Справа № 523/1231/24
Провадження №2/523/2818/25
"09" жовтня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.,
за участі секретаря судового засідання - Бєлік Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначив, що 24.07.2023 року в м. Одесі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai i10» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Nissan Almera номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.12.2023 року (справа № 523/13115/23) провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Представник зазначає, що за умовами договору добровільного страхування наземного ТЗ № 19592919-02-16-01 від 07.10.2022 року та відповідно до договору фактури № АС -0007356 від 27.07.2023 року, рахунку фактури та Акту виконаних робіт № ТО 230005283 від 20.09.2023 року, видаткової накладної № ТО 230005283 від 20.09.2023 року - вартість відновлювального ремонту склала - 76 954, 98 гривень. Факти виплати коштів підтверджується платіжною інструкцією № 37423 від 22.08.2023 року, довідкою-підтвердження заліку страхового відшкодування.
На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі: 76 954, 98 гривень.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду 24.07.2024 року (вх. № 24862) надійшло клопотання за підписом представника відповідача адвоката Грицюка Олександра Олексійовича про призначення автотехнічної та трасологічної експертиз на вирішення якої представник позивача просить поставити питання - хто саме з учасників ДТП порушив правила дорожнього руху і як це відповідає дорожній розмітці та знакам? Проведення експертизи просив доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз
В судове засідання призначене на 11 грудня 2024 року сторони не з'явились, повідомлялись належним чином.
На адресу суду 21.10.2024 року (вх. № 34410) надійшло клопотання представника позивача Звензика Віталія Вадимовича про розгляд справи за відсутності позивача на підставі наявних у справі матеріалів (а.с.71-72).
Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Грицюка Олександра Олексійовича про призначення експертизи.
Призначено у справі судову автотехнічну трасологічну експертизу на вирішення якої поставлено питання:
Хто саме з учасників ДТП, яке сталось 23.07.2023 р. біля будинку 44 на вулиці Бочарова у м. Одесі порушив правила дорожнього руху і як це відповідає дорожній розмітці та знакам?
Проведення експертизи доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.76-77).
На адресу суду 14.01.2025 року (вх. № 1222) надійшло клопотання експерта про надання додаткових даних, необхідних для проведення судової експертизи (а.с.80-81).
На виконання клопотання експерта на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про надання додаткових даних для проведення експертизи (а.с.83-96).
На адресу суду 13.05.2025 року (вх. № 18307) надійшов висновок експерта № 24-7011 транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобілів «Hyundai i10» та автомобіля Nissan Almera (а.с.99-104).
Ухвалою суду від 15 травня 2025 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи в судове засідання (а.с.109).
Чергове судове у справі призначено на 09 жовтня 2025 року.
На адресу суду 10.07.2025 року (вх. № 27430) надійшло клопотання за підписом представника позивача адвоката Звензика Віталія Вадимовича про розгляд справи за відсутності представника позивача, згідно якого останній зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.115-116).
Представник відповідача адвокат Грицюк Олександр Олексійович також звернувся на адресу суду з заявою про слухання справи за відсутності сторони відповідача, відповідно до поданої заяви зазначив, що відповідач позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні, оскільки позовні вимоги є недоведеними та не підтвердженими, висновок експертизи спростовує вини відповідача у ДТП (а.с.120).
З огляду на зазначене судом встановлено, що представник позивача та відповідача звернулись із заявами про слухання справи за їх відсутності, а відтак підстав для відкладення слухання справи судом не встановлено.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, докази надані на підтвердження позовних вимог, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача зазначив, що 24.07.2023 року в м. Одесі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai i10» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Nissan Almera номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.12.2023 року (справа № 523/13115/23) провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно положення ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Судом досліджуються докази наданні сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог.
Так, згідно постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 05.12.2023 року (справа №523/13115/23) адміністративне провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, закрити у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Передбачених ст. 38 КУпАП (а.с.25-26).
Також, судом встановлено, що Постановою Одеського апеляційного суду від 26.06.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 05.12.2023 року - залишено без змін.
У постанові (справа № 523/13115/23) суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень щодо обов'язку суду встановлювати обставини вчинення адміністративного правопорушення та наявність вини особи у його вчиненні у разі спливу строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Тлумачення вказаної норми дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежності від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення(ст. 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Згідно ч 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підтвердження факту стягнення з відповідача на користь позивача сум страхових виплат надано рахунок-фактуру №АС-0007356 від 27.07.2023 року на суму 41 429, 98 гривень, рахунок фактуру № С000002565 від 27.07.2023 року на суму 35 525, 00 гривень (а.с.30).
Встановлено, що на підставі Акту (протоколу) огляду ТЗ-Заява на виплачу власнику пошкодженого ТЗ було здійснено виплату страхового відшкодування (а.с.27-28).
Сплата страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією від 22.08.2023 року № 37423 від 22.08.2023 року (а.с.34), та довідкою підтвердження заліку страхового відшкодування в сумі: 41 429, 98 гривень (а.с.35).
Судом досліджується висновок експерта № 24-7011 від 01.05.2025 року згідно якого встановлено, що дії водія «Hyundai i10» регламентувалися вимогам пунктів 10.1 і 10.4 ПДР, згідно з якими перед розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, а перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Виконанням вимог п. 10.1 і 10.4 ПДР, відмовившись від маневру розвороту до проїзду автомобіля Nissan Almera, водій автомобіля Hyundai i10 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем Nissan Almera.
Дії автомобіля Nissan Almera регламентувались вимогам п.12.3 ПДР, згідно з якими, при виникненні небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки ТЗ.
Дії водія Hyundai i10, які не відповідали вимогам п. 10.1 і 10.4 ПДР, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з ДТП.
Визнати технічну можливість запобігання ДТП водієм автомобіля Nissan Almera та ДТП не представляється можливим з причин, які викладені в дослідницькій частині висновку (а.с.99-104).
Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.3 ЦПК України, кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
В ході судового розгляду встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) наголосив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Таким чином, із змісту наведених норм права випливає, що для застосування вимог ст. 1166 ЦК України суд повинен встановити наявність певних обставин, а саме - якими саме неправомірними діями відповідача було заподіяно шкоду позивачу і чи є між цими діями та шкодою безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.
Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Разом з цим, як встановлено судом з дослідженого висновку експерта, дії водія Nissan Almera тобто відповідача ОСОБА_1 не перебувають в причинному зв'язку з настанням ТД, та встановлено, що дії водія Hyundai i10 з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з ДТП.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року в справі № 487/9345/19 (провадження № 61-12611св22)).
Вирішуючи спір, що виник в межах цивільних правовідносин, слід зважати, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди (див. постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20).
В даному випадку відповідач довів суду відсутність своєї вини в ДТ, що сталась 24.07.2023 року в м. Одесі.
Відповідно до ч. 3 ст.89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Досліджений висновок експерта № 24-7011 від 01.05.2025 року є беззаперечним доказом відсутності в діях відповідача причинного зв'язку з ДТП.
Відповідно до положення ч.6 ст. 81 ЦПК України - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування, слід відмовити з підстав недоведеності позовних вимог, а саме того, що шкода була завдана внаслідок неправомірних дій відповідача.
Відсутність такого безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку означає відсутність відповідного зобов'язання.
В силу положення ст. 141 ЦПК України у разі відмовити в задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81 -84, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 14.10.2025р.
Суддя: