Справа № 515/803/25
Провадження № 2/515/1094/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
22 жовтня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дем'янової О.А.,
за участю: секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
04 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») через свого представника Грибова Д.В. звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути зі ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості: за Кредитним договором №002/11760280-SP від 23 вересня 2021 року в розмірі 39907,91 грн, з яких: 19959,87 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту, 19948,04 грн - загальна заборгованість по відсотках, а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 вересня 2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Таскомбанк» Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/11760280-SP (далі- кредитний договір), підписанням якого акцептував публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті банку та беззастережно приєднався до умов договору.
28 лютого 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/16-Ф, у відповідність до умов якого АТ «Таскомбанк» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Таскомбанк» права вимоги до боржників за Кредитними договорами, Договорами поруки обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимог.
Відповідно до Реєстру прав вимог до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39907,91 грн, з яких: 19959,87 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту, 19948,04 грн - загальна заборгованість по відсотках, 0,00 грн- загальна заборгованість по комісії, 0,00 грн - пеня/штрафи.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2025 року визначено головуючого суддю Дем'янову О.А.
Ухвалою від 10 червня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 34).
ОСОБА_1 надсилалася ухвала про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї. До суду повернувся поштовий конверт з відміткою «Адресат відсутній за даною адресою» (а.с.37). Також в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення із власноручними підписами відповідача про отримання та датами отримання (а.с.82,117).
Представник відповідача адвокат Сокалюк В.П. 11.08.2025 року через підсистема «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву, в якому висловив свою незгоду з позовними вимогами ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» та просив застосувати до позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» позовну давність з огляду на те, що відповідач припинив виконувати свої зобов'язання по сплаті кредиту у лютому 2022 року у зв'язку з тим, що через введення воєнного стану на території України на початку березня 2022 року був змушений виїхати на Західну Україну, а згодом, за кордон, де отримав тимчасовий захист та право на проживання. При цьому позовна заява надійшла до суду 04.06.2025 року, після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови в стягненні з відповідача суми заборгованості. Оскільки початком виникнення поточної заборгованості відповідача перед позивачем за кредитом є лютий 2022 року, то саме з цієї дати повинен був вираховуватись термін повернення коштів в повному обсязі з моменту виникнення такої заборгованості. Отже перебіг строку загальної позовної давності щодо вимоги про повернення кредиту повинен був початися з лютого 2022 року, а закінчитись, відповідно - в лютому 2025 року. Зауважив також, що навіть, якщо припустити те, що Позивач вважав, що він не пропустив загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом, позивач мав право нараховувати заборгованість за відсотками за користування кредитом, лише за останні три роки до дати подання позовної заяви. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов'язання, а тому позивач мав право з лютого 2022 року й протягом трьох років від цієї дати, звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, що він не зробив. Зазначив також, що ніяких кредитних договорів, на які є посилання в позовній заяві, відповідач не укладав та не підписував, отже, не був ознайомлений з умовами кредитного договору, на який посилається у позовній заяві позивач, а тому не міг знати та не приймав на себе зазначені в позові відповідні зобов'язання щодо сплати відсотків.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, через підсистему «Електронний суд» подала відповідь на відзив, в якому не погодилася з доводами представника відповідача щодо застосування строків позовної давності не погодилася. Посилаючись на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року та Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні про запровадження воєнного стану, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер, вказала, що починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Також зазначила, що 23.09.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та Відповідачем було укладено заяву № 693602 з номером кредитного договору № 002/11760280-SP про приєднання до Публічної пропозиції на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових послуг та інших послуг в межах проекту «sportbank» та на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» додала до відповіді на відзив до позовної заяви копію Договору факторингу № НІ/11/16-Ф від 28.02.2024 та копію витягу з реєстру боржників до нього та копію платіжної інструкції № 20907 від 28.02.2024, плата за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № НІ/11/16-Ф від 28.02.2024.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.
13 жовтня 2025 року представником відповідача було подано через підсистему «Електронний суд» заяву про його участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду та ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 жовтня 2025 року йому відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 23 вересня 2021 року ОСОБА_1 , підписав заяву № 693602 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (далі-Публічна пропозиція), якою акцептував пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті банку та беззастережно приєднався до умов договору (а.с. 5).
Позивач зазначає, що акцептована Публічна пропозиція разом з Заявою-Анкетою № 693602 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank складають Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання Банківських послуг, фінансових та інших в межах проекту «Sportbank» (далі договір). Враховуючи вищевикладене та той факт, що Публічна пропозиція у відповідності до умов кредитного договору міститься на сайті Банку https://tascombank.ua/ та https://sportbank.com.ua/ надано до суду разом з позовною заявою лише копію Заяви № 693602 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank, яка містить підпис відповідача.
Факт підписання заяви № 693602 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (далі-Публічна пропозиція) підтверджується представником Відповідача у поданому до суду Відзиві на позовну заяву.
Згідно довідки АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 з 23 вересня 2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкрито до заяви-анкети № 693602 з номером кредитного договору № 002/11760280-SP від 23 вересня 2021 року (а.с. 6).
Сстаном на 30.04.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 002/11760280-SP від 23 вересня 2021 року не погашена, залишок заборгованості складає 39907,91 грн (а.с.7).
Виписку АТ «Таскомбанк» особовим рахункам кредитного договору №002/11760280-SP ОСОБА_1 за період 3 23.09.2021 по 28.02.2024 року, з якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював розрахунки, вчиняв операції, також по картці відбувалося нарахування відсотків за кредитним договором та перенесення відсотків на прострочену заборгованість (а.с.86-92).
Суд важає безпідставними посилання представника відповідача на те, що кредитний договір ОСОБА_1 з АТ «Таскомбанк» не укладав і умови кредитування йому були не відомі, з огляду на наступне.
Так у відзиві на позовну заяву представник відповідача підтверджує факт зняття коштів з кредитної карти та часткове повернення кредиту.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування»(в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до ч. 1ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1ст. 642 ЦК України).
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину (позиція Верховного Суду у постанові № 524/5556/19 від 12.01.2021, у постанові №127/33824/19 від 07.10.2020).
Порядок укладення договору в електронному вигляді в повній мірі відповідає положенням ЗУ «Про електронну комерцію» та умовам Договору, з якими боржник ознайомився до прийняття рішення щодо отримання кредиту, що підтверджується акцептуванням умов договору відповідачем.
Разом з тим, виходячи з наведених умов вказаного вище договору, надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11.09№ 755/2284/16-ц.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Так, листом АТ "ТАСКОМБАНК" № 5670/47.7.-БТ від 16.09.2025 наданим на виконання ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області про стягнення заборгованості від 26.08.2025 року надано Заяву №693602 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг межах проекту «Sportbank» з номером кредитного договору №002/11760280-SP від 23.09.2021. Також, АТ «ТАСКОМБАНК» повідомив, що станом на 10.09.2025 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) закрито рахунок № НОМЕР_3 у гривнях, операції по якому здійснювались за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_4 із встановленням кредитного ліміту на суму 20 000,00 гривень (Двадцять тисяч грн. 00 коп.) (а.с.100).
На підтвердження доводів позовної заяви позивачем також надано Виписку АТ «Таскомбанк» особовим рахункам кредитного договору №002/11760280-SP ОСОБА_1 за період 3 23.09.2021 по 28.02.2024 року, з якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював розрахунки, вчиняв операції, також по картці відбувалося нарахування відсотків за кредитним договором та перенесення відсотків на прострочену заборгованість (а.с.86-92).
Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору №002/11760280-SP від 23.09.2021 року, заборгованість відповідача станом на 28.02.2024 року складає 39907 грн 91 коп, з яких заборгованість по тілу кредиту -19959 грн 87 коп, заборгованість по відсотках - 19948 грн 04 коп (а.с.93-95).
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем та його представником не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) зобов'язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).
Процесуальний обов'язок, передбачений ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не виконано та не надано доказів, які б підтверджували належність виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором або відсутність обов'язку його виконання.
Крім того, ч.ч. 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Судом встановлено, що 28 лютого 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/16-Ф, у відповідності до умов якого АТ «Таскомбанк» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Таскомбанк» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників (а.с. 8-9)
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог до Договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28 лютого 2024 року ТОВ «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 39907,91 грн, з яких: 19959,87 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту, 19948,04 грн - загальна заборгованість по відсотках, 0,00 грн- загальна заборгованість по комісії, 0,00 грн - пеня/штрафи (а.с. 11).
Згідно з п.2.4 Договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28 лютого 2024 року в день, коли здійснюється перехід від клієнта до Фактора Прав вимоги банку до позичальника, Клієнт зобов'язаний передати Фактору інформацію згідно Реєстру прав вимог в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку №3 до цього Договору, на підставі Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру прав вимог в електронному вигляді.
Пунктом 4.5.3. Договору факторингу визначено, що Фактор має право сплати клієнту Суми фінансування вимагати від Клієнта передачі йому Документів, що підтверджують Права Вимоги, в порядку і у строки, визначені цим Договором.
Відповідно по п.2.2., 2.3. Договору факторингу фінансування Клієнта здійснюється шляхом купівлі Фактором у Клієнта Прав Вимоги та набуття Фактором Прав Вимоги на Борг. Відступлення Права Вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за Кредитними Договорами та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати Фактором згідно п. 3.1 цього Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно Боргу та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Боргу та є невід'ємною частиною цього Договору.
На підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» позивачем долучено до матеріалів справи додано копію Реєстру прав вимог від 28 лютого 2024 року, Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог та копію платіжної інструкції №20907 від 28.02.2024 року, з якої слідує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28 лютого 2024 року на рахунок на АТ «Таскомбанк» (а.с.10,72,73).
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року в справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, вказаний Договір факторингу може бути прийнятий судом, як належний та допустимий доказ відступлення права вимоги за спірним Договором позики.
Крім того, суд не погоджується з доводами представника відповідача що застосування позовної давності з огляду на наступне.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Крім того, частинами 1, 3 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.
Постановою КМУ від 27.06.2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року. Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IXвід 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.
З урахуванням досліджених обставин справи, зокрема щодо неналежного виконання відповідачем умов договору, суд вважає вимоги позивача належним чином обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Відповідачка та її представник з клопотанням про витребування відповідних доказів до суду не зверталися та не скористалися своїм правом надання відзиву на позовну заяву у разі незгоди з її вимогами.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, враховуючи те, що відповідачем не було належним чином виконано умови вищезазначеного Кредитного договору, а також ним не було спростовано вищезазначених обставин, на які позивач посилається як на підставу позову, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача суми заборгованості відповідно до умов укладеного договору.
Визначаючи розмір понесених судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до п.6 ч.1ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 3028,00 грн.
Беручи до уваги, що суд прийшов до висновку про задоволення позову зі ОСОБА_1 на користь позивача за розгляд справи підлягає стягненню судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,205,207,526,612, 625,626,638-640, 642,652, 1046,1048,1049,1050,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,76-81,89,133,141,263-265,268,273,354,355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Кредитним договором № 002/11760280-SP від 23 вересня 2021 р оку в розмірі 39907 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сім) грн 91 коп., з яких - 19959 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять ) грн 87 коп - загальна заборгованість по тілу кредиту та 19948 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн 04 коп - загальна заборгованість по відсоткам.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата складення повного судового рішення 22 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, Код ЄДРПОУ 3562501414360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . рнокпп НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.А.Дем'янова