду або утруднюють його виконання, є обґрунтованими, та такими, що ґрунтуються на правильно встановлених ним обставинах справи.
Отже, підстав для скасування ухвали суду, яка постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає, наслідок чого є залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди боржника та його представниці з примусовим виконанням рішенням суду, яке набрало законної сили, та бажанням зробити переоцінку доказів, які вже досліджені та правильно оцінені судом.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана від його імені адвокаткою Кухаренко Ольгою Володимирівною, - залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 4 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді О. В. Локтіонова
Т. В. Крамаренко