22.10.25
22-ц/812/1737/25
Справа № 484/2054/25 Головуюча у 1-й інстанції Коваленко Н. А.
Провадження №22ц/812/1737/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
22 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої-судді: Ямкової О. О.,
суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,
із секретарем судового засідання: Повертайленко Ю. В.,
за участю: представника позивачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 ,
поданої від її імені представником ОСОБА_1 ,
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2025 року, описку в якому виправлено за ухвалою того ж суду від 24 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Коваленко Н. А. в залі судових засідань у місті Первомайську Миколаївської області о 15 годині 00 хвилині зі складанням повного рішення, у справі
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3
про стягнення заборгованості за договором позики
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення на її користь 124 529 грн 58 коп. загальної суми боргу за договором позики у вигляді позики з урахуванням штрафних санкцій у розмірі подвійної ставки НБУ та збитків від інфляції за затримку своєчасного виконання зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що 9 жовтня 2015 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір позики, за умовами якого позичальник отримав від неї у позику 48 400 грн, які зобов'язався повернути за першою вимогою позикодавиці. Однак свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, що є підставою для стягнення з нього на користь позикодавиці суми заборгованості за договором із урахуванням втрат від інфляції та штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за договором у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Одночасно звернулась з заявою про забезпечення позову шляхом заборони відчуження відповідачу належного йому нерухомого майна у вигляді земельної ділянки.
Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2025 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено, заборонено ОСОБА_3 відчуження належної йому земельної ділянки.
У відзиві на позов відповідач, від імені якого діяла представниця ОСОБА_4 вимоги визнав частково у сумі позики в розмірі 48 400 грн. Вимоги про стягнення штрафних санкцій не визнав, так як позивачкою вимоги про повернення позики до нього у досудовому порядку не пред'явлено, а отже підстав для нарахування йому відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання немає.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2025 року, описку в якому виправлено за ухвалою того ж суду від 24 липня 2025 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалено про стягнення на її користь з ОСОБА_3 48 400 грн боргу за договором позики. Розподілено судові витрати.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення суми позики та відсутності підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій.
В апеляційній скарзі позивачка, діючи через свого представника ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та постановити нове, яким її вимоги задовольнити у повному обсязі.
На її думку судом не звернута увага на те, що представниця відповідача підтвердила факт звернення позивачки до відповідача з приводу повернення суми позики, яку той протягом семи днів не повернув через відсутність грошових коштів.
Відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 9 жовтня 2015 року між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого позичальник отримав від позикодавиці грошові кошти в сумі 48 400 грн зі сплатою процентів за користування ними у розмірі 3% річних, які зобов'язався повернути готівкою за першою вимогою позикодавиці відповідно до положень пунктів 3-4, 6 цього договору (а.с.37).
Умовами пунктів 7, 8 договору позики сторонами додатково визначено, що у разі несвоєчасного повернення позичальником грошових коштів, він зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавиці суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми.
Інші штрафні санкції умовами договору не передбачено.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
У відповідності до положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначається, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені у договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (частина 2 статті 530 ЦК України). Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За такого, встановивши, що на момент звернення позивачки до суду із позовом, відповідач суму позики в розмірі 48 400 грн не повернув, суд першої інстанції задовольнив ці вимоги, виходячи з умов нотаріально посвідченого договору, які визначені на власний розсуд сторін і погоджені ними, а тому є обов'язковими до їх виконання. Одночасно відмовив у стягненні штрафних санкцій та збитків від інфляції за відсутністю доказів на підтвердження моменту пред'явлення позивачкою вимоги до відповідача, яку він повинен був виконати протягом семі днів, тобто вважав обставини порушення позичальником такого обов'язку недоведеними.
Рішення суду в частині стягнення суми позики учасниками справи не оскаржено, а тому не є предметом апеляційного перегляду.
В той же час, не погодившись з рішенням суду в частині відсутності підстав для стягнення збитків від інфляції та штрафних санкцій, позивачкою рішення в цій частині оскаржено з посиланням на той факт, що обставини порушення позичальником свого обов'язку підтвердженні його представницею при наданні пояснень у судових засіданнях.
Тому, у цьому разі, переглядаючи судове рішення за апеляційною скаргою позивачки, колегія суддів вважає за можливе погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення збитків від інфляції та штрафних санкцій, хоча і не у зв'язку з недоведеністю моменту пред'явлення позикодавицею вимоги до позичальника, а виходячи з безпідставності заявлених нею вимог, з огляду на норми матеріального права, які регулюють правовідносини з виконання зобов'язання за договорами позики.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Тому частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені у договорі, або відповідно до пред'явлення позикодавицею вимоги за положеннями частини 2 статті 530 ЦК України. Якщо ж позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1 статті 1050 ЦК України).
Згідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Втім, пунктом 15 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначені особливості відповідальності боржника у випадку прострочення ним грошового зобов'язання на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, яким встановлено, що у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Тобто позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь позикодавиці неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання зобов'язання на період дії карантину, який введено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби ( COVID-19)», починаючи з 12 березня 2020 року і до моменту його скасування 1 липня 2023 року з врахуванням тридцятиденного строку після цієї дати.
Одночасно, до моменту скасування введеного на території України карантину, законодавцем продовжена дія особливості відповідальності боржника у випадку прострочення ним грошового зобов'язання на підставі пункту 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, де передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан на всій території України введено з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжений за Указами Президента України від 14.03.2022 р. № 133/2022, від 18.04.2022 р. № 259/2022, від 17.05.2022 р. № 341/2022, від 12.08.2022 р. № 573/2022, від 07.11.2022 р. № 757/2022, від 06.02.2023 р. № 58/2023, від 01.05.2023 р. № 254/2023, від 26.07.2023 р. № 451/2023, від 06.11.2023 р. № 734/2023, від 05.02.2024 р. № 49/2024, від 06.05.2024 р. № 271/2024, від 23 липня 2024 року №469/2024, від 28.10.2024 р №740/2024, від 14.01 2025 р №26/25, від 15.04.2025 р. №235/25, від 14.07.2025 р. № 478 в цілому включно до 5 години 30 хвилини 5 листопада 2025 року.
Отже, аналізуючи наведені норми матеріального права колегія суддів висновує, що починаючи з 12 березня 2020 року і до моменту перегляду справи в суді апеляційної інстанції правові підстави для нарахування та стягнення з позичальника штрафних санкцій, пені тощо на користь позикодавиці відсутні. Відсутні і підстави для нарахування збитків від інфляції, починаючи з 24 лютого 2022 року і до грудня 2024 року включно за наведеним позивачкою розрахунком. Тобто, у цьому разі, пред'явлені до стягнення штрафні санкції у вигляді подвійної ставки НБУ, які не передбачені ні за умовами договору, ні за положеннями статті 625 ЦК України, як і початок строку не виконання позичальником обов'язку з повернення суми позики, що пов'язаний з моментом пред'явлення позикодавицею вимоги про повернення грошей, не мають правового значення для вирішення спору.
Щодо стягнення втрат від інфляції за період з 3 лютого по 24 лютого 2022 року, які нараховані позивачкою (а.с.10), то слід зазначити, що у відповідності до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Тому, враховуючи, що у лютому 2022 року індекс інфляції становив 101,6 % підстави для нарахування таких втрат відсутні.
За наведених обставин, висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки 48 400 грн боргу за договором позики є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам закону та обставинам справи. Втім, висновок суду про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій (пені) та втрат від інфляції за договором, як підстава для відмови у їх стягненні є правильним, але помилковим за самими підставами такої відмови, з огляду на те, що судом не враховано положення пунктів 15, 18 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України та положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Таким чином підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, але вважає за можливе змінити його мотивувальну частину в редакції цієї постанови в частині підстав відмови у стягненні штрафних санкцій та втрат від інфляції відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України.
Підстави для розподілу судових витрату відповідності до положень статті 141 ЦПК України відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від її імені представником ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2025 року, описку в якому усунуто за ухвалою того ж суду від 24 липня 2025 року, в частині мотивів відмови у стягненні суми втрат від інфляції та штрафних санкцій змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді Т. В. Крамаренко
О. В. Локтіонова